Постанова

від 27.01.2021 по справі 291/1024/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 291/1024/18-ц

провадження № 61-3817св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - дочірнє підприємство Агрофірма Немиринецька ,

відповідач - фермерське господарство ОЛ.Агро-Світ ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірма Немиринецька на рішення Ружинського районного суду Житомирської області, у складі судді Митюк О. В., від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

від 29 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року дочірнє підприємство (далі - ДП) Агрофірма Немиринецька звернулося до суду із позовом до фермерського господарства (далі - ФГ) ОЛ.Агро-Світ про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 серпня 2015 року між ДП Агрофірма Немиринецька та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі, за умовами яких орендодавець передав позивачу у строкове платне користування земельні ділянки, які належать орендодавцеві на праві власності, а саме: земельні ділянки площею 3,1772 га та 0,2417 га, кадастрові номери 1825284900:02:000:2237 та 1825284900:03:000:0904 (далі - спірні земельні ділянки), розташовані на території Немиринецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07 лютого 2018 року позивачу стало відомо, що державним реєстратором відділу державної реєстрації Коростишівської районної державної адміністрації прийняті рішення № 113134719 та № 113136433 від 10 жовтня 2017 року про державну реєстрацію за ФГ Ол.Агро-Світ права оренди спірних земельних ділянок, на підставі договорів оренди землі від 10 жовтня

2017 року.

Позивач вважає, що вказані договори оренди, які укладені між ФГ Ол.Агро-Світ та ОСОБА_1 , порушують його права як орендаря та є недійсними, оскільки укладені в період дії попереднього договору оренди спірних земельних ділянок.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № б/н з кадастровими номерами 1825284900:02:000:2237, 1825284900:03:000:0904), укладені 10 жовтня

2017 року між ФГ Ол. Агро-Світ та ОСОБА_1 .

При цьому, безпосередньо в позовній заяві ДП Агрофірма Немиринецька просила суд залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року у задоволенні позову ДП Агрофірма Немиринецька відмовлено .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що ОСОБА_1 та

ФГ Ол. Агро-Світ , укладаючи 10 жовтня 2017 року оспорювані договори оренди земельних ділянок, незважаючи на наявність договору оренди земельної ділянки від 19 серпня 2015 року, за відсутності факту державної реєстрації права оренди за цим договором, правомірно вважали, що у

ДП Агрофірма Немиринецька станом на 10 жовтня 2017 року було відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а у ОСОБА_1 відсутні відповідні обов`язки за договорами від 19 серпня 2015 року, оскільки через відсутність державної реєстрації права оренди сторони договору від 19 серпня 2015 року не набули цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при укладенні договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ДП Агрофірма Немиринецька залишено без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року - без змін.

Колегія суддів, врахувавши положення статей 10, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 6 Закону України Про оренду землі та висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13 червня 2016 року в справі № 6-643цс16 та Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2019 року у справі №627/488/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі 500/2843/16, від 11 вересня 2019 року у справі №500/2866/16 та від 16 жовтня 2019 року у справі №704/1284/16, встановивши, що ДП Агрофірма Немиринецька не здійснило державну реєстрацію права оренди за договорами оренди землі № 1 та № 2 від 19 серпня 2015 року, погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що зазначені правочини із передачі земельної ділянки в оренду не було вчинено, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 28 лютого 2020 року до Верховного Суду,

ДП Агрофірма Немиринецька , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, ухваливши при цьому нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 19 грудня

2018 року у справі № 291/422/17-ц.

Заявник вважає, що договір оренди землі є консенсуальним договором, тобто таким, який вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору. Оскільки закон не пов`язує набрання чинності договору оренди землі з додатковими діями, зокрема з фактом реєстрації речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому до договору оренди землі слід застосовувати загальні положення закону про договір (зобов`язальне право).

Зауважує, що відповідно до умов договорів оренди від 19 серпня 2015 року, які укладені між позивачем та ОСОБА_1 , ці договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Вказує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 497/954/16-ц, договір оренди землі, який укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем є недійсним.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 серпня 2015 року між ДП Агрофірма Немиринецька та ОСОБА_1 укладені договори оренди землі, строком на 7 років, за умовами яких орендодавець надав в оренду підприємству земельні ділянки з кадастровими номерами 1825284900:02:000:2237, 1825284900:03:000:0904, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Немиринецької сільської ради Ружинського району Житомирської області.

10 жовтня 2017 року між ФГ Ол.Агро-Світ та ОСОБА_1 укладені договори оренди землі, відповідно до яких ОСОБА_1 передав ті ж самі земельні ділянки в оренду ФГ Ол.Агро-Світ .

10 жовтня 2017 року проведено державну реєстрацію речового права (права оренди спірних земельних ділянок) ФГ Ол.Агро-Світ на підставі договорів оренди від 10 жовтня 2017 року між ФГ Ол.Агро-Світ та ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оспорювані договори оренди земельних ділянок не порушують права позивача, як орендаря, оскільки за відсутності державної реєстрації прав оренди за договорами від 19 серпня 2015 року, вони є такими, що не набрали чинності.

Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом у серпні 2018 року, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1825284900:02:000:2237, 1825284900:03:000:0904, укладені

10 жовтня 2017 року між ФГ Ол. Агро-Світ та ОСОБА_1 .

Очевидно, що за такого формулювання позовних вимог особами, питання про права та обов`язки яких вирішується судом у розглядуваній справі є насамперед сторони оспорюваних правочинів - ФГ Ол. Агро-Світ та

ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 , як власника спірних земельних ділянок та сторони оспорюваних договорів їх оренди.

Натомість ОСОБА_1 до участі у справі № 291/1024/18-ц залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення ОСОБА_1 в якості співвідповідача не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрязняється за обсягом прав та обов`язків.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Представник ФГ Ол.Агро-Світ у відзиві на апеляційну скаргу

(т.2 а. с. 164-166) вказував, що з огляду на предмет та підстави позову,

ОСОБА_1 повинен брати участь у справі в якості відповідача, однак апеляційний суд на вказані доводи уваги не звернув.

Більш того, у подібній справі № 291/1157/19 за позовом ДП Агрофірма Немиринецька до ФГ Ол.Агро-Світ про визнання договорів оренди землі недійсними, позивачем, після відкриття провадження у справі, було подане, а судом задоволено, клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем, як власника спірних земельних ділянок.

Згідно пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України суд змінює судове рішення повністю або частково, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, але допустив помилку при викладенні мотивів такої відмови.

За таких обставин рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 29 січня 2020 року необхідно змінити шляхом зміни їх мотивувальних частини, з урахуванням висновків, сформульованих в даній постанові Верховного Суду про те, що підставою для відмови у задоволенні позову

ДП Агрофірма Немиринецька є неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 , 409 , 412 , 416 , 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства Агрофірма Немиринецька задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 січня

2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович