Постанова

від 27.01.2021 по справі 450/31/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 450/31/17

провадження № 61-22272св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Дем`яновська Юлія Дмитрівна,

відповідачі: ОСОБА_2 , Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

представник ОСОБА_2 - адвокат Хром`як Уляна Вікторівна,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_7 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року у складі судді Кукси Д. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарг

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, ПАТ ВіЕс Банк , ОСОБА_6 , про скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що йому належить на праві спільної часткової власності 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказана частка житлового будинку належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 липня 1986 року за № 2468.

Зазначав, що після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом він успадкував ще 4/72 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 травня 2003 року .

Посилався на те, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВВА № 295645 від 26 серпня 2003 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 травня 2003 року за ним зареєстровано право спільної часткової власності на 4/72 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Відтак, фактично у його користуванні є земельна ділянка, на якій знаходиться зазначений житловий будинок.

Вказував, що йому стало відомо, що частина земельної ділянки на якій знаходиться житловий будинок, вже приватизована відповідачем ОСОБА_2 . Так, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 27 вересня 1996 року серії І-ЛВ № 038954, виданого Зимноводівською сільською радою на підставі рішення Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року та № 171 від 12 вересня 1996 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (діл. І - 0,09га) та ведення особистого підсобного господарства (діл. II - 0,0072 га). Надалі відповідачем було замовлено технічну документацію з розподілу спірної земельної ділянки, внаслідок чого земельна ділянка площею 0,0972 га була розподілена на дві земельні ділянки площею 0,09 га з залишенням кадастрового номеру 4623681600:01:001:0470 та площею 0,0072 га з присвоєнням кадастрового номера 4623681600:01:011:0471. Відповідні відомості внесено до речових прав та земельного кадастру.

Ознайомившись з планом меж земельної ділянки, що зазначений у вказаному державному акті та ситуаційним планом земельної ділянки вважав, що ОСОБА_2 заволодів частиною земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , де він є співвласником. Даними схемами встановлено, що до складу земельної ділянки відповідача увійшла частина земельної ділянки, що перебуває у його законному користуванні.

Стверджував, що за таких обставин він позбавлений права на приватизацію частини земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 14 грудня 1995 року № 242 та рішення Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року № 171; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року на земельну ділянку площею 0,0972 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,09 га кадастровий № 4623681600:01:011:0470, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0072 га кадастровий № 4623681600:01:011:0471, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,060 га.

Скасовано рішення виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 171 від 12 вересня 1996 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,07 га.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року на земельну ділянку площею 0,0972 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0470, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0072 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0471, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 без правових на те підстав, одержав у власність частину земельної ділянки, яка перебуває у законному співкористуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 та на якій знаходиться частина вказаного будинку.

Отже, рішення виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 14 грудня 1995 року № 242 в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,060 га та рішення виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року № 171 в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,07 га, порушують права позивача ОСОБА_1 та підлягають скасуванню, оскільки житловий будинок співвласником якого він є, частково розташований на вищевказаній земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача.

Районний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки на підставі незаконних рішень виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 14 грудня 1995 року № 242 та від 12 вересня 1996 року № 171 в частині виділення йому земельних ділянок, отже, державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року на земельну ділянку площею 0,0972 га підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0470 та земельну ділянку площею 0, 0072 га, кадастровий № 4623681600:01:011:0471 підлягає скасуванню.

Щодо застосування строків позовної давності, районний суд вказав, що правопорушення в зазначених правовідносинах є триваючими і строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на підставі наявних у справі доказів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 без правових підстав одержав у власність частину земельної ділянки, яка перебуває у законному співкористуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , та на якій знаходиться частина цього будинку.

Отже, рішення Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 14 грудня 1995 року № 242 в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,060 га та рішення Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року № 171 в частині надання відповідачу земельної ділянки площею 0,07 га порушує права позивача, оскільки житловий будинок, співвласником якого він є, частково розташований на спірній земельній ділянці, яка перебуває у користування позивача.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, отже, вирішення питання про правомірність його видачі залежить від того, чи є законним рішення, на підставі якого його видано.

Апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що правопорушення в зазначених правовідносинах є триваючими і строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником ОСОБА_7 , мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки, отже, задоволення позовних вимог буде грубим порушенням його конституційних прав.

Посилаючись на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові у справі № 6-2069цс16, вважає, що правильним способом захисту у цій справі є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування майна у добросовісного набувача.

Стверджує, що реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки у статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об`єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Вважає, що строк позовної давності сплив у 2008 році, оскільки позивач дізнався про наявність права приватної власності у ОСОБА_2 саме у 2005 році.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Пустомитівською державною нотаріальною конторою від 19 липня 1986 року за № 2468.

ОСОБА_1 також належить 4/72 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ВАЕ № 639339 від 23 травня 2003 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВВА № 295645 від 26 серпня 2003 року.

Рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутаті від 14 грудня 1995 року № 242 передано безоплатно у приватну власність присадибні земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель площею, згідно з додатком № 1.

Згідно додатку № 1 до рішення виконкому Зимноводівської сільської ради від 14 грудня 1995 року № 242 ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,060 га.

Рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутаті від 12 вересня 1996 року № 171 передано у приватну власність присадибні земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель, для ведення особистого підсобного господарства площею згідно з додатком № 1.

У додатку № 2 до рішення виконкому Зимновдівської сільської ради від 12 вересня 1996 року № 171 зазначено, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,07га.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року, виданого Зимноводівською сільською радою на підставі рішення Зимноводівської сільської ради народних депутатів від 14 грудня 1995 року № 242 та від 12 вересня 1996 року № 171, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0972 га, яка складається із земельної ділянки І площею 0,09 га призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельної ділянки ІІ площею 0,0072 га призначеної для ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державний актів на право приватної власності на землю за № 535.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2018 року № 121615683, земельна ділянка площею 0,09 га - призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 4623681600:01:011:0470, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2018 року № 121616828, земельна ділянка площею 0,0072 га - призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 4623681600:01:011:0471, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

У власності ОСОБА_2 перебувають вищевказані земельні ділянки, з яких частина земельної ділянки знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_1 , співвласником якого є ОСОБА_1 . Вказане підтверджується планом меж земельної ділянки (згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 038954 від 27 вересня 1996 року), ситуаційним планом земельної ділянки та проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки для будівництва магазину кафе-бару ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником ОСОБА_7 , підлягає частковому задоволенню .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом. Набуття цих прав громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 90 ЗК УРСР (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на 1/6 частку будинку) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на 4/72 частки будинку) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судами встановлено, що на час набуття спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 , який знаходиться на частині приватизованої земельної ділянки вже був збудований та знаходився у користуванні та у власності співвласників.

Частково задовольняючи позов, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_2 одержав у власність частину земельної ділянки, яка перебуває у законному користуванні співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 та на якій знаходиться частина будинку за вказаною адресою, без правових на те підстав.

При цьому суди вважали, що строк позовної давності до даних правовідносин не застосовується, оскільки правопорушення є триваючими.

Колегія суддів вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання правопорушення у спірних правовідносинах триваючим.

Встановивши, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, частина з якої знаходиться під будинком АДРЕСА_1 , який належить, зокрема, ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів № 242 від 14 грудня 1995 року та № 171 від 12 вересня 1996 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,060 га та земельної ділянки площею 0,07 га.

Отже, набувши право власності на 1/6 та 4/72 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на законних підставах набув право користування земельною ділянкою, на якій розташований успадкований ним будинок, тому до набувача будинку перейшло право користування земельною ділянкою, на якій набуте майно розташоване, в тих межах, які необхідні для обслуговування будинку.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій у цій частині відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, зокрема, що позивачеві слід було звертатися до суду з віндикаційним позовом не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи встановлено, що спірна земельна ділянка була набута відповідачем, який не є власником/співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі рішень Виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради народних депутатів, які були прийняті з порушенням прав власників вказаного будинку. Отже, звернення до суду з позовом про скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації права власності є належним способом захисту прав позивача, оскільки відповідає змісту його порушеного права.

Встановлено, що 14 травня 2018 року ОСОБА_2 подано заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, у якій зазначено, що відповідно до статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності бере початок від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому вказує, що позивач дізнався про порушення свого права у 2005 року під час складання документації із землеустрою щодо приватизації земельної ділянки (кадастровий № 4623681600:01:007:0098), оскільки ним погоджувалися межі земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правопорушень не застосовується строк позовної давності.

Вказане правопорушення не є триваючим та до нього підлягають застосуванню строки позовної давності, передбачені статтею 257 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Під час розгляду справи судами зазначено, що з документів про виготовлення позивачем технічної документації із землеустрою щодо приватизації земельної ділянки кадастровий № 4623681600:01:007:0098, зокрема, погодження меж із сусідніми землекористувачами, неможливо встановити, що земельна ділянка приватизована відповідачем чи перебуває у його користуванні.

При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено, коли саме ОСОБА_1 довідався або міг довідатися про порушення свого права. Вказана обставина необхідна для правильного вирішення справи з урахуванням заяви ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи накладається земельна ділянка площею 0,0072 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер № 4623681600:01:011:0471, на земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_1 , та яка призначена для його обслуговування.

Посилання у касаційній скарзі на те, що реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки у статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об`єкт нерухомості на підставі договору відчуження, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що ОСОБА_1 набув право користування всією земельною ділянкою під будинком ще у 1986 році при успадкуванні 1/6 частини права власності на будинок.

Оскільки ОСОБА_2 не є власником/співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , відтак, набути право власності на земельну ділянку під ним не може.

Суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, не встановили усі обставини справи, які необхідні для правильного її вирішення та належно не перевірили доводи позивача.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк