Рішення

від 08.02.2021 по справі 904/6522/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6522/20

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Часнок Гульнар Мардгалимівни, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державного підприємства "Виробничо-будівельне об`єднання", м. Київ

про стягнення 379 724,93 грн. та виселення відповідача з орендованого приміщення

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Часнок Гульнар Мардгалимівни про стягнення заборгованості з орендної плати за договором у розмірі 58462,13 грн., заборгованості з орендної плати у позадоговірний період у розмірі 22 254,13 грн., пені у розмірі 20 404,07 грн., інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн., неустойки у розмірі 251 012 грн. та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою суду від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6522/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою суду від 07.12.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державне підприємство "Виробничо-будівельне об`єднання".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач вказав, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Часнок Гульнар Мардгалимівною (надалі - орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (реєстраційний номер 14072300.1.ВЕМФДИ001) (надалі - майно) площею 139,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Тубників, 16 на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Виробничо-будівельне об`єднання" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 29.11.2016 і становить за незалежною оцінкою 658 509 грн.

Позивач вказав, що на виконання умов договору, передав орендарю об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.02.2017.

Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року 10 145,93 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

За змістом пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 7 102,15 грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 3 043,78 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

Між сторонами, 18.06.2018 було укладено додаткову угоду до договору (надалі - додаткова угода).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, орендар зобов`язаний усунути порушення норм чинного законодавства з питань оренди, які зазначені у акті перевірки від 06.04.2017, а саме: сплатити недоотриману орендну плату у розмірі 1 671,91 грн. до державного бюджету та 716,53 грн. - балансоутримувачу (за період з 13.02.2017 по 13.03.2017).

Згідно з п. 3 додаткової угоди, сплатити недоотриману орендну плату у розмірі 3 914,97 грн. до державного бюджету та 1 677,84 грн. - балансоутримувачу (за період з 14.03.2017 по 12.02.2018).

Пунктом 4 додаткової угоди, відповідно до п. 1 ст. 21 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , у розділі договору 3. Орендна плата пункти 3.1 та 3.6 змінено за погодженням сторін та встановлено розмір орендної плати 12 809,37 грн., як базова за лютий 2017 року.

Також за умовами додаткової угоди, п.п. 3.1, 3.6 договору викладено в такій редакції: Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 11 831,77 грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 977,61 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору .

За таких обстави, позивач наполягає на тому, що орендна плата за користування об`єктом оренди має розраховуватись за умовами саме додаткової угоди на протязі усього періоду користування.

За розрахунком позивача, у відповідача обліковується заборгованість з орендної плати за договором у розмірі 58462,13 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційну складову у розмірі 27 592,60 грн.

Крім того позивачем вказано, що згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.02.2017 по 12.01.2020 включно.

Позивач наполягає на тому, що відповідач порушив умови договору щодо повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору. Так, об`єкт оренди, за твердженням позивача, перебував у користування відповідача по 18.12.2020, що підтверджується актом повернення державного майна з оренди від 18.12.2020.

Відповідно до положень п. 3.12 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання - передавання включно.

За таких обставин, позивач нарахував відповідачу до сплати орендну плату за користування об`єктом оренди у позадоговірний період у розмірі 22 254,13 грн. та неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України у розмірі 251 012 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що додаткова угода до договору набирає чинності з дати її підписання - 18.06.2018. Умови щодо набрання чинності такою додатковою угодою з 14.03.2017 стосуються тільки пункту 2 додаткової угоди.

За таких обставин, орендна плата за збільшеними ставками, на думку відповідача, має нараховуватись після 18.06.2018.

Крім того, відповідач наполягає на відсутності у нього заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати.

