Постанова

від 20.01.2021 по справі 808/790/14(сн/280/54/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року м. Дніпросправа № 808/790/14(СН/280/54/19)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В., представника позивача Саланської І.Л., представника відповідача Воронікової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року (суддя у 1 інстанції Прасов О.О.) в адміністративній справі №808/790/14(СН/280/54/19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергосталь до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергосталь звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати недійсними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення: №0004171501 та №0004151503 від 14.02.2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що господарські операції з поставки товарів оформлені належним чином із складанням видаткових та податкових накладних, товар оприбуткований та сплачений, в той час як доводи акту перевірки щодо неправомірності господарських операцій ґрунтуються лише на припущеннях контролюючих органів, але при цьому інші документальні матеріали залишені поза увагою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0004171501 від 14.02.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергосталь збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток підприємства на суму 696499,25 грн., з якої: 591622,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 104877,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0004151503 від 14.02.2014, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергосталь збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 623949,00 грн., з якої: 495205,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 128744.00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енергосталь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судовий збір в сумі 974 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стан фінансово-господарської діяльності ТОВ НВП «Енергосталь , досліджений під час перевірки, дозволяє зробити висновок про відсутність спрямованості отриманих послуг для використання у власній господарській діяльності та отримання доходу. Маючи власний штат працівників (4 особи, які отримують заробітну плату за безпосереднє виконання професійних обов`язків, в тому числі за пошук клієнтів та просування товару на ринки збуту) ТОВ НВП Енергосталь залучає сторонні організації та сплачує їм винагороду за послуги пошуку клієнтів, чим мінімізує доходи та податкові зобов`язання. В актах виконаних робіт не зазначено конкретний перелік наданих послуг, місце і дата надання послуг, а також у чому виражений результат наданих послуг, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні . Також, більшість ТТН оформлені неналежним чином - не зазначено найменування товару, кількість, одиниця виміру (від 15.05.2012р., 30.05.2012р., 31.05.2012р., 09.08.2012р., 08.06.2012р., 19.10.2010р.). Не надано документів про внутрішньо-господарське переміщення товарів, а відтак не можливо дослідити рух придбаних ТМЦ, що підтверджує безтоварність даних господарських операцій.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП Енергосталь з питання дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року та дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №1090/08-28-22-12/24517162 від 01.08.2013 року яким встановлено наступні порушення: п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ; пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; 3) пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість та п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки, контролюючим органом 30.08.2013 року прийнято наступні рішення:

1) №0002102212, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток підприємства на суму 715043,75 грн., з якої: 603985,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 111058,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) №0002092212, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 642356,50 грн., з якої: 509931,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 132425,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду таких скарг 14.11.2013 року було прийнято наступні податкові-повідомлення рішення:

- №0004171501, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток підприємства на суму 696499,25 грн., з якої: 591622,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 104877,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0004151503, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 623949,00 грн., з якої: 495205,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 128744.00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно доп.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виговленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сумм податку, щовідносяться до податкового кредиту.

Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження.

Так, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ ПРОМПІВДЕНЬ (код ЄДРПОУ 37301199) позивачем надано до суду: договір на поставку товару від 14.10.2010 року за №1410/1; видаткові накладні; рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; банківські виписки .

В обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ ТРАНС-АТЛАНТІКА СЕРВІС (код ЄДРПОУ 32694389) позивачем надано до суду: договір на поставку товару від 10.05.2012 року за №100512; видаткові накладні; рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; банківські виписки.

В обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ Лігран (код ЄДРПОУ 34656476) позивачем надано до суду: договір на поставку товару від 23.02.2012 року за №230212; видаткові накладні; рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; банківські виписки.

В обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ ТК Вектор-Трейд позивачем надано до суду: договір про надання посередницьких послуг від 01.02.2010 року за №0201209; протокол погодження договірної ціни; акт приймання-передачі виконаних робіт; податкову накладну №0722209 від 22.07.2010 року; банківську виписку.

В обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ ДНІПРО-СТАР (код ЄДРПОУ 35447818) позивачем надано до суду: договір про надання послуг з пошуку покупців від 12.01.2011 року за №120111; податкову накладну №3131 від 31.03.2011 року; Протокол погодження договірної ціни; акт приймання-передачі наданих послуг; банківські виписки.

В обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ ТК Верона (код ЄДРПОУ 37150001) позивачем надано до суду: договір про надання послуг з пошуку покупців від 11.02.2011 року за №110211; податкові накладні №2653 від 26.05.2011 року, №300614 від 30.06.2011 року; протокол погодження договірної ціни; акт приймання-передачі наданих послуг; банківські виписки.

Також, позивачем в обґрунтування реальності господарських операцій надано до суду: Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку з Квитанціями про надіслання до контролюючого органу; Оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; Картку рахунку 361; Журнали-ордери і Відомості по рахунку 631; Оборотно-сальдові відомості по рахунку 281; Журнали-ордери і Відомості по рахунку 281; Журнали-ордери і Відомості по рахунку 631; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 202; Журнал-ордер і Відомість по рахунку 202; Інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо контрагентів позивача - ТОВ ПРОМПІВДЕНЬ , ПП ТРАНС-АТЛАНТІКА СЕРВІС , ТОВ Лігран , ТОВ ТК Вектор-Трейд , ТОВ ДНІПРО-СТАР , ТОВ ТК Верона .

Так, за Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ТОВ ПРОМПІВДЕНЬ припинено 22.08.2013р.; ПП ТРАНС-АТЛАНТІКА СЕРВІС припинено 03.01.2013 року; ТОВ Лігран перебуває у стані припинення за судовим рішенням про банкрутство; ТОВ ТК Вектор-Трейд припинено 07.12.2010 року; ТОВ ДНІПРО-СТАР припинено 24.12.2012 року; ТОВ ТК Верона припинено 05.12.2012 року.

Таким чином, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з вказаним контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому, не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Також, наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства актів виконаних робіт та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг). Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочинами з означеними вище контрагентами складені з дотримання обов`язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

При цьому, матеріали справи свідчать про наявність ділової мити у позивача за господарськими операціями з контрагентами, які згадуються в акті перевірки №1090/08-28-22-12/24517162 від 01.08.2013 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем документально не доведено, що контрагентів позивача знято з реєстрації як юридичних осіб або у них анульовані Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з позивачем. Тобто, відповідачем не спростовано, що контрагентами позивача, які згадуються в акті перевірки №1090/08-28-22-12/24517162 від 01.08.2013 року, виписані податкові накладні за реально здійсненими господарськими операціями, які призводили до фактичного руху активів позивача. Відповідачем як під час перевірки, так і при розгляді акту №1090/08-28-22-12/24517162 від 01.08.2013 року не надано належної оцінки витратам позивача, які підтверджуються наявними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, за періоди, оподаткування по яким становить предмет спору по справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року в адміністративній справі №808/790/14(СН/280/54/19) - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року в адміністративній справі №808/790/14(СН/280/54/19) - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена 20.01.2021 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва