Рішення

від 27.01.2021 по справі 640/1177/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Київ № 640/1177/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом HEADWAY TRADE LLP

до Державної фіскальної служби України

треті особи Міністерство економічного розвитку і торгівлі

Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль

Товариство з обмеженою відповідальністю Оделія Транс

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТА КИЇВ

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося HEADWAY TRADE LLP з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи - Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , Товариство з обмеженою відповідальністю Оделія Транс , Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТА КИЇВ , в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 11 та 16 подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення LIEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України по складанню та направленню Міністерству економічного розвитку та торгівлі України подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення HEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДФС України протиправно включено LIEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію, а також всупереч положенням законодавства ДФС України складено та направлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі подання в частині, що стосується позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 24.01.2019 року у адміністративній справі № 640/1177/19 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшли пояснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі, відповідно до яких третя особа зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, виявивши порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства, відповідні органи мають право звертатися із поданням про застосування спеціальних санкцій. У свою чергу Міністерство економічного розвитку і торгівлі, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам законодавства, не має підстав для відхилення такого подання. Так, подання Державної фіскальної служби України № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року стала підставою для прийняття наказу Міністерство економічного розвитку і торгівлі для застосування до HEADWAY TRADE LLP спеціальної санкцій - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Міністерства економічного розвитку і торгівлі вказує, що позивачем не доведено факт відсутності порушення Закону України Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті , а податкове повідомлення-рішення, на підставі якого винесено подання ДФС, є чинним та у позивача рахується прострочена дебіторська заборгованість на суму 320, 61 тис. дол. США.

До суду надійшли пояснення Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , відповідно до яких при виконанні функцій агента валютного контролю та проведення валютного операцій клієнтів, банк керується положеннями чинного законодавства. Так, відповідно до Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року № 136, банк контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за експортною операцією резидента, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, страхових послуг розрахунку за такою операцією не завершені або в банку не має інформації про завершення розрахунків за такою операцією. Отримавши інформацію щодо митного оформлення продукції за зовнішньоекономічними контрактами, які укладені між HEADWAY TRADE LLP та клієнтами банку ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ та у зв`язку з пропущенням строків розрахунків за вказаними контрактами з боку клієнтів банком, відповідно до вимог законодавства, було направлено до Державної фіскальної служби України інформації про порушення строків розрахунків за експортними/імпортними операціями клієнтів банку ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ за вказаними контрактами. Відтак, повідомлення банку про порушення ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ строків розрахунків за експортними операціями по митних деклараціях відповідало чинному законодавству.

До суду надійшов відзив представника Державної фіскальної служби України, в якому відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовної заяви, оскільки подання ДФС про застосування спеціальної санкції до позивача направлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі у порядку, встановленому законодавством. Згідно з інформаційними базами даних ДФС встановлено реалізацію ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ товару на адресу компанії HEADWAY TRADE LLP, у той час як інформація щодо надходження валютної виручки за експортний товар відсутня в контролюючого органу. Відтак, відповідачем на підставі ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність сформовано відповідне подання.

Судом встановлено також надходження відповіді на відзив відповідача, в якому позивач вказує, що ДФС зазначено інформацію, яка не відповідає дійсності. Крім того, на думку позивача, відповідач жодним чином не обґрунтовує свої доводи та заперечення та не дає жодного доказу на підтвердження обставин про які зазначає у відзиві, посилання на інформаційні бази ДФС та інші документи без належного доказового підтвердження не мають юридичної сили. Позивач також зазначає, що внаслідок набрання чинності Законом України Про валюту і валютні операції виключено ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , відтак, відсутні підстави для накладення спеціальних санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За твердженнями позивача, зі змісту листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 4102-13/47587-07 від 31.10.2018 року позивачу стало відомо, що до Міністерства надійшло подання Державної фіскальної служби України про застосування спеціальної санкції до HEADWAY TRADE LLP за порушення вимог Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , допущеного при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з ТОВ МЕТА КИЇВ на суму 360, 61 тис. дол. США. та надано строк для усунення правопорушень.

Позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Державної фіскальної служби України з запитом про надання інформації про застосування спеціальної санкції до HEADWAY TRADE LLP, у відповідь на які ДФС України та Мінекономрозвитку надало копію подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року.

Зі змісту п. 11 подання встановлено, що відповідачем отримано повідомлення ПАТ Райффайзен Банк Аваль від 07.09.2017 року № 145-6/25, від 05.10.2017 року № 145-6/101, від 07.11.2017 року № 145-6/163 щодо виявлених фактів порушення норм валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів укладених між ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та HEADWAY TRADE LLP № 120217 від 12.02.2017 року, № 210217 від 21.02.2017 року, №SFO-100217 від 10.02.2017 року, № SFO-040217 від 04.02.2017 року, № 110217 від 11.02.2017 року, № SFO-030217 від 03.02.2017 року. Також зазначається, що сума простроченої дебіторської заборгованості становить 22 717,61 тис. грош. один.

Зі змісту п. 16 подання встановлено, що відповідачем отримано повідомлення ПАТ Райффайзен Банк Аваль від 08.06.2017 року № 145-6/8 щодо виявленого факту порушення валютного законодавства України ТОВ МЕТА КИЇВ при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів укладених між ТОВ МЕТА КИЇВ та HEADWAY TRADE LLP від 11.11.2016 року за № 111116-MW та від 11.11.2016 року за № 111116-FW. Зазначається, що сума простроченої дебіторської заборгованості становить 320,61 тис. грош. один.

Вважаючи, що пункт 11 та 16 подання ДФС України про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року не відповідає вимогам встановленим ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , а відомості викладені в поданні не відповідають дійсності, а, відтак дії ДФС України по складанню та направленню Мінекономрозвитку подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення HEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльність до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію протиправними, а подання № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року в частині включення HEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію протиправним та таким, що підлягає скасуванню, HEADWAY TRADE LLP звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , Положенням про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , затв. Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року № 52 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розрахунки в іноземній валюті за господарськими операціями регулювалися Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року, № 15-93 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного Банку України від 24.03.1999 року N 136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за N 338/3631 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв`язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, ці організації контролюють виконання правил розрахунків за валютними операціями, що здійснюються резидентами та нерезидентами через такі організації. Банки надають інформацію про вказані операції клієнтів в органи ДФС в порядку передбаченому р. 5 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними та лізинговими операціями № 136 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною операцією. Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Відповідно до наданих матеріалів справи, отримавши інформацію щодо митного оформлення продукції за зовнішньоекономічними контрактами, які укладені між HEADWAY TRADE LLP та клієнтами банку ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ та у зв`язку з пропущенням строків розрахунків за вказаними контрактами з боку клієнтів, банком ПАТ Райффайзен Банк Аваль , відповідно до вимог законодавства, було направлено до Державної фіскальної служби України інформації про порушення строків розрахунків за експортними/імпортними операціями клієнтів банку ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ за вказаними контрактами.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Позивач відповідно до Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Державною фіскальною службою України, зважаючи на інформаційні бази даних ДФС, якими встановлено реалізацію ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ товару на адресу компанії HEADWAY TRADE LLP, беручи до уваги повідомлення ПАТ Райффайзен Банк Аваль та відсутність інформації щодо надходження валютної виручки за експортний товар у контролюючого органу, сформовано подання до Міністерство економічного розвитку і торгівлі про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі до LIEADWAY TRADE LLP.

У цьому контексті суд зауважує, що у наданих суду матеріалах справи доказів реалізації ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ товару на адресу компанії HEADWAY TRADE LL та наявності контрактів/договірних відносин між LIEADWAY TRADE LLP, ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ суду не надано.

В свою чергу, позивач зазначає, що жодних зовнішньоекономічних контрактів із TOB ОДЕЛІЯ ТРАНС та/або TOB МЕТА КИЇВ ніколи не укладав.

Суд вказує, що Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 затверджено Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України), згідно якого останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономрозвитку України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Президента України.

Мінекономрозвитку України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Міністр економічного розвитку і торгівлі України.

За п. 4.8. Положення, про застосування санкцій, передбачених ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Частиною другою статті 37 зазначеного Закону встановлено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Згідно з частинами 5 статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 10 статті 37 зазначеного Закону встановлено, що якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Відповідно до частини 12 статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених ст.37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності) визначає Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , затверджений Наказом Міністерства економіки України 17.04.2000 N 52 (Положення №52) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Дія цього Положення поширюється на всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та місця реєстрації.

Пунктами 1.1 та 1.2 Положення №52 визначено, що спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно розділу 2 Положення №52, індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність .

З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Пунктами 4.1-4.3 Положення №52 визначено, що опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України покладено на відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію:

- найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство;

- відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію;

- у поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях , щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

У контексті зазначеного суд звертає увагу, що оскаржуване подання ДФС України за формою та змістом не відповідало ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зокрема щодо наявності обов`язкової інформації щодо відомостей про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію та щодо пропозиції щодо виду санкції, яку пропонується застосувати. Разом з тим, з урахуванням положень ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а наявність відповідного подання є лише однією з умов застосування санкцій.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 12.04.2016 року (№ К/800/43747/15) та від 15.09.2016 року (№ К/800/38838/15).

Враховуючи зазначене, беручи до увагу факт недоведеності контрактів/договірних відносин між LIEADWAY TRADE LLP, ТОВ ОДЕЛІЯ ТРАНС та ТОВ МЕТА КИЇВ , а також факт невідповідності встановлених законом формі та змісту оскаржуваного подання відповідача до Мінекономрозвитку України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав визнати протиправними дії відповідача по складанню та направленню Міністерству економічного розвитку та торгівлі України подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення HEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальні санкції. Інше відповідачем не доведено.

Крім того, суд зауважує, що 07.07.2018 року набув чинності Закон України Про валюту і валютні операції , згідно ст. 16 якого він вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 07.02.2019 року.

За положеннями наведеного нормативно-правового акту у Законі України Про зовнішньоекономічну діяльність статтю 37 виключено.

Відповідно, з огляду на виключення із Закону статті 37, відсутнім є врегулювання застосування спеціальних санкцій за порушення Закону або пов`язаних з ним законів України в контексті правових підстав для їх накладення згідно даної статті з 07.02.2019 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В площині питань законності оскаржуваного подання, суд констатує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наразі, в рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України , суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави ; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані прямі повноваження , так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - похідні повноваження .

У спосіб значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Поряд з цим, суд також виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, суд зауважує, що за змістом ст. 2 Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов`язку України неухильно виконувати всі договори і зобов`язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки;

- праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб`єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб`єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом захисту інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

У силу ст. 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 14.11.2019 року (справа № 826/2966/16).

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про визнання протиправними дії Державної фіскальної служби України по складанню та направленню Міністерству економічного розвитку та торгівлі України подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення HEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальні санкції, а також про протиправність та необхідність скасувати пункти 11 та 16 подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року в частині включення LIEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

Оскільки, адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати у розмірі 3 842,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов HEADWAY TRADE LLP (43 Bedford street - suite 7014, London, WC2E 9CA) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197), треті особи - Міністерство економічного розвитку і торгівлі (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 37508596), Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909), Товариство з обмеженою відповідальністю Оделія Транс (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 5, ЄДРПОУ 41000887), Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТА КИЇВ (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9, ЄДРПОУ 40943203) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати пункти 11 та 16 подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення LIEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію;

3. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України по складанню та направленню Міністерству економічного розвитку та торгівлі України подання про застосування спеціальних санкцій № 17765/5/99-99-14-06-02-16 від 02.10.2018 року, в частині включення HEADWAY TRADE LLP до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальні санкції.

4. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) на користь HEADWAY TRADE LLP (43 Bedford street - suite 7014, London, WC2E 9CA) у розмірі 3 842,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України . Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур