Постанова

від 28.01.2021 по справі 904/3693/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3693/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 (суддя Владимиренко І.В.) у справі №904/3693/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна", м. Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" 09.07.2020 звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто".

Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Хоса-Плекс Україна в загальній сумі 20 000 000,00 грн. - основний борг.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів.

З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 904/3693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто".

Розпорядником майна ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" призначено арбітражного керуючого Кучму Надію Вікторівну, встановлено розмір основної винагороди розпоряднику майна у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Призначено попереднє засідання суду на 23.09.2020р. о 10:30год.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 у справі №904/3693/20, згідно якої апелянт просить: поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 про відкриття провадження у справі, оскільки оскаржувана ухвала була отримана представником скаржника 09.09.2020 під час ознайомлення з матеріалами справи; викликати у якості свідка директора ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" ОСОБА_1 щодо обставин надання повноважень адвокату Спектору Андрію та щодо наявності заперечень проти вимоги ініціюючого кредитора; скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав підстав для відкриття провадження про банкрутство у даній справі, у зв`язку з тим, що вимоги ініціюючого кредитора свідчать про наявність спору; в матеріалах справи відсутні належні докази неможливості виконати Боржником свої зобов`язання (неплатоспроможності); судом не враховано факти, що підтверджують наявність спорів про право відносно вимог ТОВ Хоса-Плекс Україна ; рішеннями суддів у справі №910/4050/17 встановлено недійсність вимоги за Договором факторингу; ТОВ ФК Авісто не є фінансовою установою, а отже не може надавати послуги фінансування за Договором факторингу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 у справі №904/3693/20 залишено без руху, та надано скаржнику у 10 денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання апеляційної скарги учасникам справи.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №904/3693/20 апелянтом до матеріалів справи надано заяву з доказами надіслання апеляційної скарги учасникам справи.

07.10.2020 року до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ Хоса-Плекс Україна надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 у справі №904/3693/20, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 26.11.2020р. о 15год. 30хв.

23.11.2020 року до Центрального апеляційного господарського суду від Арбітражного керуючого Кучми Н.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 у справі №904/3693/20 залишити без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.12.2020 о 15:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 28.01.2021 о 14год. 00хв.

Арбітражний керуючий Кучма Н.В. приймала участь в судовому засіданні 28.01.2021р. в режимі відеоконференції.

Боржник ТОВ ФК Авісто та ініціюючий кредитор ТОВ Хоса-Плекс Україна в судове засідання представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ТОВ "Санофі - Авентіс Україна" явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проте надав до суду клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутності, в якому апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, та констатуючи достатність матеріалів для здійснення перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі апелянта, боржника та ініціюючого кредитора.

Арбітражний керуючий в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 квітня 2017 року між ТОВ Хоса-Плекс Україна (далі- Клієнт ) та ТОВ Фінансова компанія Авісто - Фактор (далі Фактор) укладено договір факторингу № 1 (далі Договір факторингу). В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги (надалі також іменуються права або право , в залежності від контексту) до Товариства з обмеженою відповідальністю Санофі-Авентіс Україна (Замовник, Боржник) (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48-50А, код ЄДРПОУ 35648623) - боржника за Договором № СА-1357 про надання послуг від 17.01.2012 р. включаючи всі зміни, додатки та додаткові угоди до нього (далі - Договір про надання послуг) (п. 1.1 Договору факторингу).

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу, за даним Договором відступається право вимоги на оплату боргових зобов`язань в розмірі 43 135 826,11 грн. (сорок три мільйони сто тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 11 коп.), що включає в себе 32 198 736,06 грн. (тридцять два мільйони сто дев`яносто вісім тисяч сімсот тридцять шість гривень 06 коп.) основного боргу, 3 117 106,75 грн. (три мільйони сто сімнадцять тисяч сто шість гривень 75 коп.) інфляційних втрат, 1 083 831,30 грн. (один мільйон вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять одна гривня 30 коп.) 3 % річних від простроченої суми та 6 736 152,00 грн. (шість мільйонів сімсот тридцять шість тисяч сто п`ятдесят дві гривні 00 коп.) пені за Договором № СА-1357 про надання послуг від 17.01.2012 р., що виникло на підставі наступних актів приймання-передачі наданих послуг, укладених між ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ Санофі-Авентіс Україна : акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 23 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 6 від 23 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 7 від 23 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 8 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 11 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 12 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 13 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 14 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 15 від 26 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 16 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 17 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 18 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 19 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 20 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 21 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 22 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 24 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 25 від 27 березня 2015 року; акт приймання-передачі наданих послуг від 27 березня 2015 року.

Права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання цього Договору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до Фактора останній стає Кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідні права вимоги. Одночасно та разом із правом грошової вимоги до Фактора переходить право на нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій за порушення Боржником умов Договору про надання послуг, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої заборгованості (п. п. 1.3., 1.4. Договору факторингу).

Загальна сума грошової вимоги, що відступається відповідно до умов даного Договору становить 43 135 826,11 грн. (сорок три мільйони сто тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 11 коп.) (п. 3.1. Договору факторингу).

Під відступлення права грошової вимоги, зазначені в пп. 1.1., 1.2. цього Договору, Фактор надає Клієнтові фінансування у розмірі 20 000 000,00 грн. (двадцять мільйонів гривень 00 коп.), шляхом безготівкового грошового переказу на рахунок Клієнта № НОМЕР_1 , в ПАТ Радикал Банк , МФО 319111 у строк не пізніше 25 жовтня 2017 року. (п. 3.2. Договору факторингу).

За здійснення Фактором фінансування, Клієнт сплачує Фактору винагороду в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), шляхом перерахування протягом десяти робочих днів з моменту підписання даного Договору на рахунок Фактора № НОМЕР_2 в ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , МФО 334851 (п. 3.3. Договору факторингу).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Договору факторингу, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно додаткової угоди до договору факторингу № 1 від 25 квітня 2017 року, у зв`язку із закінченням строку, протягом якого має бути здійснено переказ фінансування у розмірі 20 000 000,00 грн. під відступлення права грошової вимоги та у зв`язку із погодженням сторонами нового строку, сторони уклали цю додаткову угоду, якою узгодили винесення наступних змін та доповнень до договору факторингу: 1. Зміни до розділу № 3, а саме: пункт 3.2. розділу 3 договору факторингу викласти у такій редакції: Під відступлення права грошової вимоги, зазначеної в пп. 1.1, 1.2, Фактор надає Клієнтові фінансування у розмірі 20 000 000,00 грн., шляхом безготівкового переказу на рахунок Клієнта, у строк не пізніше 25 жовтня 2018 року.

На даний час кредиторська заборгованість, яку зобов`язаний сплатити Боржник - ТОВ Фінансова компанія Авісто на користь ТОВ Хоса-Плекс Україна , становить 20 000 000,00 грн.

Представник боржника підтвердив факт заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" перед ТОВ "Хоса-Плекс Україна" у розмірі 20 000 000,00 грн., про що зазначено у поданому боржником до суду 16.07.2020р. відзиві.

З врахуванням вище викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що безспірні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Хоса-Плекс Україна до боржника за договором факторингу складають 20 000 000,00 грн..

При цьому суд акцентував увагу на відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, в той час як докази, надані заявником в обґрунтування вимог, викладених в заяві, свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033).

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду та з приводу доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями ст. 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ч. 1 ст. 1080 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України передбачено, що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, що передбачено ст. 631 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно ч.1-3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Заява кредитора може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором.

За приписами ч. 1-3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора - заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, наведена в постанові КГС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 905/2030/19).

Колегія суддів також зауважує, що вимоги ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, які ставляться до змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не вимагають надання ініціюючим кредитором доказів неможливості виконання боржником своїх майнових зобов`язань, строк яких настав.

Водночас, у будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань (правовий висновок зазначений в постанові КГС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 915/36/20).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові КГС ВС від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.08.2020р. у справі № 910/4658/20).

Так, судом першої інстанції було визнано безспірними вимоги ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ ФК Авісто на підставі пункту 3.2. Договору Факторингу (у редакції Додаткової угоди до Договору факторингу № 1 від 25 квітня 2017 року) на суму 20 000 000,00 грн., які є фінансуванням під відступлення прав грошової вимоги (вимоги ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ Санофі-Авентіс Україна за Договором №СА-1357 на суму 43 135 826,11 грн.).

З даного приводу апелянт стверджує про те, що умови Договору факторингу та наявні судові рішення свідчать про наявність спору про право.

Так, відповідно до пп. 2.1.8. та 2.1.9. п. 2.1. Договору факторингу ТОВ Хоса-Плекс Україна запевняє та гарантує, що на момент укладення цього Договору право вимоги за Основним договором (Договором №СА-1357) настало в повному обсязі; право вимоги на оплату боргових зобов`язань в розмірі 43 135 826,11 грн. є дійсним та виникло на підставі Основного договору та укладених між ТОВ Хоса-Плекс Україна та ТОВ Санофі-Авентіс Україна актів приймання-передачі послуг.

Як передбачено п. 8.5. Договору факторингу у випадку якщо протягом дії цього Договору буде встановлено недійсність будь-яких гарантій, які зазначені у розділі 2. Забезпечення та гарантії цього Договору, Фактор має право припинити дію цього договору в односторонньому порядку. В такому разі, Сторони зобов`язуються повернути одна одній суми коштів та інших активів, що були ними отримані в межах цього договору, протягом 10 календарних днів із дати відправлення на адресу Клієнта відповідного листа від Фактора.

Додатковою угодою до Договору факторингу № 1 від 25 жовтня 2017 року було доповнено Договір факторингу п. 5.4., відповідно до якого ТОВ Хоса-Плекс Україна прийме на себе зобов`язання із сплати господарських штрафних санкцій у тому разі, якщо іншою стороною договору буде доведено юридичне існування обставин, що можуть потягти за собою виникнення судового спору щодо дійсності основної вимоги, передачу якої було здійснено за Договором факторингу.

Як вбачається з наданих скаржником до апеляційної скарги копії судових рішень, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень на момент розгляду судом першої інстанції заяви ТОВ Хоса-Плекс Україна про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ФК Авісто , у провадженні господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/4050/17 за позовними заявами ТОВ ФК Авісто та ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ Санофі-Авентіс Україна про стягнення сум.

Підставою вимог ТОВ ФК Авісто було визначено Договір факторингу, за яким ТОВ Хоса-Плекс Україна було передано вимогу в розмірі 43 135 826,11 грн., що виникла на підставі Договору №СА 1357.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2019р. у справі № 910/4050/17 в задоволенні позову ТОВ ФК Авісто було відмовлено, вирішено стягнути з ТОВ ФК Авісто на користь ТОВ Санофі-Авентіс Україна 41 814 383,12 грн. в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/4050/17.

Враховуючи умови договору факторингу № 1, частину першу статті 514, частину другу статті 1081 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що в момент укладення договору факторингу № 1 не існувало жодних грошових вимог до ТОВ Санофі-Авентіс Україна і ТОВ Хоса-Плекс Україна не могло передати ТОВ ФК Авісто зазначене право вимоги до відповідача за договором від 17.01.2012, а сама відповідна вимога є недійсною в силу того, що в момент укладення договору факторингу № 1 ТОВ Хоса-Плекс Україна були відомі обставини, внаслідок яких ТОВ Санофі-Авентіс Україна має право не виконувати передану вимогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 апеляційна скарга ТОВ ФК Авісто залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 без змін.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, здійснюючи новий розгляд справи в частині позову ТОВ ФК Авісто до ТОВ Санофі-Авентіс Україна , врахував висновки та вказівки Верховного Суду, викладені ним у його постанові від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про не підтвердження отримання відповідачем послуг за спірними Актами до договору про надання послуг від 17.01.2012 № СA-1357.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 (№ 92384953 в ЄДРСР) касаційне провадження у справі № 910/4050/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/4050/17 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8.5. Договору факторингу у зв`язку з недійсністю переданої за Договором факторингу вимоги, встановлено недійсність гарантій, зазначених ТОВ Хоса-Плекс Україна у пп. 2.1.8. та 2.1.9. п. 2.1. договору факторингу, про що було достеменно відомо ТОВ ФК Авісто , який був учасником справи № 910/4050/17 і відповідно останній набув право в односторонньому порядку розірвати Договір факторингу і не сплачувати ТОВ Хоса-Плекс Україна фінансування в розмірі 20 000 000,00 грн., визначене умовами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ФК Авісто , керуючись п. 5.4. Договору факторингу, направило ТОВ Хоса-Плекс Україна вимогу Вих.№3004/18-01 від 30.04.2018 щодо сплати штрафу за Договором факторингу.

В даній вимозі було зазначено про те, що ТОВ ФК Авісто було виявлено обставини, що свідчать про можливість оспорювання дійсності основної вимоги, передачу якої здійснено за Договором факторингу, що є підставою для пред`явлення вимоги про сплату неустойки (штрафу) згідно пунктів 5.4. та 5.5. Договору факторингу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Пунктом 7 Додатку № 3 від 17.01.2012 року до Договору №СА-1357 про надання послуг від 17.01.2012 року встановлено, що ТОВ Хоса-Плекс Україна зобов`язується не переуступати, не поручати, не наймати субпідрядників, не передавати, не обтяжувати чи в якийсь інший спосіб не розпоряджатися своїми правами та обов`язками за цим Договором без попередньої письмової згоди ТОВ Санофі-Авентіс Україна .

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутня така згода й відповідних доказів учасниками справи не надано, а отже ТОВ Хоса-Плекс Україна не мало право відступати право грошової вимоги за Договором про надання послуг.

Враховуючи викладене, апеляційний суд констатує, що наявний спір про право вимоги, яку було передано на підставі Договору факторингу, що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/4050/17, які набрали законної сили, а також спір про право ТОВ Хоса-Плекс Україна вимагати фінансування у розмірі 20 000 000,00 грн., оскільки таке фінансування не може бути надане під відступлення грошової вимоги, недійсність якої встановлена чинними судовими рішеннями у справі № 910/4050/17.

Колегія суддів наголошує, що саме по собі визнання боржником факту заборгованості та неможливості його погашення інакше, аніж в процедурі банкрутства, не є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності обставин, що беззаперечно свідчать про наявність спору про право вимоги кредитора, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Необхідно також зазначити, що за приписами ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

В свою чергу, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою, яка підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 2 а.с. 132), відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 312 від 05.03.2019 ТОВ ФК Авісто було виключено з Державного реєстру фінансових установ та анульовано відповідне свідоцтво.

За таких умов (відсутності у ТОВ ФК Авісто статусу фінансової установи), останнє не може надавати ТОВ Хоса-Плекс Україна послуги фінансування на підставі Договору факторингу в силу положень законодавства, що додатково також підтверджує спірність вимог ТОВ Хоса-Плекс Україна .

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці використовує принципи баланс ймовірностей або розумна ступінь достовірності (balance of probabilities) та поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt) для оцінки обставин справи та доказів (див. рішення BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р.).

Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17 зазначив, що принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Аналізуючи викладене, апеляційний суд констатує, що доказування не може мати абстрактне значення та грунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені або спростовані поданими ними до суду належними доказами.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що ТОВ Хоса-Плекс Україна не надано суду доказів безспірності вимог до ТОВ ФК Авісто , в той час, як ТОВ Санофі-Авентіс Україна доведено суду, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Стосовно заявленого апелянтом клопотання про виклик у якості свідка директора ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" ОСОБА_1 для отримання показань щодо обставин надання повноважень адвокату Спектору Андрію та щодо наявності заперечень проти вимоги ініціюючого кредитора, апеляційний суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на відсутність необхідності з`ясування вказаних обставин та достатність в матеріалах справи доказів для вирішення даної справи у відповідності до вимог законодавства.

Щодо заперечень ТОВ Хоса-Плекс проти відкриття апеляційного провадження у цій справі з підстав відсутності у ТОВ Санофі-Авентіс Україна будь-якого правового статусу в межах справи про банкрутство Боржника, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, частиною 1 статті 254 ГПК України встановлене загальне правило, за яким особі, яка не брала участь участі у справі, надано право подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, у справах про банкрутство, у яких судові рішення виносяться у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (норми якого були чинними на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, подання касаційної скарги у цій справі та відкриття за цією скаргою касаційного провадження, та норми якого у зв`язку із цим підлягають застосуванню до спірних правовідносин).

В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Апеляційний суд наголошує, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, щодо прав або обов`язків яких існує спір, у випадках, передбачених Кодексом,

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини 1 статті 34 та статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство, ініційованого в загальному порядку за заявою кредитора, у справі, як правило, беруть участь три учасники - сторони (ініціюючий кредитор, боржник) та арбітражний керуючий, про права, обов`язки та інтереси яких прямо зазначається як в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і в резолютивній частині цього рішення.

Разом з тим Кодексом України з процедур банкрутства передбачені наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частинами 2, 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Зі змісту викладених норм вбачається, що передбачені Законом про банкрутство наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема у встановленні особливостей задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Так, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та пояснень арбітражного керуючого Кучми Н.В. у відзиві на апеляційну скаргу, 13.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог на суму 1 736 979,95 грн. у справі № 904/3693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033). 17.08.2020 було подано уточнення до заяви про визнання грошових вимог.

Заява ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" подана до суду як конкурсним кредитором у межах строку, встановленого Кодексом.

Свої кредиторські вимоги до Боржника ТОВ ФК Авісто у розмірі 43 551 363,07 грн. обґрунтовує:

- наказом Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/4050/17 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/4050/17 про стягнення з Боржника на користь ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 41 814 383,12 грн.;

- наказом Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/4050/17 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, про стягнення з Боржника на користь ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 552 000,00 грн. судового збору (264 000,00 грн. + 288 000,00 грн.) по розгляду справи №910/4050/17 у судах першої та апеляційної інстанції, який прийнято до виконання приватним виконавцем Івановим А.В. на підставі постанови від 01.07.2020 ВП62452377;

- наказом Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/4050/17 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, про стягнення з Боржника на користь ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 1 184 979,95 грн. витрат на професійну правничу допомогу, який прийнято до виконання приватним виконавцем Івановим А.В. на підставі постанови від 01.07.2020 ВП62451737;

- постановою приватного виконавця Іванова А.В. про об`єднання виконавчих проваджень ВП62452377 та ВП62451737 у зведене виконавче провадження ВП 624523394 на загальну суму 1 736 979,95 грн..

Ухвалою суду від 17.08.2020р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна", м.Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033) про визнання грошових вимог на суму 1 736 979,95грн. по справі про банкрутство № 904/3693/20 до розгляду. Призначено судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна", м.Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033) про визнання грошових вимог на суму 1 736 979,95грн. на 23.09.2020р. о 10:30 год. Зобов`язано ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" - надати суду всі документи підтверджуючи заявлені кредиторські вимоги до боржника (оригінали для огляду, засвідчені належним чином копії до матеріалів справи); боржника та розпорядника майна - надати суду повідомлення щодо розгляду заяви ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" з грошовими вимогами до боржника.

Разом з тим, оскільки справу № 904/3693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" було направлено до Центрального апеляційного господарського суду, господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 13.10.2020р. вирішив відкласти вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна", м.Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033) про визнання грошових вимог на суму 1 736 979,95грн., до повернення матеріалів справи № 904/3693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" до господарського суду Дніпропетровської області.

В свою чергу, питання щодо прийняття та розгляду уточнення до заяви про визнання грошових вимог із загальною сумою заявлених ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" вимог в розмірі 43 551 363,07 грн., господарським судом на даний час не вирішено.

Колегія суддів зазначає, що хоча на момент подання апеляційної скарги ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" не набуло статусу кредитора у справі № 904/3693/20 про банкрутство ТОВ ФК Авісто , проте ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство стосується заявлених грошових вимог ТОВ Хоса-Плекс до ТОВ ФК Авісто на суму 20 000 000,00 грн., щодо яких існує спір згідно судових рішень у справі №910/4050/17, та які є фінансуванням під відступлення прав грошової вимоги (вимоги ТОВ Хоса-Плекс Україна до ТОВ Санофі-Авентіс Україна за Договором №СА-1357 на суму 43 135 826,11 грн.), внаслідок чого зачіпаються права або обов`язки ТОВ "Санофі-Авентіс Україна".

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 позов ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" 32 198 736,06 грн. заборгованості, 7 405 709,29 грн інфляційних втрат, 2 003 378,89 грн 3% річних. В іншій частині позову ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" відмовлено.

03.07.2017 на виконання рішення суду був виданий наказ у справі № 910/4050/17, на виконання якого з ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" було стягнуто на користь ТОВ "ФК "Авісто" борг в сумі 41 814 383,12 грн.

Водночас, оскільки рішення суду від 15.06.2017 та постанову апеляційної інстанції було скасовано і справу в частині позову ТОВ "ФК "Авісто" передано на новий розгляд, а за результатом нового розгляду справи в частині цього позову третьої особи рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2019р., яке набрало законної сили, відмовлено, в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/4050/17 було стягнуто з ТОВ ФК Авісто на користь ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 41 814 383 (сорок один мільйон вісімсот чотирнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 12 коп.

В обгрунтування своїх рішень, судами було зазначено, що в момент укладення договору факторингу № 1 не існувало жодних грошових вимог до ТОВ Санофі-Авентіс Україна і ТОВ Хоса-Плекс Україна не могло передати ТОВ ФК Авісто зазначене право вимоги до ТОВ Санофі-Авентіс Україна за договором від 17.01.2012; а сама відповідна вимога є недійсною в силу того, що в момент укладення договору факторингу № 1 ТОВ Хоса-Плекс Україна були відомі обставини, внаслідок яких ТОВ Санофі-Авентіс Україна має право не виконувати передану вимогу.

У зв`язку з цим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 року у справі №904/3693/20 є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси ТОВ "Санофі-Авентіс Україна", що надає йому права заперечувати у підготовчому засіданні проти відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини 1 статті 254 ГПК України.

За таких умов, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у ТОВ "Санофі - Авентіс Україна" права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

Згідно з ч.ч. 1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження належними доказами в ході апеляційного перегляду справи, а тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 року у справі №904/3693/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ ФК Авісто .

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: витрати по сплаті судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у розмірі 21 020,00 грн. залишаються за ТОВ "Хоса-Плекс Україна"; за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. підлягає стягненню з ТОВ "Хоса-Плекс Україна" на користь ТОВ "Санофі - Авентіс Україна".

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 року у справі №904/3693/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 року у справі №904/3693/20 - скасувати.

Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033).

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто" (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А; ЄДРПОУ 39946033) у розмірі 21 020,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна", м. Київ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" (04074, м. Київ, вул. Мукачівська, 9; ЄДРПОУ 34679100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі - Авентіс Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А; ЄДРПОУ 35648623) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко