Рішення

від 05.02.2021 по справі 380/11630/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року справа №380/11630/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сподарик Наталії Іванівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Словітська сільська рада Золочівського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Дергеокадастру у Львівській області (79058, м. Львів, вул. В`ячеслава Чорновола,4; код ЄДРПОУ 39769942), із вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття наказу від 02.09.2020 № 900-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району;

- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.09.2020 року № 900-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1.5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району та прийняти по ньому рішення з дотриманням вимог ст. 118 Земельного кодексу України та висновків суду зазначених у рішенні по даній справі.

Ухвалою суду від 14.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Словітську сільську раду Золочівського району Львівської області (місцезнаходження:80735, Львівська область, с. Словіта, вул. Львівська,31 а, код ЄДРПОУ 04374269) та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 03.08.2020 звернувся з відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га. погодженої Словітською сільською радою у власність, до клопотання були надані всі необхідні графічні матеріали та копії документів в тому числі і рішення Словітської сільської ради від 25.06.2020 № 656. Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.09.2020 року № 900-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Словітської сільської ради Золочівського району площею 1,5 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що наказ від від 02.09.2020 року № 900-УБД щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га для особистого селянського господарства є протиправним, та таким, що порушує конституційні права в частині реалізації права на землю, оскільки відповідач жодним чином не вказав, з яких підстав прийнято вказане рішення.

На заперечення проти позовних вимог відповідачем подано 05.01.2021 за вх. № 654 до суду відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій відповідач просить відмовити повністю. Зазначив, що суть позовних вимог ОСОБА_1 зводиться до оскарження наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яким вирішувалося питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На причину відмови у оскаржуваному наказі відповідач послався на те, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвестованого і зареєстрованого ДЗК масиві (4621886900:09:000:0699, загальною площею 32,0640), поділ якої не проведено.

21.01.2021 за вх. № 3860 позивачем подано відповідь на відзив.

Третя особа у встановлений ухвалою про відкриття провадження не надала суду пояснень по суті спору, проте належним чином повідомлена про час, місце та розгляд справи.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 приймав участь антитерористичній операції на сході України та з серпня 2016 року отримав статус учасника бойових дій.

23.04.2020 позивач з письмовою заявою звернувся до Словітської сільської ради про погодження виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

25.06.2020 Словітською сільською радою прийнято рішення № 656 Про надання згоди на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .

03.08.2020 позивач звернувся з відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га. погодженої Словітською сільською радою у власність, до клопотання були надані всі необхідні графічні матеріали та копії документів в тому числі і рішення Словітської сільської ради від 25.06.2020 № 656.

02.09.2020 року № 900-УБД наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Словітської сільської ради Золочівського району площею 1,5 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: земельна ділянка знаходиться в межах проінвестованого і зареєстрованого ДЗК масиві (4621886900:09:000:0699, загальною площею 32,0640), поділ якої не проведено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів з даною позовною заявою.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом в частини 3 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України , отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення з цього питання.

Із системного аналізу норм земельного законодавства, суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель житлової та громадської забудови (частина друга статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 1 ст.79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з ч.3 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною четвертою цієї ж норми передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

При цьому, згідно з ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Виходячи з аналізу положень статті 79-1 Земельного кодексу України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З аналізу вказаних положень законодавства зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Згідно з змістом наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 02.09.2020 року № 900-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Словітської сільської ради Золочівського району площею 1,5 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: земельна ділянка знаходиться в межах проінвестованого і зареєстрованого ДЗК масиві (4621886900:09:000:0699, загальною площею 32,0640), поділ якої не проведено.

Судом встановлено, що відповідач не навів жодної конкретної підстави для відмови позивачу у наданні вказаного дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, не надав суду містобудівну документацію, яка б вказувала на неможливість відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, доказів, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвестованого і зареєстрованого ДЗК масиві (4621886900:09:000:0699, загальною площею 32,0640), поділ якої не проведено.

Отже, підстав для відмови у наданні відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства згідно поданого позивачем клопотання від 03.08.2020, судом не встановлено, а такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Також судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач дотримався передбачених ч. 6 ст. 118 ЗК України вимог до заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Словіцької сільської ради Золочівського району площею 1,5 га, за цільовим призначенням - для особистого селянського господарства, а саме зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, в матеріалах справи наявні докази бажаного місця розташування земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

При цьому, виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність саме цій особі, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

При цьому суд зазначає, що юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може бути захищений в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність або користування громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність або користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 118, 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування (оренду).

Цей аналіз узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 806/352/16.

Натомість, у цій справі, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Як встановлено судом, у відмові, оформленій наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 02.09.2020 року № 900-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не наведено жодної з підстав для відмови визначених частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 1,5 га для ведення особистого селянського господарства стало посилання на підставу: земельна ділянка знаходиться в межах проінвестованого і зареєстрованого ДЗК масиві (4621886900:09:000:0699, загальною площею 32,0640), поділ якої не проведено.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні докази подані позивачем щодо наявності земельної ділянки на території Словітської сільської ради із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення зарезервованої для учасників АТО, а саме копії викопіювання місця розміщення земельної ділянки 1,5 га погодженого Словітською сільською радою; скріншот із сайту головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо зарезервованих для учасників АТО земельних ділянках у Золочівському районі Львівської області, зокрема по Словітській сільській раді; скріншот із публічної кадастрової карти України з місцем розміщення земельної ділянки 4621886900:09:000:0699; рішення Словітської сільської ради від 25.06.2020 № 656 Про надання згоди на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .

Натомість, згідно з поданих доказів дана земельна ділянка не перебуває в користуванні третіх осіб, призначення земельної ділянки - землі запасу, які не надані у власність чи користування громадянам чи третіх осіб, земля відноситься до земель сільськогосподарського призначення .

Наведеними нормами Земельного Кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою та не надав суду належних доказів до матеріалів справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 02.09.2020 за №900-УБД, щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Словітської сільської ради Золочівського району винесений не на підставах, що передбачені чинним законодавством, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув клопотання позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Чорновола,4; код ЄДРПОУ 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5 га на території Словітської сільської ради Золочівського району та прийняти по ньому рішення з дотриманням вимог ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 20 серпня 2019 року справа №813/2273/18 адміністративне провадження №К/9901/68865/18, від 09 січня 2020 року у справі № 812/1264/17 (№ К/9901/46454/18).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Словітська сільська рада Золочівського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття наказу від 02.09.2020 № 900-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.09.2020 року № 900-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської міської ради Золочівського району.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Чорновола,4; код ЄДРПОУ 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га на території Словітської сільської ради Золочівського району та прийняти по ньому рішення з дотриманням вимог ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.