Рішення

від 26.01.2021 по справі 390/121/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/121/20

Провадження №2/390/28/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гершкул І.М.,

при секретарі Магомедовій А.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про зміну та доповнення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просила визнати недійсним договір від 01.11.2017 року про зміну та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3522580600:02:000:0074, що розташована на території Олексіївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, зареєстрований 24.01.2005 року за реєстраційним номером 101. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником вказаної земельної ділянки щодо якої 24.01.2005 року ОСОБА_1 уклала договір оренди з ОСОБА_4 терміном на 10 років. 23.12.2019 року позивач дізналася про реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі, а саме що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір від 01.11.2017 року про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року, де змінено термін дії договору оренди землі на 36 років. Позивач будь-яких додаткових правочинів із відповідачем щодо земельної ділянки не укладала та договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року не підписувала. На підставі викладеного позивач вважає, що договір про зміни та доповнення до договору оренди землі є недійсним, а тому звернулася до суду для захисту порушених прав.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, відмовились від заявленого у позові клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, а позов є необґрунтованим, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки 24.01.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі терміном на 10 років. 30.09.2009 року сторонами укладено договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року, яким змінено термін дії договору, а саме на 19 років. 01.11.2017 року сторонами укладено договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року, яким змінено термін дії договору на 36 років, а тому договір оренди землі діє до 2041 року включно. Вказані договори позивач підписувала самостійно. Відповідач, як орендар земельної ділянки, виконує усі обов`язки перед позивачем (а.с.24-25).

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно ст.ст.15, 16 ЦК України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Згідно ст.203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР №015249 належить земельна ділянка кадастровий номер 3522580600:02:000:0074, загальною площею 10,28 га., розташована на території Олексіївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали у 1999 році договір оренди землі (земельної частки (паю)), згідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 в оренду строком на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації, земельну ділянку загальною площею 10,28 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Олексіївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Договір зареєстровано 24.01.2005 року за номером №101 (а.с.12-15).

30.09.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року реєстраційний №101, що зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041037200042 від 22.11.2010 року, яким у розділі договору оренди землі Термін договору внесено зміни, а саме термін 10 років змінено на 19 років (а.с.26).

01.11.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року реєстраційний №101, згідно якого у розділі договору оренди землі Термін договору внесено зміни, а саме термін 10 років змінено на 36 років (а.с.8, 27).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №196981395 від 21.01.2020 року свідчить, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3522580600:02:000:0074, загальною площею 10,28 га., розташованої на території Олексіївської сільської ради Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, щодо якої зареєстровано інше речове право 24681546 від 29.01.2018 року, а саме право оренди земельної ділянки, орендар ОСОБА_4 , орендодавець ОСОБА_1 , строк дії договору 36 років з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), відомості про іпотеки та обтяження відсутні (а.с.9-10).

Розписки ОСОБА_1 від 05.12.2018 року та 22.11.2019 року, які засвідчено старостою с. Володимирівка, Кропивницького району Кіровоградської області, свідчать, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 оплату за оренду земельної ділянки у 2018 році, по оплаті претензій не має, мала претензії по обробітку городу, суборенді належної їй земельної ділянки та не надання допомоги транспортом. У 2019 році відмовилася від отримання поштовим переказом орендної плати, оскільки вважала її недостатньою, а тому повернула грошовий переказ відправнику, а також зазначила, що ОСОБА_4 не надає допомоги транспортом, вимушена самостійно обробляти ділянку та купувати сільськогосподарську продукцію (а.с.28-29).

Згідно копії висновку експерта №54 від 11.03.2020 року, який надано у рамках кримінального провадження №12020120170000068, підпис і рукописні записи, розташовані в графі Орендодавець в договорі про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року реєстраційний №101 від 24.01.2005 року від 01.11.2017 року, виконані ОСОБА_1 (а.с.56-69).

На запит суду Кропивницьким РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області надано лист №3771/118-20 від 09.06.2020 року, яким повідомлено, що у провадженні слідчого відділу перебувають матеріали кримінального провадження №12020120170000068 від 28.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.1 КК України, згідно заяви ОСОБА_1 з приводу підробки її підпису у договорі від 01.11.2017 року про зміни та доповнення до договору оренди землі реєстраційний №101 від 24.01.2005 року, а тому в ході проведення досудового розслідування виникла необхідність в проведенні судово-почеркознавчої експертизи. ОСОБА_1 шляхом написання заяви добровільно надала оригінал вказаного договору, який зберігається при матеріалах кримінального провадження (а.с.74).

Матеріали справи також містять копію висновку експерта №2102/2103/2121/20-27 від 15.05.2020 року, яка не містить остаточного висновку (а.с.96-100).

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи вбачається, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, який було зареєстровано відповідно чинного на момент укладення договору законодавства, згідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 в оренду земельну ділянку. У подальшому, сторони укладали договори про зміни та доповнення до договору оренди землі, а саме 30.09.2009 року та 01.11.2017 року, які зареєстровано відповідно чинного на момент укладення договорів законодавства. Позивач звернулась до суду та просить визнати недійсним договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 24.01.2005 року реєстраційний №101, який укладено 01.11.2017 року, оскільки позивач будь-яких правочинів із відповідачем щодо земельної ділянки не укладала та договір про зміни та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2017 року не підписувала, отже договір про зміну та доповнення до договору оренди землі від 01.11.2017 року суперечить волі власника (позивача) та підлягає визнанню недійсним, оскільки відсутнє волевиявлення однієї сторони договору. Клопотання про призначення та проведення судово-почеркознавчої експертизи, після роз`яснення суду, позивачем і його представником не заявлялось. Будь-які докази, які можуть прямо чи опосередковано підтвердити, що позивач не підписувала спірний договір, стороною позивача не надано. Натомість, стороною відповідача до матеріалів справи долучено копію висновку експерта, яким у рамках кримінального провадження встановлено, що підписи у спірному договорі належать позивачу, що спростовує твердження позивача.

Викладені обставини свідчать, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки їх не доведено будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами.

Крім цього, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року по справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року по справі № 569/17272/15-ц. У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору, посилаюсь на те, що договір не підписувався, умови його не погоджувались, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні земельної ділянки позивачу, як власнику, покликаючись до умов договору.

Відповідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Отже, позовна вимога про визнання договору недійсним не підлягає задоволенню також із підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24.01.2020 року відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення по справі, а тому зважаючи на прийняте рішення по суті та відповідно ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст.ст.15, 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договору про зміну та доповнення договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індефікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.02.2021 року.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.М. Гершкул