Ухвала

від 02.02.2021 по справі 761/42214/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року,

за участі: прокурора представників володільця майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволені клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32020100110000001, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, вилучене 17 грудня 2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 18 резервуарів, вбудованих у землю, з рідиною у них з різким запахом нафтопродуктів всередині.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.

Як стверджує апелянт, накладення арешту на вказане майно забезпечить збереження речових доказів, унеможливить їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки підакцизні товари є предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення представників володільця майна, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 січня 2020 року внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань під № 32020100110000001, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204 , ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що міні нафтопереробний завод (цех, база, резервуари), де здійснюється протиправна діяльність, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та використовується ПП «ЛІГА» (код ЄДРПОУ 22709325).

В рамках даного кримінального провадження 17 та 18 грудня 2020 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено 18 резервуарів, вбудованих у землю, з рідиною у них з різким запахом нафтопродуктів всередині, які було опечатано.

Зазначені речі постановою начальника відділу слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 від 18 грудня 2020 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

22 грудня 2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 17 грудня 2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 18 резервуарів, вбудованих у землю, з рідиною у них з різким запахом нафтопродуктів всередині.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено з тих підстав, що в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилученні за результатом обшуку речі набуто кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, вилучене 17 грудня 2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають критеріям ч. 1 ст. 170, ст. 98 КПК України, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та обґрунтовано визнано речовим доказом постановою начальника відділу слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 від 18 грудня 2020 року, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Окрім того, вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, та представниками володільця майна не надано жодного доказу, на підтвердження законності його походження.

На підставі викладеного, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, знищення майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2021 року, якою відмовлено у задоволені клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32020100110000001, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204, ч. 3 ст.212 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене 17 грудня 2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 18 резервуарів, вбудованих у землю, з рідиною у них з різким запахом нафтопродуктів всередині.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 761/42214/20 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9

Провадження № 11сс/824/1312/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК