Вирок

від 05.02.2021 по справі 303/1942/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 303/1942/20

1-кп/303/411/20

Номер стат. звіту 363

Іменем України

В И Р О К

05 лютого 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачеві кримінальне провадження № 120190700120001213 внесене в ЄРДР 23.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області Мукачівського району с. В. Коропець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, зі слів розлученого, працюючого, директора ПП «Сігма», раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.388 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4

сторони захисту: обвинуваченого - ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 , обвинувачується у чиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.388 КК України, тобто приховування майна, на яке було накладено арешт, за таких обставин:

Так, ОСОБА_3 18 вересня 2015 року згідно акту опису та арешту майна, складеного головним державним виконавцем Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_5 в ході виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження за № 49154720 щодо стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь Управління пенсійного фонду України заборгованості на загальну суму 37115,73 гривень, прийняв на відповідальне зберігання описане та арештоване майно мощення (бруківку) площею 1150 кв.м., що належить СТОВ «Зняцівське» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та одночасно був попереджений про кримінальну відповідальність за його розтрату, відчуження, приховування чи зміну.

Згідно актів головного державного виконавця Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_5 від 18.09.2015 року, 23.09.2015 року та 24.09.2015 року, в ході проведення виконавчих дій, було вилучено 219 кв..м. описаної бруківки, яка була передана на зберігання ОСОБА_3 .

Проте, ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, не зважаючи на неодноразові вимоги головного державного виконавця Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_5 , надати доступ до вилученого, описаного та арештованого майна, не надав доступ до нього, чим перешкоджав здійсненню виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України не визнав та показав, що він є деректором ПП «Сігма». У 2015 році ОСОБА_6 повідомив йому, що він є власником бруківки 1150 м. кв, яка знаходиться на території ферми в АДРЕСА_2 та хоче її продати. Домовившись про зустріч та вартість, уклали між собою договір купівлі-продажу бруківки на 1000 м. кв. та вартість у 150 грн. за 1 м.кв. У договорі обумовили, що демонтаж бруківки буде відбуватися за рахунок продавця. Він домовився з водіями екскаватора та вантажного автомобіля КАМАЗ і ті 18.09.2015 року прибули на територію ферми в с. Червеньово, 59а. Заїзд на територію був перекритий шлагбаумом. Приїхав ОСОБА_7 з державним виконавцем ОСОБА_8 , який відімкнув замок на шлагбаумі заїзду на територію ферми. У той день, один автомобіль погрузився і виїхав з бруківкою. Коли автомобіль грузився другий раз, на територію ферми приїхали незнайомі йому особи та повідомили, що вони є власниками ферми. Після чого, почалася сварка між тими людьми та ОСОБА_9 і державним виконавцем ОСОБА_10 .. Він - ОСОБА_11 у сварку та їх розмову не втручався, бо слідкував за демонтажем бруківки. Коли всі розійшлися, було вивезено другу машину бруківки. Всю бруківку він вивіз на територію арматурно-бетонного заводу за адресою АДРЕСА_3 . Наступного дня йому зателефонував ОСОБА_7 і повідомив, що всі проблеми вирішені. Через кілька днів, а саме 23 вересня 2015 року знову проводився демонтаж бруківки з земельної ділянки бувшої ферми в с. Червеньово, 59а. У цей день було вивезено одну машину бруківки. Після чого, ОСОБА_7 сказав припинити демонтаж бруківки, поки не буде грошей на рахунку СТОВ «Зняцівське» та ДВС. Наступного дня, тобто 24.09.2015 р. він поїхав у банк та перерахував грошові кошти близько 41000,00 грн. на рахунок СТОВ «Зняцівське», який йому дав ОСОБА_7 та рахунок ДВС близько 46000,00 грн. Коли він прийшов з банку на території ферми в с. Червеньово, 59а там знову були ті люди, які попередньо назвалися власниками території ферми. Державний виконавець ОСОБА_8 скориставшись «суматохою», яка у зв`язку з приїздом власників території ферми, дав йому підписати якісь документи, певно то були акти. Підписуючи акти, він був переконаний, що підписує акти прийому-передачі бруківки від власника до нього у зв`язку з її придбанням. Зрозумівши, що насправді відбувається, прийшов до висновку, що бруківка ОСОБА_12 , тобто СТОВ «Зняцівське» не належить. А коли гроші, які він перерахував за бруківку СТОВ «Зняцівське» та «ДВС» повернулися на рахунок його фірми ПП «Сігма», взагалі перестав цікавитися бруківкою в тому числі тією, яку було вивезено на територію арматурно-бетонного заводу за адресою вул. І. Франка-бічна в м. Мукачеві. Після тієї події, через деякий час у 2015 році йому зателефонував якийсь чоловік, який представився працівником СБУ та вимагав показати місце, де знаходилася вивезена бруківка. Він показав місце на території арматурно-бетонного заводу за адресою вул. І. Франка в м. Мукачеві де знаходилася бруківка, тільки то була бруківка разом з гравієм та піском, як забирав екскаватор. З того часу більше ніхто у нього не питав про бруківку, а він долею бруківки не цікавився. А в 2019 році його викликав слідчий, повідомив, що має місце судова справа по бруківці та відібрав в нього зразки його почерку (підпису). Після тієї події, договір купівлі продажу, укладений між ним та ОСОБА_9 з приводу купівлі бруківки, дивним чином пропав з його автомобіля. Крім того, хоч у договорі було обумовлено, що демонтаж бруківки здійснює продавець за власний рахунок, він сам особисто оплатив вартість демонтажних робіт та вивіз бруківки, близько 120 м.кв. На запитання прокурора та суду обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що підтверджує свої покази, щодо укладення договорів купівлі-продажу бруківки саме з ОСОБА_13 , як представником СТОВ «Зняцівське», які зникли з його автомобіля в останній день демонтажу та вивезення бруківки з території ферми, тобто 24.09.2015 року. Про те, що бруківка під арештом, йому ні ОСОБА_7 а ні державний виконавець ОСОБА_8 не повідомили, як і те, що вона передається йому на відповідальне зберігання, а не передається у зв`язку з її купівлею. Він думав, що купує таку у СТОВ «Зняцівське». Акти про передачу бруківки на відповідальне зберігання він підписав не читаючи. Не знав, що несе відповідальність за збереження арештованого майна, тобто бруківки. Тому, коли після її вивезення та вивантаження на території арматурно-бетонного заводу за адресою вул. І. Франка в м. Мукачеві дізнався, що бруківка йому не належить, подальшою долею бруківки не цікавився. У поліцію з приводу зникнення договорів на придбання бруківки не звертався.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні показав, що на початку вересня 2015 року, йому зателефонував невідомий номер, назвався ОСОБА_14 та поцікавився чи продається бруківка та чи можна її оглянути щоб придбати. Домовились про зустріч у с. Червеньово, 59а там і познайомилися. Він ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 , що купити бруківку можна тільки через ДВС, бо бруківка знаходиться під арештом. Свідок повідомив суду, що його дружина у 2013 році викупила борги СТОВ «Зняцівське» перед Пенсійним Фондом України у зв`язку з банкруцтвом підриємства. Він ОСОБА_7 за дорученням своєї дружини ОСОБА_15 представляв її інтереси в різних інстанціях. Підчас розмови з ОСОБА_16 повідомив останньому, що бруківка, яка знаходиться на території бувшої ферми за адресою: Закарпатська область Мукачівський район, с. Червеньово, 59а належить СТОВ «Зняцівське». ОСОБА_11 17.09.2015 року йому зателефонував та повідомив, що домовився з Мукачівським РВ ДВС, і вони будуть проводити демонтаж бруківки з земельної ділянки бувшої ферми в с. Червеньово,59а та запитав чи може він- ОСОБА_7 бути присутній при демонтажі. Наступного дня 18.09.2015 року, він приїхав на територію ферми, там був ОСОБА_11 та головний державний виконавець Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_5 .. Екскаватор вибирав бруківку та вантажив її на автомобіль КАМАЗ. Того дня, було демонтовано та вивезено у два рейси близько 70 кв.м. бруківки. Через годину на територію ферми, приїхали, як йому відомо власники території ферми, зчинився скандал через демонтаж бруківки, у зв`язку з чим власники території ферми викликали поліцію. З`ясувавши всі обставини спору, поліція поїхала. 23 вересня 2015 року знову проводився демонтаж бруківки з земельної ділянки бувшої ферми в с. Червеньово, 59а. Він приїхав на територію ферми, там був ОСОБА_11 та головний державний виконавець Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_5 .. Того дня було демонтовано та вивезено автомобілем КАМАЗ у два рейси близько 140 м. кв. бруківки. Наступного дня - 24 вересня 2015 року знову проводився демонтаж бруківки з земельної ділянки бувшої ферми в с. Червеньово, 59а, було вивезено близько 70 кв. м. тобто одну машину, бо під час демонтажу та погрузки бруківки приїхали власники території ферми (земельної ділянки) та не дали вивезти більше. Під час погрузки бруківки, ОСОБА_11 відлучався, бо йому зателефонували та повідомили, що бухгалтер випадково закинула грошові кошти в сумі 30 -40 тисяч гривень на рахунок СТОВ «Зняцівське». Він ОСОБА_7 також відразу поїхав у банк та виявив, що на рахунок СТОВ «Зняцівське» поступили грошові кошти з якоїсь фірми. Того ж дня він перекинув гроші назад «УкрСибБанк» на рахунок тієї фірми. При повторному допиті свідок ОСОБА_13 повідомив, що ініціатором його з ОСОБА_17 знайомства був останній, який зателефонував йому та попросив зустрітися. Зустрілися вони на території бувшої ферми за адресою: Закарпатська область Мукачівський район, с. Червеньово, 59а. Підчас зустрічі ОСОБА_14 сказав, що має бажання придбати бруківку, яка належить СТОВ «Зняцівське». Він повідомив ОСОБА_18 , що бруківка знаходиться під арештом, а тому всі питання щодо її придбання належить вирішувати з виконавчою службою. Наступного разу йому знову зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що всі питання щодо придбання бруківки він владнав з ОСОБА_5 начальником виконавчої служби. Та попросив його - ОСОБА_13 бути присутнім при демонтажу та вивезенні бруківки з т території бувшої ферми за адресою: АДРЕСА_2 . На місці демонтажу та вивезення бруківки всі три дні були присутні: він- ОСОБА_13 , як представник за довіреністю СТОВ «Зняцівське у виконавчому провадженні, ОСОБА_5 як начальник ДВС у виконавчому провадженні та ОСОБА_3 , як особа, яка мала намір придбати бруківку, що перебувала під арештом. Він- ОСОБА_13 жодним чином не укладав з ОСОБА_3 ніяких договорів щодо продажу арештованого майна бруківки. Тому гроші, які ОСОБА_11 перерахував на рахунок СТОВ «Зняцівське» за бруківку, він дав команду повернути негайно на рахунок ПП «Сігма». Крім того, він ОСОБА_13 був свідком підписання ОСОБА_3 . Актів прийому на відповідальне зберігання бруківки, які підписував ОСОБА_11 на території ферми під час демонтажу та вивезення бруківки. Куди саме вивозив бруківку ОСОБА_11 він не цікавився, але зі слів ОСОБА_5 знав, що на склад-зберігання десь на території арматурно-бетонного заводу за адресою вул. І. Франка в м. Мукачеві. Після того, як ОСОБА_11 вивіз демонтовану бруківку він неодноразово йому телефонував з метою дізнатися де точно знаходиться бруківка, яку потрібно було продати з торгів, однак ОСОБА_11 йому повідомив, що надалі з ним буде спілкуватися його представник ОСОБА_20 . Надалі з ним та ОСОБА_5 неодноразово зустрічався ОСОБА_20 , який заспокоював їх, що бруківка є і буде передана на торги, а сам ОСОБА_11 кудись виїхав.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні показав, що є головним державним виконавецем Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, ОСОБА_5 18 вересня 2015 року згідно акту опису та арешту майна, складеного ним в ході виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження за № 49154720 щодо стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь Управління пенсійного фонду України заборгованості на загальну суму 37115,73 гривень, прийняв на відповідальне зберігання описане та арештоване майно мощення (бруківку) площею 1150 кв.м., що належить СТОВ «Зняцівське» та знаходиться за адресою: Закарпатська область Мукачівський район, с. Червеньово, 59а, та одночасно був попереджений про кримінальну відповідальність за його розтрату, відчуження, приховування чи зміну. Згідно актів складених ним особисто від 18.09.2015 року, 23.09.2015 року та 24.09.2015 року, в ході проведення виконавчих дій, було демонтовано та вилучено 219 кв. м. описаної бруківки, яка була передана на зберігання ОСОБА_3 .. Він, як державний виконавець особисто був присутній при демонтажі бруківки та її вивезенні 18.09.2015 року, 23.09.2015 року та 24.09.2015 року, однак куди саме вивозять демонтовану бруківку, яка перебуває під арештом йому не було відомо, а в актах про це не зазначалося. Між ним та ОСОБА_3 не було жодних приватних домовленостей щодо оплати вартості демонтованої та вивезеної бруківки, хоча мав місце факт перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Мукачівської РВ ДВС, які негайно були повернуті, оскільки продаж арештованого майна можливий тільки через аукціон. Протягом всього часу виконавчого провадження, а ж до порушення кримінального провадження він особисто, неодноразово в усній формі звертався до обвинуваченого ОСОБА_3 з проханням, надати для огляду вивезену бруківку та вказати місце її зберігання, однак ОСОБА_3 ухилявся від розмови по суті та не показав місце зберігання демонтованої та вивезеної бруківки, чим перешкоджав здійсненню виконавчого провадження. При додатковому допиті свідок ОСОБА_5 показав, що за рішенням суду про стягнення з СТОВ «Зняцівське» боргу в користь УПФ України в м. Мукачеві та Мукачівському районі ним, як державним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна боржника СТОВ «Зняцівське». Перед реалізацією бруківки ним було складено акт опису та арешту бруківки за адресою: АДРЕСА_2 . Майно було передано ОСОБА_21 , тобто особі на яку вказав власник майна ОСОБА_22 .. Йому відомо, що демонтовану бруківку вивозили на склад зберігання, адреса йому не відома.

Свідок ОСОБА_23 , показав, що він має свій екскаватор та надає послуги з виконання екскаваторних робіт. У вересні 2015 року йому зателефонував незнайомий чоловік та попросив надати послуги з екскаваторних робіт у с. Червеньово. Прибувши у с. Червеньово в центрі села зустрівся з ОСОБА_16 , який його провів на територію ферми СТОВ «Зняцівське». Там вони дочекалися державного виконавця, який показав, які саме роботи по демонтажу бруківки треба робити та показав звідки вибирати бруківку. Потім прибув вантажний автомобіль КАМАЗ і він почав демонтувати бруківку та вантажити на автомобіль. Коли вже завантажили перший автомобіль приїхав чоловік на ім`я ОСОБА_24 , який представився власником земельної ділянки і почав на нього сваритися з приводу демонтажу бруківку з належної йому земельної ділянки та викликав поліцію. Поліція прибула і кілька годин про щось розмовляли з ОСОБА_25 , державним виконавцем та ОСОБА_16 , потім поїхали. Після чого, вантажний автомобіль з бруківкою та він з екскаватором покинули територію ферми. Куди відвезли бруківку йому не відомо. Більше туди він не приходив.

Свідок ОСОБА_26 , показала, що є давньою знайомою ОСОБА_3 і будучи бухгалтером на пенсії, надавала ПП «Сігма» консультації щодо бухгалтерських операцій. Пам`ятає, що у десь жовтні місяці 2015 року, вона перевіряла бухгалтерську документацію підприємства «Сігма» та виявила, що у вересні 2015 року на рахунок СТОВ «Зняцівське» з рахунку ПП «Сігма» поступила сума грошових коштів в розмірі близько 40 тисяч гривень за бруківку, яка того ж дня була повернута на рахунок ПП «Сігма». Підставу повернення коштів їй невідомо.

Свідок ОСОБА_27 , показав що він є водієм автомобіля ОСОБА_28 знає по бізнесу. Вже точно не пам`ятає десь наприкінці літа 2015 року ОСОБА_11 попросив його перевезти бруківку з території ферми в с. Червеньово на територію арматурно-бетонного заводу за адресою вул. І. Франка бічна в м. Мукачеві. У домовлений день і час, він прибув на місце. Там був ОСОБА_11 , двоє державних виконавців ДВС та водій екскаватора. Екскаваторник вибирав ковшем бруківку разом з відсівом і грузив на його КАМАЗ. Коли вивіз першу ходку та повернувся знову на територію ферми в с. Червеньово, там вже були якісь чоловіки, які називали себе власниками ферми і не дали завантажити автомобіль. ОСОБА_11 розрахувався з ним за вивезення бруківки - купивши 20 л дизпалива.

Свідок ОСОБА_29 , показав, що він є директором фірми «Агрошляхбуд», що є правонаступником арматурно-бетонного заводу за адресою вул. І. Франка бічна в м. Мукачеві. У вересні 2015 року його знайомий ОСОБА_11 власник ПП «Сігма» зателефонував йому та попросив дозволу вивантажити та зберігати на території заводу бруківку. Подробиць він не питав, однак дав згоду та вказав на місце, де можна вивантажити бруківку. Більше до цієї теми не повертався. Десь рік - два роки тому, він проводив очистку території заводу та побачив, що ніякої бруківки на місці, на яке він вказав ОСОБА_11 нема. Минулого року прокурор цікавився у нього з приводу тієї бруківки. Однак, куди вона поділася він не знає.

Судом досліджені письмові докази надані стороною обвинувачення, які відкриті стороні захисту:

Копія державного акту на право колективної власності на землю серії ЗК № 007-00018 КСГП ім. Чапаєва с. Зняцево Мукачівського району на земельну ділянку 1891.2 га від 22.12.1994 р.

Копія Акта прийому-передачі основних засобів від 12.11.2004 р., згідно якого зборами співвласників майнових паїв реорганізованого КСГП «Зняцівське» здійснено прийом-передачу мощення території Червенівецької бригади залишковою вартістю 25500,00 грн., від СТОВ «Зняцівське» на баланст Зняцівської сільської ради.

Протокол № 6 засідання комісії з реорганізації вирішення майнових питань реорганізованого КСГП «Зняцівське» від 23.08.2007 р., пунктом другим вирішено: мощення дороги Червенівецької бригади залишковою вартістю 25500,00 грн., залишити за СТОВ «Зняцівське».

Схема мощення території Червеніської бригади СТОВ «Зняцівське загальною площею 2045 кв. м.

Копія ухвали Господарського суду від 02.08.2013 р. по справі № 5008/569/2011, якою затверджено мирову угоду про банкруцтво між боржником - СТОВ «Зняцівське» та стягувачем УПФ України в м. Мукачеві та Мукачівському районі. Припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого та зобов`язано виконувати повноваження керівника боржника СТОВ «Зняцівське». Провадження у справі припинено.

Акт прийому-передачі майна бригади №2 с. Червеньово, згідно якого, на виконання ухвали Господарського суду від 02.08.2013 р. по справі № 5008/569/2011, арбітражний керуючий передав директору СТОВ «Зняцівське» ОСОБА_15 серед іншого майна мощення території «шашка».

Надані стороною обвинувачення в якості письмових доказів (наведенівище) копії документів не завірені належним чином. Стороною обвинувачення не надано суду належного та допустимого доказу того, що мощення (бруківка) території Червенівецької бригади залишковою вартістю 25500,00 грн. за адресою: с. Червеньово, 59а, станом на 2015 рік знаходилося на балансі СТОВ «Зніяцівське», тобто вказане рухоме майно перебувало у власності товариства.

Стороною обвинувачення суду не надано жодного правовстановлюючого документу СТОВ «Зняцівське», відомості про керівника товариства, належність товариству рухомого майна у виді «мощення» та документи, які підтверджують повноваження представника СТОВ «Зняцівське» - ОСОБА_13 .

Копія виконавчого листа № 807/3257/14 від 17.04.2014 р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь УПФ України у Мукачівському районі суми заборгованості 5747,77 грн..

Постанова державного виконавця ОСОБА_30 від 30.04.2015 р. про відкриття виконавчого провадження № 47425082 за виконавчим листом № 807/3257/14 від 17.04.2014 р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь УПФ України у Мукачівському районі суми заборгованості 5747,77 грн.

Постанова державного виконавця ОСОБА_30 від 11.05.2015 р. про приєднання виконавчого провадження № 47425082 до зведеного виконавчого провадження № 49154720.

Постанова державного виконавця ОСОБА_30 від 15.10.2014 р.. про відкриття виконавчого провадження № 45147373 за виконавчим листом № 807/2212/14 від 29.09.2014 р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь УПФ України у Мукачівському районі суми заборгованості 2693,12 грн.

Постанова державного виконавця ОСОБА_30 від 05.01.2015 р. у виконавчому провадженні № 45147373 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження за виконавчим листом № 807/2212/14 від 29.09.2014 р., виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь УПФ України у Мукачівському районі суми заборгованості 2693,12 грн, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику СТОВ «Зняцівське», код 30888969.

Копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 05.01.2015 р., згідно якого наявне обтяження арешт всього рухомого майна боржника СТОВ «Зняцівське», накладений постановою про арешт боржника та оголошення відчуження. ВП 45147373 від 05.01.2015 р. Мукачівського МРУЮ, 8-366/15.

Таким чином,встановлено,що боржникому зведеномувиконавчому провадженні№ 49154720 є юридична особа СТОВ «Зняцівське».

Даними доказами підтверджується, що на виконанні у РВ ДВС Мукачівського МРУЮ перебувало зведене виконавче провадження № 49154720 про стягнення з СТОВ «Зняцівське» в користь УПФ України у Мукачівському районі суми заборгованості за виконавчими листами: № 807/2212/14 від 29.09.2014 р., № 807/1506/14 від 29.12.2014 р., № 807/226/15 від 24.03.2015 р., № 807/3257/14 від 17.04.2014 р., виданих Закарпатським окружним адміністративним судом, в якому Постановою державного виконавця від 05.01.2015 року накладено арешт на все майно боржника СТОВ «Зняцівське» в тому числі все рухоме майно боржника СТОВ «Зняцівське»

Згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»,що діяв у редакції станом на 2015 рік, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.{ Частину другу статті 57 доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015).

Звернення УПФ України в м. Мукачеві та Мукачівському районі від 08.10.2014 р. № 9870/11 до начальника РВ ДВС Мукачівського МРУЮ «про примусове стягнення боргу з СТОВ «Завидівське», згідно якого, для примусового виконання направлено виконавчий лист № 807/2212/14-а від 29.09.2014 р. виданий Закарпатським окружним адміністративним судом про стягнення з СТОВ «Зняцівське» заборгованості в сумі 2693,12 грн.

Стаття 66 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 2015 рік регламентує порядок звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, а саме:

1. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

2. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

3. У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Таким чином, державний виконавець при зверненні стягнення на інше (рухоме) майно боржника СТОВ «Зняцівське», тобто юридичної особи, в першу чергу повинен був дотримуватися вимог «спеціальної» норми ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 2015 рік.

Відомості про відсутність в боржника юридичної особи СТОВ «Зняцівське» коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості суду не надані, тобто не підтверджено наявність підстав для звернення стягнення на інше (рухоме) майно боржника, після чого підлягають застосуванню норми загального порядку звернення стягнення на майно боржника Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 2015 рік, визначено, що Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Звернення керівника СТОВ «Зняцівське», ОСОБА_15 , без зазначення дати, до відділу ДВС Мукачівського МРУЮ з проханням першочергового звернення стягнення на належну товариству бруківку площею 1150 кв. м., що знаходиться на балансі товариства згідно протоколу загальних зборів учасників товариства, що розташована за адресою: с. Червеньово, 59а з метою стягнення з СТОВ «Зняцівське» заборгованості в користь УПФ України в м. Мукачеві та Мукачівському району у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів: № 807/2212/14 від 29.09.2014 р., № 807/1506/14 від 29.12.2014 р., № 807/226/15 від 24.03.2015 р., № 807/3257/14 від 17.04.2014 р., виданих Закарпатським окружним адміністративним судом.

Даним доказом підтверджується факт звернення боржника - СТОВ «Зняцівське» в особі керівника товариства ОСОБА_15 до відділу ДВС Мукачівського МРУЮ з проханням першочергового звернення стягнення на належну товариству бруківку площею 1150 кв. м., що знаходиться на балансі товариства згідно протоколу загальних зборів учасників товариства, що розташована за адресою: с. Червеньово, 59а.

Згідно частини2статті 57Закону України«Про виконавчепровадження» вредакції,що діяластаном на2015рік,визначено,що,проведення опису майна боржниказдійснюється непізніше ніжпротягом місяцяз моментуотримання інформації про місцезнаходження майна.Акт описута арештумайна є формоюфіксації завершальноїстадії процесунакладення арештуна майноборжника таскладається лишена підставіпостанови пронакладення арешту. { Частину другу статті 57 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 р.).

Частиною 5 статті 57 даного Закону України, встановлено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Постанова головного державного виконавця РВ ДВС Мукачівського МУЮ , ОСОБА_31 від 18.09.2015 року у виконавчому провадженні № 45147373 про призначення примусового виконання рішення суду за виконавчими листами № 807/2212/14 від 29.09.2014 р., № 807/1506/14 від 29.12.2014 р., № 807/226/15 від 24.03.2015 р., № 807/3257/14 від 17.04.2014 р., виданих Закарпатським окружним адміністративним судом, згідно якої, державним виконавцем описано та арештовано належне боржнику рухоме майно, а саме: бруківку (мощення) заг. площею 1150 кв. м., з метою забезпечення відповідного зберігання описаного та арештованого майна боржника та його подальшої реалізації та призначено примусове виконання рішення суду в частині вилучення описаного та арештованого майна боржника на 10:00 год. 23.09.2015 р. за адресою: Мукачівський район, с. Червеньово, 59а. Представнику боржника юридичної особи СТОВ «Зняцівське» особисто бути присутнім при виконанні рішення суду. Представнику стягувача бути особисто присутнім при примусовому виконанні рішення суду, забезпечити транспортом та технічними працівниками для вилучення та вивезення описаного та арештованого майна.

Пунктом 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не пізніше ніж п`ять днів після накладення арешту.

В порушення вимог п.7 ст.57 ЗК «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем РВ ДВС Мукачівського МРУЮ, винесено постанову про примусове виконання рішення суду в частині вилучення арештованого та описаного майна боржника для подальшої його реалізації 18.09.2015 року, - тобто через 8 (вісім) місяців після винесення постанови від 05.01.2015 року про накладення арешту на все майно боржника СТОВ «Зняцівське».

Акт опису й арешту майна від 18.09.2015 р., складеного державним виконавцем ОСОБА_5 в присутності понятих в с. Червеньово, Мукачівського району «при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з СТОВ «Зняцівське» суми боргу на користь УПФ України в м. Мукачеві та Мукачівському районі, згідно якого - мощення (бруківка) площею 1150 кв. м., що знаходиться за адресою: с. Червеньово, 59а та належить СТОВ «Зняцівське», описане майно буде передаватися на реалізацію не раніше 23.09.2015 року. На описане майно накладено арешт та заборону відчужувати, пошкоджувати, знищувати. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання, копію акта опису й арешту майна отримав ОСОБА_3 , стверджено підписом. Про кримінальну відповідальність за розтрату, віджуення, приховування чи заміну описаного майна попереджений, підпис ОСОБА_3 .. Вказаний Акт опису й арешту майна від 18.09.2015 р. підписаний: державним виконавцем ОСОБА_5 , представником боржника ОСОБА_32 та понятими.

Згідно з дослідженими судом доказами, 18.09.2015 р. в м. Мукачеві державний виконавець ОСОБА_8 у виконавчому провадженні № 45147373, з метою забезпечення відповідного зберігання описаного та арештованого майна боржника СТОВ «Зняцівське» та його подальшої реалізації не раніше 23.09.2015 р., прийняв рішення про вилучення описаного та арештованого майна боржника СТОВ «Зняцівське», а саме: бруківки (мощення) заг. площею 1150 кв. м, що знаходиться за адресою: Мукачівський район, с. Червеньово, 59а, вилучення якої призначив на 10:00 год. 23.09.2015 р. Того ж дня - 18.09.2015 р. у с. Червеньово Мукачівського району, державний виконавець ОСОБА_5 в присутності понятих, Актом опису й арешту майна передає майно боржника, а саме: бруківку (мощення) заг. площею 1150 кв. м за адресою: Мукачівський район, с. Червеньово, 59а, на відповідальне зберігання «зберігачу» ОСОБА_3 до його передачі на реалізацію не раніше 23.09.2015 р.

Згідно ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 2015 рік, 1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач),призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу,також зберігачу. 2. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. 3. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Таким чином, ОСОБА_3 ,який неє ані боржником,а нічленом йогосім`ї,без відповідногопроцесуального документудержавного виконавця,був призначенийдержавним виконавцем«зберігачем» арештованогота описаногомайна боржника СТОВ «Зняцівське», яке передав «зберігачу» під розпис в акті опису й арешту майна від 18.09.2015 р. на відповідальне зберігання до передачі вказаного в акті майна на реалізацію не раніше 23.09.2015 року.

З показів даних в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 та свідками сторони обвинувачення встановлено, що саме ОСОБА_3 домовився з водіями екскаватора та вантажного автомобіля Камаз, щоб ті 18.09.2015 року прибули на територію ферми в с. Червеньово, 59а з метою демонтажу та вивезення мощення (бруківки). Туди ж прибули представник боржника СТОВ «Зняцівське» - ОСОБА_7 та державний виконавець ОСОБА_10 .. Того ж дня, автомобіль погрузився і виїхав з бруківкою з території ферми, а коли вказаний автомобіль грузився вдруге, то на територію ферми приїхали особи ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , які представилися власниками території ферми, Після чого, почалася сварка між власниками ферми і представником СТОВ «Зняцівське» ОСОБА_9 та дердавним виконавцем ОСОБА_10 ..

Встановлені обставини та покази обвинуваченого підтверджуються, встановленим у Висновку «затвердженому» начальником Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області від 09.10.2015 року, згідно якого 18.09.2015 року до чергової частини Мукачівського МВ УМВС по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_33 про те, що невідома особа, яка представилася державним виконавцем, самоуправно, без його згоди, як власника майна демонтує та вивозить бруківку з території колишнього колгоспу в АДРЕСА_2 , яка належить йому.

Стороною обвинувачення в якості доказу надано суду Висновок по повідомленню по телефону гр. ОСОБА_33 «складений» оперуповноваженим Міжрайонного відділу № 2 УПЗСЕ УМВС України в Закарпатській області, «затверджений» начальником Мукачівського УМВС України в Закарпатській області, без дати в жовтні 2015 р., в якому містяться пояснення головного державного виконавця Мукачівської РДВС, ОСОБА_5 , щодо примусового виконання рішення суду № 45147373 від 14.09.2015 р., у процесі виконання якого 18.09.2015 р. було здійснено виїзд на територію СТОВ «Зняцівське» за адресою: с. Червеньово, 59а, залучено вантажний автомобіль КАМАЗ 55102 д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_27 та екскаватор під керуванням ОСОБА_23 за допомогою яких проводилося вилучення (демонтаж) бруківки за ініціативою представника СТОВ «Зняцівське» - ОСОБА_35 . Після чого, вилучена бруківка була передана на тимчасове зберігання згідно акта опису та арешту майна гр. ОСОБА_3 до вирішення питання щодо примусової її реалізації.

Разом з тим, у Висновку зазначено, що на момент вилучення державним виконавцем мощення (бруківки) за адресою: с. Червеньово, 59а, між власниками земельної ділянки ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та СТОВ «Зняцівське» тривали спори щодо права власності на мощення (бруківку), тобто мали місце цивільно-правові відносини, що вирішуються в судовому порядку.

Як встановлено судом з досліджених доказів (показів обвинуваченого, свідків сторони обвинувачення, письмових доказів наданих стороною обвинувачення) в їх взаємозв`язку, 18.09.2015 року державним виконавцем ОСОБА_5 у присутності представника боржника СТОВ «Зняцівське» та громадянина ОСОБА_3 , було демонтовано та вивезено у два рейси близько 70 кв.м. арештованого майна «мощення» з території ферми за адресою: с. Червеньово, 59а, однак державним виконавцем ОСОБА_38 це не задокументовано, тобто не складено Акту державного виконавця про кількість демонтованої та вивезеної бруківки 18.09.2015 року.

Згідно показів обвинуваченого ОСОБА_3 , які узгоджуються з показами свідків обвинувачення, 23 вересня 2015 року знову проводився демонтаж бруківки з земельної ділянки бувшої ферми в с. Червеньово, 59а та вивіз ще одну машину бруківки, що підтверджується Акт держаного виконавця ОСОБА_8 від 23.09.2015 р.

Стороною обвинувачення в якості доказу надано суду Акт держаного виконавця ОСОБА_8 від 23.09.2015р., згідно якого останній без понятих та у відсутності представника боржника, представника стягувача, тобто з порушенням винесеної ним постанови від 18.09.2015 року про примусове виконання рішення суду одноособово вилучив 78кв. м. бруківки, належної боржнику СТОВ «Зняцівське» та у зв`язку з закінченням світлового дня продовження виконавчих дій відклав на 24.09.2015 р.

Згідно показів обвинуваченого ОСОБА_3 , які узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами встановлено, що після того, як 23.09.2015 р. було вивезено 78 кв. м. бруківки, ОСОБА_7 представник СТОВ «Зняцівське», наказав припинити демонтаж бруківки, поки не буде грошей на рахунку СТОВ «Зняцівське» та ДВС. Після чого, ОСОБА_11 поїхав у банк та перерахував гроші на рахунок СТОВ «Зняцівське» близько 41000,00 грн. та рахунок ДВС близько 46000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, підтверджуються платіжним дорученням № 136 від 24 вересня 2015 р., згідно якого ПП «Сігма» з рахунку № НОМЕР_2 переказало на рахунок ЗТОВ «Зняцівське» № НОМЕР_3 суму 48075,00 гривень, в якості оплати за бруківку згідно договору від 18.09.2015 р. Вказаний доказ наданий стороною обвинувачення.

Показами свідка обвинувачення ОСОБА_39 та обвинуваченого ОСОБА_3 стверджується, що 24 вересня 2015 року знову проводився демонтаж бруківки з земельної ділянки бувшої ферми в с. Червеньово, 59а, вивезли тільки одну машину, бо під час завантаження бруківки на автомобіль КАМАЗ, приїхали власники території ферми (земельної ділянки) та не дали вивезти завантажену до автомобіля бруківку. Того дня він ОСОБА_7 поїхав у банк та виявив, що гроші поступили від якоїсь юридичної особи та перекинув гроші назад «УкрСибБанк» на рахунок тієї фірми, що стверджується Випискою за рахунком № НОМЕР_3 ЗТОВ «Зняцівське», згідно якої 24 вересня 2015 р. на рахунок № НОМЕР_2 ПП «Сігма», були повернуті помилково перераховані кошти в сумі 48075,00 гривень.

Дані письмові докази, підтверджують твердження обвинуваченого ОСОБА_3 , про те, що 24.09.2015 року, на вимогу ОСОБА_39 представника СТОВ «Зняцівське», ним особисто з рахунку ПП «Сігма» на рахунок СТОВ Зняцівське та РВ ДВС було перерахувало суми грошових коштів у розмірі близько 40000,00 грн. кожному, в якості оплати за бруківку, які того ж дня (24.09.2015 р.) були повернуті з рахунку СТОВ «Зняцівське» на рахунок ПП «Сігма», як помилково перераховані за бруківку згідно договору від 18.09.2015 р. Покази обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджуються показами допитаного в якості свідка державного виконавця ОСОБА_5 , який підтвердив факт перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Мукачівської РВ ДВС, які негайно були повернуті.

Стороною обвинувачення в якості доказу надано Акт державного виконавця ОСОБА_8 від 24.09.2015, згідно якого останній без понятих, у відсутності представника боржника та представника стягувача, тобто з порушенням винесеної ним постанови від 18.09.2015 року про примусове виконання рішення суду, у присутності «зберігача» ОСОБА_3 вилучив 216 кв. м бруківки належної боржнику СТОВ «Зняцівське». Представник боржника СТОВ «Зняцівське» - ОСОБА_13 , інші особи ОСОБА_33 , ОСОБА_34 відмовилися приймати на зберігання бруківку та підписуватись в документах.

Таким чином з досліджених судом доказів достеменно встановлено, що державним виконавцем ОСОБА_5 у відсутності представника стягувача УПФ в м. Мукачеві та Мукачівському районі, за участю тільки представника боржника СТОВ «Зняцівське» - ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_3 протягом трьох днів, а саме: 18.09.2015 р. та 23.09.2015 р., 24.09.2015 р. за допомогою екскаватора та автомобіля Камаз, демонтувалося та вивозилося «мощення» з території бувшої ферми в с. Червеньово, 59а, до моменту коли на територію ферми прибули громадяни ОСОБА_33 та ОСОБА_40 , які представилися власниками земельної ділянки території ферми. Таким чином, 24.09.2015 року демонтаж та вивіз «мощення» з території ферми в с. Червеньово, 59а державним виконавцем ОСОБА_5 фактично було припинено, а грошові кошти, які надійшли на рахунок СТОВ «Зняцівське» за бруківку, були повернуті ПП «Сігма», як «помилково» перераховані.

Оскільки, як встановлено в акті держаного виконавця Хрипти від 24.09.2015 р. Представник боржника СТОВ «Зняцівське» - ОСОБА_13 , інші особи ОСОБА_33 , ОСОБА_34 відмовилися приймати на зберігання бруківку та підписувати в документах, державним виконавцем ОСОБА_5 , того ж дня - 24.09.2015 року було складено ще один акт державного виконавця від 24.09.2015 року.

Стороною обвинувачення в якості доказу суду надано Акт державного виконавця ОСОБА_8 від 24.09.2015, згідно якого останній у відсутності понятих, представника боржника та представника стягувача, тобто з порушенням винесеної ним постанови від 18.09.2015 року про примусове виконання рішення суду, за участю «зберігача» майна в с. Червеньово, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення суми боргу з СТОВ «Зняцівське» в користь УПФ України в Мукачеві та Мукачівському районі, встановив, що всі присутні особи відмовилися взяти на відповідальне зберігання описану, але ще не вилучену бруківку, державний виконавець не в змозі забезпечити схоронність арештованого майна.

Разом з тим, на зворотньому боці вказаного Акту державного виконавця ОСОБА_8 від 24.09.2015, зазначено, що відповідальність заописану таарештовану бруківку,яка невилучена заяку розписався ОСОБА_3 відповідно доАкту описуй арештумайна від18.09.2015р.в зв`язкуз відсутністюдо неїдоступу,відповідальність зазберігання нестине може. Підпис ОСОБА_3 .

Таким чином, державний виконавець ОСОБА_5 , передав арештоване та описане майно боржника СТОВ «Зняцівське», а саме: бруківку площею 1150 кв. м., що розташована за адресою: с. Червеньово, 59а, на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , не в повному обсязі, а тільки ту її кількість, яка була фактично вилучена (демонтована) державним виконавцем на підставі його постанови від 18.09.2015 року про призначення примусового виконання рішення суду.

Відповідно до досліджених судом письмових доказів, державний виконавець ОСОБА_8 18.09.2015 року передав «зберігачу» ОСОБА_3 для відповідального зберігання до передачі для реалізації не раніше 23.09.2015 року арештоване та описане майно в кількості 216 кв. м. мощення (бруківки), яке було реально вилучене з території ферми за адресою: АДРЕСА_4 .

Шляхом простої математичної дії «додавання» судом встановлено, що кількість реально демонтованої та вивезеної бруківки (мощення) з території ферми с. Червеньово, 59а, яка документально підтверджена актом державного виконавця від 23.09.2015 року 78 кв.м. та 73 кв.м, тобто всього 151 кв. м..

Разом з тим, згідно акту державного виконавця від 24.09.2015 року при провадженні виконавчих дій всього було вилучено 216 кв. м., що не знаходить свого документального підтвердження та не узгоджується з актом державного виконавця від 23.09.2015 року та зазначеною в обвинувальному акті кількістю вилученої бруківки 219 кв. м., - «приховування» якої інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 .

Передача виконавцем та зберігачем арештованого майна зберігачеві під розписку в акті опису є нічим іншим як укладенням договору зберігання майна, оскільки згідностатті 937 Цивільного кодексу Україниписьмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 643/14079/17 (провадження № 61-7080св19) роз`яснив що договір зберігання майна може бути укладений зі зберігачем чи професійним зберігачем. За загальнимправилом завтрату речіпід часстроку зберіганнязберігач відповідає,якщо:відбулося порушенняобов`язку повернутиріч усхоронності;завдано збитківу виглядівтрати речі;наявний причиннийзв`язок міждіями (бездіяльністю)зберігача інегативними наслідками,що виявилисьрезультатом такихдій (бездіяльності);вини зберігачав настанніщодо речінегативних наслідків,яка проявиласьу будь-якійформі,тобто умислучи необережностізберігача доневиконання чиненалежного виконаннясвоїх обов`язків.

При цьому Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2018 у справі № 910/21422/16, згідно якої: «6.4 Відповідно до статті 59 Закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.»

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV "Загальний порядок звернення стягнення на майно Боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній на 05.01.2015 р. дату винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 18.09.2015 р. - дату складення державним виконавцем акта опису мощення (бруківки) боржника - пункт 3.5) опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності:

4.2.1. Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані, зокрема, г) прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження.

В порушення п.п.4.2.1.г),пункту 4.2Інструкції,акт описуй арештумайна,складений державнимвиконавцем ОСОБА_5 18.09.2015року вс.Червеньово,Мукачівського районупри примусовомувиконанні зведеноговиконавчого провадження,не міститьвідомостей про паспортні дані, та місце проживання зберігача.

4.2.2. Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

В порушення п.п. 4.2.2. г), пункту 4.2 Інструкції, акт опису й арешту майна, складений державним виконавцем ОСОБА_5 18.09.2015 року в с. Червеньово Мукачівського району при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, не містить підпису стягувача чи його представника.

4.2.5. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то акт опису та арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку на першому примірнику акта.

В порушення п.п. 4.2.5. г), пункту 4.2 Інструкції, акт опису й арешту майна, складений державним виконавцем ОСОБА_5 18.09.2015 року в с. Червеньово Мукачівського району при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, не містить відомостей, що такий складений у 3-х примірниках, та про вручення примірнику «зберігачеві» майна та Боржнику під розписку на першому примірнику акта, який залишається у державного виконавця.

4.2.10. Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, державний виконавець складає про це акт і звертається з поданням до органів прокуратури за місцем виконання рішення у порядку, визначеному розділом XIV цієї Інструкції, для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.

Стороною обвинувачення не надано суду акту про виявлення державним виконавцем факту «приховування» арештованого майна переданого на зберігання ОСОБА_3 , як і не надано жодних доказів, того, коли саме державним виконавцем було виявлено факт «приховування» майна зберігачем та які саме заходи вживались щодо розшуку майна та встановлення його місця знаходження, починаючи з моменту виявлення «приховування» до жовтня 2019 року, тобто до моменту звернення з поданням про вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно «зберігача» ОСОБА_3 ..

Стороною обвинувачення суду в якості доказу надано Подання заступника начальника Мукачівського РВ ДВС, ОСОБА_5 № 49154720/19 14469 від 21.10.2019 р. до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області щодо вирішення питання про порушення кримінального провадження за ст. 388 КК України відносно ОСОБА_3 .

Згідно частини5ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» вредакції,що діяластаном на2015рік,порушення заборонидержавного виконавцярозпоряджатися абокористуватися майном,на якенакладено арешт,тягне засобою передбаченузаконом,ст.388КК Українивідповідальність зберігачамайна.

За змістом наведених норм законодавства суд доходить висновку, що відповідальність за збереження арештованого і описаного майна покладається на зберігача, у разі проведення державним виконавцем опису і арешту майна в порядку зазначених норм Закону та Інструкції, що оформлено відповідним актом, з передачею описаного та арештованого майна на зберігання зберігачу.

Стороною обвинувачення суду не надано жодного належного та допустимого доказу вини обвинуваченого ОСОБА_3 , у «приховуванні» описаного та арештованого майна «мощення» в кількості 219 кв. м. що знаходиться за адресою: с. Червеньово, 59а, вилученого згідно актів від 18.09.2015р., 23.09.2015р. та 24.09.2015 р. в ході проведення виконавчих дій, яке головний державний виконавець РВ ДВС Мукачівського МРУЮ, ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 згідно акту опису й арешту майна від 18.09.2015 р. на відповідальне зберігання до передачі на реалізацію, тобто до 23.09.2015 року (як зазначено в самому акті).

На переконання суду, призначаючи «зберігача» майна державний виконавець повинен керуватись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна. Термін "призначення" зберігача майна доцільно розуміти як процесуальну дію у визначенні конкретного зберігача майна та передачу йому цього майна на зберігання під розписку в акті опису, оскільки поняття "призначення" зберігача як право державного виконавця зобов`язати будь-яку особу зберігати майно Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено.

Як вже зазначалось, Атом опису та арешту майна боржника від 18.09.2015р. призначено «зберігачем» майна ОСОБА_3 . При цьому зазначено про попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або незаконні дії з описаним та арештованим майном. Однак, вказаний акт опису та арешту майна від 18.09.2015 р. року в порушення ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 4.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, не містить паспортних даних, особи, яка визначена зберігачем майна, її місця проживання.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець ОСОБА_5 актом опису й арешту майна боржника від 18.09.2015 р. описав та наклав арешт на майно, однак, фактично, не визначив (не ідентифікував) особу, яка приймає на зберігання майно, тобто вчинив дії, внаслідок яких щодо майна можуть бути вчинені протиправні дії за відсутності визначеної особи, яка відповідає за збереження та схоронність майна.

Не зважаючи на те, що державний виконавець ОСОБА_5 при складанні акту опису й арешту майна боржника від 18.09.2015 р. допустив вищенаведені порушення, суд вважає, що такі порушення не вплинули на суть акту, яким майно було описано та арештовано, тобто, окремі порушення щодо не визначення особи, яка відповідає за збереження майна, тобто «зберігача» не є підставою для визнання Акту опису й арешту майна боржника від 18.09.2015 року, - неналежним доказом у даному кримінальному провадженні.

Крім того, стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що примусове вилучення арештованого майна з його «демонтажем» вилученням у боржника СТОВ «Зняцівське» проводилося з метою його реалізації з прилюдних торгів, а не з іншою прихованою метою, яка прослідковується з досліджених судом доказів, а саме: «спроба продажу «мощення», що знаходиться за адресою: с. Червеньово, 59а» громадяниу ОСОБА_3 до реалізації такого з торгів.

Копії бланків ПП «Сігма» форма № КБ-3 довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт, загально виробничі витрати до Акту виконаних будівельних робіт, локальний кошторис № 2-1-1 з розрахунком договірної ціни, відомість ресурсів до локального кошторису 2-1-1, розрахунок загальновиробничих витрат до Локального кошторису 2-1-1, які не містять жодних відомостей про «замовника», «найменування бідівництва та його адресу», «дати, місяця та року» складання, в графі «підрядник» зазначено ПП «Сігма» без жодних реквізитів та підписів уповноважених осіб, в яких йдеться про «демонтаж бруківки».

Дані письмові докази, не містять жодних відомостей, які б прямо чи непрямо підтверджували існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а тому відповідно до ст.85 КПК України такі визнаються судом неналежними.

При цьому, в сукупності з іншими дослідженими судом доказами - вказані докази непрямо підтверджують покази обвинуваченого ОСОБА_41 щодо факту попередньої домовленості між ним, як власником ПП «Сігма» та ОСОБА_9 , як представником СТОВ «Зняцівське» про укладення договору купівлі-продажу «мощення» що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 » про що було відомо і державному виконавцю ОСОБА_42 , який при вивезенні демонтованої бруківки «мощення» з території ферми в АДРЕСА_2 , навіть не поцікавився куди саме вивозиться описане та арештоване майно для подальшого зберігання.

Ухвала слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 02.12.2019 року, якою надано дозвіл слідчому СВ Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_43 та прокурору Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на тимчасовий доступ до матеріалів ЖЄО № 10423 від 18.09.2015 р., матеріалів ЖЄО № 10709 від 24.09.2015 р., які знаходяться в Мукачівському ВП ГУНП в Закарпатській області, за адресою: м. Мукачево, вул. я. мудрого, 8 з можливістю їх вилучення.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 10.12.2019 р., згідно якого у присутності ОСОБА_5 встановлено наявність виконавчого провадження № №49154720 на 85 аркушах.

Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду згідно якого слідчим СВ Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_43 10.12.2019 року вилучено виконавче провадження №49154720 на 85 аркушах.

Дані письмові докази вказують на законність отримання стороною обвинувачення зведеного виконавчого провадження №49154720 на 85 аркушах, яке сторона обвинувачення подала суду в якості письмових доказів у кримінальному провадженні № 120190700120001213 внесене в ЄРДР 23.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.388 КК України, однак матеріали виконавчого провадження №49154720 на 85 аркушах, не буливідкриті сторонізахисту обвинуваченому ОСОБА_3 , що стверджується протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 31 січня 2020 року, а тому у відповідності до категоричного положення ч.12 ст.290 КПК України відомості, що містяться в них, недопущені судом, як докази.

Безпосереднім об`єктомскладу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України,у частині незаконних дій з арештованим чи описаним майном,є нормальна діяльність тих уповноважених органів (осіб), які наділені правом прийняття рішення про накладання арешту чи опису майна, установлення обмеження права користування таким майном.

Майно, на яке накладено арешт,це майно, щодо якого було ухвалене, уповноваженими органами держави відповідне рішення, згідно з яким власник майна або його довірена особа обмежується у свободі вільного розпорядження чи користування таким майном.

Під майном,яке описано,слід розуміти майно, що внесене до відповідного акту опису. Останній повинен містити перелік індивідуальних (товарний знак, дата випуску тощо) чи родових ознак (число, вага, міра), що дозволяє ідентифікувати конкретні описані предмети (речі) із загальної майнової маси.

Об`єктивна сторона злочину,передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, утворює наступні самостійні діяння: 1) розтрата, 2) відчуження, 3) приховування, 4) пошкодження, 5) знищення, 6) інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описане, 7) порушення обмеження права користування таким майном, здійснене особою, котрій це майно було ввірене; 8) здійснення операцій із коштами (вкладами), на які було накладено арешт, представником банківської чи іншої фінансової установи.

Під незаконними діями,передбаченими ст. 388 КК України, необхідно розуміти активні дії по розтраті, відчуженню, приховуванню, підміні, пошкодженню, знищенню майна або інших незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описане, чи порушення обмеження права користуватися таким майном, або здійснення банківських операцій із коштами (вкладами), на які накладено арешт.

Приховування майнахарактеризується вчиненням фізичних дій з метою утаювання майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано, чим позбавляють або істотно ускладнюють будь-які дії з ним (його вилучення, передачу в спадщину тощо) уповноваженими органами. Такі діяння можуть учинятися шляхом надання приміщення, схову в тайнику майна транспортування його в інше місце, зміни його первісного вигляду або знищення тощо. Тобто способи приховування можуть бути різними й на кваліфікацію не впливають.

Склади злочинів, передбачених ст. 388 КК України, є формальними, оскільки вважаються закінченими з моменту вчинення одного з альтернативних діянь, передбачених цією статтею. При цьому під час учинення дій з майном, що арештоване, заставлене, описане, злочин слід уважати закінченим з моменту порушення обов`язків про їх збереження, установлених за рішенням суду чи за рішенням іншого уповноваженого державного органу чи посадової особи.

Суб`єкт злочину,відповідальність за який передбачено в ч. 1 ст. 388 КК України, є спеціальним, яким може бути: особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, якій арештоване майно, заставлене чи описане майно офіційно (під розписку) було ввірене (передане на зберігання), для чого був складений відповідний документ, та особа була офіційно попереджена про неприпустимість учинення певних дій з таким майном.

Суб`єктивнасторона злочину характеризується умислом. При цьому інтелектуальною ознакою умислу винного має охоплюватись належність майна до арештованого, описаного або конфіскованого.

Для складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, інтелектуальний момент прямого умислу складається з усвідомлення суспільно небезпечного характеру та протиправності розтрати, відчуження, підміни, пошкодження, знищення або інших незаконних дій з арештованим майном, із заставленим майном або майном, же описане, що йому ввірене для зберігання, та передбачення неминучості настання шкоди.

Вольовий момент прямого умислу при вчиненні дій, передбачених ст. 388 КК України, характеризується бажанням, що представляє собою прагнення до визначених наслідків, які можуть означати для винного: 1) кінцеву мету (приховати майно, запобігти конфіскації); 2) проміжний етап до досягнення кінцевої мети (здійснення фінансових операцій з рахунками, на які накладений арешт з метою приховання коштів та ухилення від подальшої їх конфіскації); 3) засіб досягання кінцевої мети (здійснення незаконних дій з метою запобігти конфіскації майна або відшкодування громадянського позову); 4) неминучий супроводжуючий елемент діяння (приховування майна, що підлягає конфіскації за рішенням суду та, разом з тим, ухилення від виконання судового рішення).

Враховуючи вищенаведеней те,що показанняобвинуваченого ОСОБА_3 істотних розбіжностейз показамисвідків сторониобвинувачення немістять івідповідають іншимоб`єктивним доказаму справі,а твердженняпрокурора проте,що ОСОБА_3 вчинив «приховування»арештованого майна,не знаходятьсвого об`єктивногопідтвердження дослідженимисудом доказами,суд приходитьдо висновкупро недоведеність вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, оскільки беззаперечних доказів вини ОСОБА_3 у «приховуванні» арештованого майна судом не встановлено і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли.

Обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях щодо наявності в обвинуваченого ОСОБА_3 прямого умислу на «приховування» арештованого майна, при цьому є незрозумілим «вольовий» момент прямого умислу, тобто прагнення до досягнення певних наслідків, які можуть означати для «приховувача арештованого майна» кінцеву мету діяння.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки такі самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинувачено ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Відповідно дост. 9 ч. 5 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерела права.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 373 ч. 1 п.2 КПК України, коли не доведено що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Сторона обвинувачення не зуміла, переконливо для суду, всебічно, повно й неупереджено доказати факт (подію) вчиненого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.388 КК України.

Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, тому в цьому випадку він визнається невинуватим з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про недоведеність вчиненнякримінального правопорушення,в якомуобвинувачується ОСОБА_3 , доказів його вини не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 388 КК України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а тому ОСОБА_3 слід визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдати.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись: Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», ст.ст. 373, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 388 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, - через недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1