Рішення

від 27.01.2021 по справі 340/5219/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5219/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - позивачі) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просять:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27.10.2020 №11-15197/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельних ділянок";

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачам земельних ділянок по 4,6318 га кожному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01) із земель, наданих у постійне користування СФГ "Обрій", на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та передачі їх у власність.

- зобов`язати відповідача подати суду у двотижневий строк, з дня набрання законної сили рішенням суду, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що спірний наказ прийнято всупереч положенням ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки проект землеустрою є погодженим у відповідності до ст. 186-1 цього Кодексу, отримано позитивний висновок експертизи відповідно до закону та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок. Тому, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про відмову в затвердженні зазначеного проекту землеустрою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві посилався на те, що під час перевірки Головним управлінням доданих матеріалів до заяв позивачів було встановлено, що у поданих проектах землеустрою виявлено невідповідність, яка полягає в тому, що бажані земельні ділянки мають цільове призначення - для ведення фермерського господарства, а в поданих проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказане інше цільове призначення, а саме: код згідно КВЦПЗ 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що не відповідає ч.1 ст.121 ЗК України, тому наявна невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у результаті чого виявилось неможливим задовольнити заяви позивачів, що виключає можливість затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.) із земель наданих у постійне користування СФГ "Обрій", на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та передачі у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3523882500:02:001:3187. 3523882500:02:001:3186. 3523882500:02:001:3185. 3523882500:02:001:3184 площею по 4,6318 га, як позивачам так і будь-кому (а.с.100-105).

Позивачі подали відповідь на відзив, в якій не погодились з позицією відповідача (а.с.107-113)

Представник відповідача заперечення на вказану відповідь не подавав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 16.06.2011 року розпорядженням голови Новомиргородської районної державної адміністрації № 382-р (зі змінами від 24.02.2017 року № 55-р), надано позивачам - членам селянського (фермерського) господарства "Обрій" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність, у розмірі земельної частки (пай), яка визначена Йосипівською сільською радою як середня по сільськогосподарських підприємствах, розташованих на території сільської ради, а саме: ОСОБА_1 - 4,7 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_3 - 4,7 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_4 - 4,7 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_2 - 4,7 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні голови селянського (фермерського) господарства "Обрій" ОСОБА_5 (а.с.19).

На підставі цих рішень у 2017 році було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної частки (паю) членам фермерського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність було погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, про що надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.11.2017 року №9547/82-17, згідно до якого проект погоджується (а.с.31).

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області було видано висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18.01.2019 року № 2502, яким передбачено, що зауваження до землевпорядної документації відсутні, а об`єкт державної землевпорядної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, позитивно оцінюється та погоджується (а.с.48-49).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, виданих Державним кадастровим реєстратором, 20.02.2019 відбулась державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими №:3523882500:02:001:3184; 3523882500:02:001:3185; 3523882500:02:001:3186; 3523882500:02:001:3187 (а.с.50-51, 52-54, 55-57, 58-60).

В подальшому, через Центр надання адміністративних послуг міської ради міста Кропивницького позивачами до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подано 4 заяви (кожним окремо, які за своїм змістом є ідентичними) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ 01.01) із земель наданих у постійне користування СФГ "Обрій" на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, та про передачу кожному із позивачів у власність відповідної земельної ділянки.

При цьому до заяв про затвердження проекту та передачу у власність земельних ділянок було додано заяву землекористувача ( ОСОБА_6 ) про припинення права постійного користування та заяву голови СФГ "Обрій" про затвердження проекту землеустрою, а також оригінал проекту землеустрою та оригінали витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами: 3523882500:02:001:3184, 3523882500:02:001:3185, 3523882500:02:001:3186, 3523882500:02:001:3187.

Вказані заяви зареєстровані в Головному управлінні 03.07.2020 року (а.с.77, 78, 79, 80)

11.09.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято наказ №11-12748/14-20-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 35,0 га, в тому числі: рілля 35,0 га, розташованої на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, надане ОСОБА_6 , посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 17.04.2000 серія КР 000167, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №120 (а.с.84).

27.10.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято наказ №11-15197/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельних ділянок", відповідно до якого позивачам відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, розмір земельних ділянок по 4,6318 га, кожному, кадастрові номери: 3523882500:02:001:3187, 3523882500:02:001:3186, 3523882500:02:001:3185, 3523882500:02:001:3184, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та наданні земельних ділянок у власність з таких підстав: проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: цільове призначення запроектованих земельних ділянок не відповідає цільовому призначенню земельних ділянок, визначеному частиною першою статті 121 Земельного кодексу України (а.с.83).

Не погоджуючись з таким наказом позивачі звернулася до суду з даним позовом.

Отже, законність та правомірність наказу від 27.10.2020 року №11-15197/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельних ділянок", є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до статті 14 Конституції України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Стаття 3 Земельного кодексу України вказує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частина 2 статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п."а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частина 2 ст.116 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Ч.6 ст.118 Земельного кодексу України вказує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як зазначалось судом, 16.06.2011 розпорядженням голови Новомиргородської районної державної адміністрації № 382-р (зі змінами від 24.02.2017 року № 55-р), надано позивачам - членам СФГ "Обрій" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність, у розмірі земельної частки (паю).

На підставі розпорядження розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у розмірі земельної частки (паю).

Враховуючи наведене вище правове регулювання порядку передачі земельних ділянок у власність, при встановлених обставинах цієї справи, наступним етапом її відведення мало бути погодження проекту землеустрою у відповідності до приписів ст.186-1 Земельного кодексу України.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частина 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначає, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу відведення земельних ділянок державної або комунальної власності, а саме:1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки; 2) отримання ним відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або вмотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування), який передає земельні ділянки державної (комунальної) власності у власність (користування), про що, в свою чергу, цей орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (користування) або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність (користування).

Приведені вище норми Земельного кодексу України визначають, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Кодексу).

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Кодексу).

З наведеної вище правової норми вбачається обов`язковість дій відповідача у затвердженні проекту землеустрою в разі отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

В силу норм Земельного кодексу України, передача земельної ділянки, без її формування, шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений чіткий механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

За правилами ч.ч.2-3 ст.50 цього Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають також і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки.

Дослідженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність встановлено, що він відповідає вищевказаним вимогам стосовно змісту та складу.

Згідно до абз.1 та 2 ч. 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з наказу від 27.10.2020 №11-15197/14-20-СГ (а.с.83), підставою відмови позивачам у затвердженні проекту землеустрою стало те, що такий проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: цільове призначення запроектованих земельних ділянок не відповідає цільовому призначенню земельних ділянок, визначеному ч. 1 ст. 121 ЗК України.

В той же час, вказані доводи відповідача, як мотиви відмови у затвердженні проекту землеустрою, є такими, що спростовані наявними у справі доказами.

Поданий на затвердження проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи, про що видано відповідний висновок від 14.11.2017 №9547/82-17 (а.с.31).

Також, 18.01.2019 р. за №2502 (а.с.48-49) видано висновок державної експертизи землевпорядної документації, відповідно до якого зауваження до землевпорядної документації відсутні, а об`єкт державної землевпорядної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, позитивно оцінюється та погоджується.

Крім того, проведено державну реєстрацію земельних ділянок з присвоєнням кадастрових номерів: 3523882500:02:001:3184; 3523882500:02:001:3185; 3523882500:02:001:3186; 3523882500:02:001:3187, (а.с.50-51, 52-54, 55-57, 58-60).

Отже, на даній стадії не було встановлено невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, що повністю спростовує висновок відповідача.

Суд звертає увагу, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі у власність земельних ділянок та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач необґрунтовано відмовив позивачам в затверджені проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України.

Крім того, аналізуючи норми законодавства України суд зробив висновок, що орган, який передає земельні ділянки у власність (користування), може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише у випадку відсутності його погодження, не проведення обов`язкової державної експертизи або відсутності дозволу на його виготовлення.

У постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 30.08.2018 у справі №817/586/17 Верховний Суд вказав, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

З аналізу положень ч.9 ст.118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма ст.118 ЗК України не містить.

Відтак, в порушення Земельного кодексу України відповідач протиправно відмовив позивачам в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому спірний наказ від 27.10.2020 № 11-15197/14-20-СГ є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою суд зазначає таке.

Як зазначалось ст.118 Земельного кодексу України прямо передбачено обов`язок органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення у випадку надання погодженого проекту землеустрою.

Крім того, ч.10 ст.118 Земельного кодексу України також передбачено право особи на оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або у випадку залишення клопотання без розгляду.

Судом встановлено, що наданий позивачами на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розроблено на підставі відповідного рішення, погоджено у встановленому законом порядку. Крім того, даний проект пройшов відповідну державну експертизу.

Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом прийняття відповідного наказу. Тобто, відповідач вирішив дане питання у порядку, що відповідає вимогам чинного законодавства. В той же час, як встановлено, такий наказ є необґрунтованим, оскільки не містить жодної визначеної ст.ст. 118, 186-1 ЗК України правової підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Таким чином вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту прав позивачів є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо доводів відповідача, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, то суд зазначає, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

При цьому, оцінка поданих особами і самостійно зібраних судом доказів в адміністративних справах здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи вказане суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає таке.

У Рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Отже, з огляду на вказані положення КАС України вбачається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений таким правом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 р. у справі №826/9960/15 було зазначено, що застосування правового інституту подачі звіту є правом суду.

Поряд з цим, позивачі не навели причин і не надали доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відтак, підстави зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачами кожним окремо сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с.1-4), а тому такий підлягає стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській від 27.10.2020 №11-15197/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розмір земельної ділянки по 4,6318 га кожному, кадастрові номери 3523882500:02:001:3187, 3523882500:02:001:3186, 3523882500:02:001:3185, 3523882500:02:001:3184, розташованих на території Йосипівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ 01.01).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 39767636) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 39767636) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 39767636) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн..

Стягнути на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 39767636) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн..

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько