Постанова

від 17.12.2020 по справі 910/8521/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа№ 910/8521/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Агрикової О.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 17.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 (повний текст рішення суду підписано 14.09.2020)

у справі №910/8521/20 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський

про стягнення 603 592, 22 грн

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2018 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський (далі -відповідач) про стягнення 603 592, 22 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Право вимоги заборгованості було передано позивачу за договором цесії від 11.10.2018.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачем не було надано належних та допустимих документів, складених ПАТ Київенерго , які б підтверджували обсяг поставленої відповідачу у спірний період теплової енергії суму 548 249,10 грн. Також відповідач не погоджувався з вимогами позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання, яке позивачем, на думку відповідача, не доведене.

Крім того, у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, відповідач заявляв про застосування строку позовної давності до заявлених вимог позивача у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 548 249,10 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 33 443,20 грн, 3% річних у розмірі 21 899,92 грн, суму судового збору у розмірі 9 053,88 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський 05.10.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №910/8521/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Скаржник вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд залишив поза увагою заяву про застосування строку позовної давності, яку було заявлено відповідачем у відзиві на позов під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8521/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено на 19.11.2020.

Під час судового засідання 19.11.2020 представником відповідача було заявлено клопотання про витребування оригіналів облікових карток з відміткою ПАТ Київенерго , копії яких додані до матеріалів справи. Разом з тим, після надання пояснень представником позивача, який повідомив про відсутність вказаних документів з відміткою ПАТ Київенерго в паперовій формі, оскільки такі документи зберігалися та були передані позивачу в електронному вигляді, представник відповідача не підтримав заявлене клопотання, як неактуальне.

19.11.2020 розгляд справи відкладено 17.12.2020 для надання можливості учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо поданої заяви відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі.

Відповідач у своїх письмових поясненнях підтримав раніше подану заяву про застосування строку позовної давності та просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити.

Позивач у додаткових письмових поясненнях заперечив проти застосування позовної давності, оскільки вважає, що позовну давність слід розраховувати з моменту укладення договору про відступлення права вимоги між ПАТ Київенерго та позивачем, тобто з 11.10.2018.

У судове засідання 17.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідача

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 19.08.2020 скасувати та прийняти нове рішення суду яким відмовити у задоволенні позову за строком позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційних скаргах на підстава доводів зазначених у відзиві, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вважає, що строк позовної давності пропущено не було, оскільки договір цесії було укладено 11.10.2018 і саме з цієї дати повинна розраховуватися позовна давність.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 11.10.2018 року між ПАТ Київенерго (далі - кредитор, постачальник) та Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ Київенерго відступило, а КП Київтеплоенерго набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії.

Згідно з п. 3.4.2 договору цесії позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Відповідно до пункту 2214 додатку № 1 договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року товариством з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський теплову енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 548 249,10 грн, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018 року.

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня, 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Таким чином, позивач прийняв право вимоги з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 548 246,10 грн та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Повідомлення про заміну кредитора і наявну заборгованість, та угоду щодо заміни кредитора у зобов`язанні було вручено представнику відповідача у квітні 2019 року. Таким чином відповідач обізнаний про зміну постачальника теплової енергії та про наявну заборгованість.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 29.04.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено листа щодо наявної заборгованості.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.03.2020 станом на березень 2020 року ТОВ Гастроном Лисогорський з 22 березня 2013 року є власником приміщення громадського призначення (Літ. А) загальною площею 1 142,5 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 35.

Відповідно до ст.ст. 319, 322. Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постачальник належним чином здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 35, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та наданими КП ЖЕО-110 Голосіївського району відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання за вказаною адресою.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, за період постачання постачальником теплової енергії (з грудня 2015 року по травень 2018 року включно) при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Заборгованість відповідача перед позивачам підтверджується Довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ К.ЕНЕРГО теплоенергію до 01.05.2018, Деталізованою інформацією по нарахуванням за період діяльності AT К.ЕНЕРГО по о/р № НОМЕР_1 , Актом звіряння розрахунків за теплову енергію за період грудень 2015 року - травень 2018 року, Обліковими картками за період грудень 2015 року - травень 2018 року. Копіями корінців нарядів на включення/відключення будинку, актів про готовність вузла інерційного обліку споживача до роботи, Актом №8-08/1041 від 09.08.2017 (комплексне обстеження житлового будинку та нежилих приміщень), відомостей обліку споживання теплової енергії за період з лютого 2017 року по жовтень 2018 року. Вказані документи суд вважає належними та допустимим доказами у справі, оскільки з них можна детально побачити яким саме чином було здійснено нарахування за споживу теплову енергію.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що письмовий договір між постачальником та відповідачем укладено не було.

Однак відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року у справі №922/4239/16.

Доводи відповідача про те, що додаток 1 до договору цесії не містить дату колегія суддів не бере уваги, оскільки позивач надав саме витяг з додатку №1, який підтверджує наявність відповідача в переліку боржників.

Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення Зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що ним була здійснена оплата за теплову енергію первісному кредитору, а саме ПАТ Київенерго .

Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у розмірі 548 246,10 грн і нараховані позивачем 21899,92 грн 3% річних та 33443,20 інфляційні втрати у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності у даній справі, яка була залишена місцевим господарським судом поза увагою, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні та рішення суду підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, позовні вимоги КП Київтеплоенерго про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію були заявлені до суду 16.06.2020 та з урахуванням того, що Законом Про теплопостачання визначено щомісячний строк оплати, а загальний строк позовної давності становить 3 роки щодо кожного періоду окремо, всі щомісячні (періодичні) платежі до 16.06.2017 знаходяться за межами позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, відсутні підстави для стягнення вартості теплової енергії за період з 01.12.2015 до 16.06.2017 у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

При цьому, необґрунтованими є доводи позивача про те, що КП Київтеплоенерго не було пропущено строк позовної давності у даній справі. За доводами позивача, позовна давність повинна рахуватися з моменту підписання договору відступлення права вимоги між ПАТ Київенерго та КП Київтеплоенерго , тобто з 11.10.2018.

Однак, з таким твердженням колегія суддів погодитися не може, оскільки зміна кредитора у зобов`язанні не змінює строку позовної давності, а новий кредитор є правонаступником первісного кредитора за відступленими зобов`язаннями.

Оскільки, місцевим господарським судом залишено поза увагою заяву відповідача про застосування строку позовної давності яка підлягає задоволенню, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції помилково задоволено позов. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано заяву про застосування строку позовної давності, яка судом не була розглянута, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду щодо задоволення позовних вимог, підлягає скасуванню. У задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. ст. 129 ГПК України.

Керуючись 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі № 910/8521/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі № 910/8521/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський про стягнення 603 592, 22 грн заборгованості за спожиту теплову енергію - відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гастроном Лисогорський (03028, м. Київ, пр. Науки, 35, код ЄДРПОУ 31304304) 1321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн 50 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 910/8521/20 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/8521/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 05.02.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.В. Агрикова

С.Р. Станік