Щодо твердження позивача щодо несвоєчасного звільнення ним орендованого приміщення відповідач вказав, що, як орендар, який належним чином виконував свої договірні обов`язки, він мав намір продовжити спірний договір оренди. Дії позивача, на думку відповідача, навпаки свідчили про згоду орендодавця продовжити термін дії спірного договору.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017 у розмірі 58462,13 грн., заборгованості з орендної плати у позадоговірний період у розмірі 22 254,13 грн., пені у розмірі 20 404,07 грн., інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн., неустойки у розмірі 251 012 грн. та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі орендна плата мала бути оплачена; чи був спірний договір продовжений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи була сплачена відповідачем орендна плата у встановлені строки та розмірі; чи було порушено відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна у встановлені строки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Часнок Гульнар Мардгалимівною (надалі - орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до державної власності № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (реєстраційний номер 14072300.1.ВЕМФДИ001) (надалі - майно) площею 139,9 кв.м., розміщене за адресою: м. Нікополь, пр. Тубників, 16 на 1-му поверсі 5-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Виробничо-будівельне об`єднання" (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 29.11.2016 і становить за незалежною оцінкою 658 509 грн.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.02.2017 по 12.01.2020 включно.

За змістом пункту 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на виконання умов договору, передав орендарю об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.02.2017.

Об`єкт оренди перебував у користування відповідача по 18.12.2020, що підтверджується актом повернення державного майна з оренди від 18.12.2020.

Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозицій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2016 року 10 145,93 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

За змістом пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 7 102,15 грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 3 043,78 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

Між сторонами, 18.06.2018 було укладено додаткову угоду до договору (надалі - додаткова угода).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, орендар зобов`язаний усунути порушення норм чинного законодавства з питань оренди, які зазначені у акті перевірки від 06.04.2017, а саме: сплатити недоотриману орендну плату у розмірі 1 671,91 грн. до державного бюджету та 716,53 грн. - балансоутримувачу (за період з 13.02.2017 по 13.03.2017).

Згідно з п. 3 додаткової угоди, сплатити недоотриману орендну плату у розмірі 3 914,97 грн. до державного бюджету та 1 677,84 грн. - балансоутримувачу (за період з 14.03.2017 по 12.02.2018).

Пунктом 4 додаткової угоди, відповідно до п. 1 ст. 21 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , у розділі договору 3. Орендна плата пункти 3.1 та 3.6 змінено за погодженням сторін та встановлено розмір орендної плати 12 809,37 грн., як базова за лютий 2017 року.

Також за умовами додаткової угоди, п.п. 3.1, 3.6 договору викладено в такій редакції: Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 11 831,77 грн.;

- 30% балансоутримувачу у розмірі 977,61 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору .

Відповідно до положень п. 3.12 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання - передавання включно.

За таких обставин, за період з 13.02.2017 по 17.06.2018 орендар був зобов`язаний сплатити орендну плату до державного бюджету у розмірі 127 806,01 грн.

За період з 18.06.2018 по 15.09.2020 (кінцева дата нарахування позивачем орендної плати відповідно до тексту позовної заяви) орендар був зобов`язаний сплатити орендну плату до державного бюджету у розмірі 301 930,30 грн.

Всього: 429 736,31 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки у повному обсязі. Так, за період з 15.03.2017 по 12.11.2020 орендарем було сплачено орендну плату у розмірі 399 406,34 грн. Після звернення позивача до суду з цим позовом, 11.12.2020 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 9 624 грн.

За таких обставин, у Фізичної особи-підприємця Часнок Гульнар Мардгалимівни утворилась заборгованість орендаря перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у розмірі 20 705,97 грн.

Вказана сума є заборгованістю з орендної плати за період з 01.07.2020 по 15.09.2020. При цьому, сума заборгованості відповідача з орендної плати за липень 2020 року становить 8 191,22 грн.

А отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості з орендної плати є обґрунтованою у розмірі 20 705,97 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, заборгованість з орендної плати у розмірі 9 624 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач фактично задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 624 грн. у добровільному порядку, провадження у справі у цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо порядку розрахунку орендної плати слід зазначити про таке.

Частиною 2 ст. 631 ЦК України встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як правильно зазначено відповідачем у відзиві, додаткова угода до договору набирає чинності з дати її підписання - 18.06.2018. Умови щодо набрання чинності такою додатковою угодою з 14.03.2017 стосуються тільки пункту 2 додаткової угоди.

Пункт 4 додаткової угоди, яким збільшено розмір орендної плати, набирає чинності з 18.06.2018. Умови щодо встановлення розміру орендної плати 12 809,37 грн., як базового за лютий 2017 року, визначають початкові дані для розрахунку розміру орендних платежів та жодним чином не є підставою для здійснення перерахунку розміру орендної плати за збільшеними ставками з березня 2017 року.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27592,60 грн. слід зазначити про таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування сум штрафних санкцій, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких штрафних санкцій.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунок штрафних санкцій, зокрема, визначати розмір суми боргу, на яку мають бути нараховані штрафні санкції, період нарахування таких штрафних санкцій тощо.

Різниця між коригуванням наданого розрахунку та складанням судом власного розрахунку полягає в тому, що у першому випадку суми боргу, місяці виникнення сум боргу (у даному випадку)/акти, за якими виникла заборгованість, періоди нарахування штрафних санкцій за кожною сумою заборгованості (як у даному випадку, коли у відповідача щомісяця виникало нове грошове зобов`язання з окремим строком виконання), розмір штрафних санкцій на кожну суму боргу тощо вже визначені позивачем. Суд коригує такі суми/дати не збільшуючи їх.

Ухвалою суду від 07.12.2020 було зобов`язано позивача надати деталізовані розрахунки сум неустойки, пені та інфляційної складової, заявлених до стягнення, у яких виокремити суми неустойки, пені та інфляційної складової за кожним окремим розрахунковим місяцем та зазначенням окремих періодів нарахування; у розрахунку інфляційної складової визначити щодо кожної суми боргу конкретні місяці (початок та закінчення), показник інфляції за які використовувався при розрахунку.

Із клопотанням № б/н від б/д (надійшло до канцелярії суду 24.12.2020) позивачем фактично надано той самий розрахунок пені та інфляційної складової, що був первісно доданий до позовної заяви.

Так, розрахунок пені та інфляційної складової позивача містить такі відомості:

- вид платежу - позивачем вказано пеня чи витрати від інфляції ;

- нараховано чи у другому розрахунку дата сплати . Така графа містить тільки одну дату: 16.05.2017, 16.06.2017, 16.07.2017 і так далі. Імовірно, позивач має на увазі дату виникнення основного зобов`язання зі сплати орендної плати;

- сума /у другому розрахунку іменується витрати від інфляції та пеня . У вказаних графах зазначено розміри нарахованих штрафних санкцій. У графі сума другого розрахунку зазначено розмір інфляційної складової та пені разом;

- також у наданих розрахунках міститься інформація про сплату відповідачем 15.09.2017 та 07.08.2018 грошових коштів у розмірах 427,09 грн. та 504,26 грн. відповідно. Призначення платежу таких сум, чи в рахунок погашення яких заборгованостей (пені чи інфляційної складової) були спрямовані вказані платежі позивачем не вказано.

Надані розрахунки не містять:

- сум заборгованості з орендної плати, на які здійснено нарахування штрафних санкцій (такі суми не тотожні розміру нарахованої орендної плати за розрахунковий місяць, адже відповідачем щомісяця здійснювались оплати орендної плати);

- періодів нарахування штрафних санкцій (періоди, зазначені у другому розрахунку, є не періодами нарахування штрафних санкцій, а є групуванням місяців, за які виникла заборгованість. Для прикладу: у графі дата сплати позивачем вказано 16.05.2017, 16.06.2017, 16.07.2017. Після цього йде графа Всього за період з 16.05.2017 по 16.07.2017 і вказано загальну суму пені та інфляційної складової, які нараховані на суми заборгованості з орендної плати за місяці квітень, травень та червень 2017 року).

У даному випадку, зобов`язання відповідача з оплати орендної плати за кожен розрахунковий місяць має різний строк виконання, а отже, і періоди прострочення відповідача з оплати орендної плати за кожен місяць не є тотожними.

Вказані дані, що відсутні, є основоположними для розрахунків штрафних санкцій. За відсутності сум заборгованості, на які здійснено нарахування штрафних санкцій, та періоду нарахування перевірити правильність нарахованих позивачем сум пені та інфляційної складової є неможливим.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, позовну заву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у частині вимог про стягнення пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн. слід залишити без розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, позивач має право повторно звернутись до суду з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця Часнок Гульнар Мардгалимівни пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27592,60 грн., надавши обґрунтований розрахунок таких штрафних санкцій, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Як вказано вище, згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.02.2017 по 12.01.2020 включно.

Пунктом 10.4 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Станом на 12.01.2020 - день закінчення строку дії договору, був чинний Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-IX.

Разом з цим, пунктом 2 перехідних положень Закону № 157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

За таких обставин, під час вирішення питання щодо продовження дії спірного договору слід застосовувати саме норми Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII.

Так, за вимогами ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, орендарем було направлено орендодавцю та балансоутримувачу лист від 11.02.2020 щодо пролонгації договору оренди.

Орендодавцем, 31.01.2020 було направлено орендарю лист № 18-02-00726 від 31.01.2020 про припинення договору оренди. У вказаному листі орендодавець зазначав про неналежне виконання орендарем умов спірного договору щодо сплати орендної плати та просив останнього терміново повернути об`єкт оренди.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях було видано наказ № 12/02-10-ПО від 20.01.2020 про припинення терміну дії договору оренди № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017.

А отже, орендодавець у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди №12/02-6263-ОД від 13.02.2017 чітко висловив свою волю щодо припинення такого договору.

Додатково слід зазначити, що судом під час розгляду цієї справи дійсно було встановлено порушення орендарем зобов`язання щодо сплати орендної плати у повному обсязі у встановлені строки.

За таких обставин, договір оренди № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017 припинив свою дію з 13.01.2020.

Відповідно до п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.10. договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання - передавання між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання.

Однак, орендар порушив своє зобов`язання щодо своєчасного повернення об`єкту оренди та повернув приміщення тільки 18.12.2020 - після звернення позивача до суду з цим позовом. Вказане підтверджується актом повернення державного майна від 18.12.2020.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач фактично задовольнив вимоги позивача про виселення з орендованого приміщення у позасудовому порядку, провадження у справі у цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо наявності підстав для нарахування неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, відповідно до положень п. 3.12 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання - передавання включно.

Тобто, за умовами договору сторони встановили плату за користування об`єктом оренди після закінчення строку дії такого договору саме у вигляді орендної плати.

На відміну від неустойки, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, що є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до якої необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України, обов`язок щодо сплати орендарем орендної плати за користування орендованим майном, в тому числі після спливу строку дії договору оренди, не залежить від встановлення вини у діях орендаря щодо несвоєчасного повернення об`єкта оренди за наслідком розірвання договору оренди. Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

При цьому, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

Такої самої правової позиції дотримується Верховний Суд під час розгляду аналогічних спорів (постанови 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17).

Тобто, у разі задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 251 012 грн. відбудеться стягнення плати за користування об`єктом оренди за період з 13.01.2020 по 18.12.2020 у потрійному розмірі.

А отже, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 251 012 грн. є не обґрунтованою.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 12/02-6263-ОД від 13.02.2017 з додатками та додатковими угодами (т. 1 а.с. 14 - 21), актом від 06.04.2017 (т. 1 а.с. 22), листом № 18-02-00726 разом з доказами направлення (том 1, а.с. 24 - 25), наказом від 20.01.2020 (том 1, а.с. 26), актом про повернення майна (т. 1 а.с. 69),.

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться листуванням (т. 1 а.с. 92 - 94).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 20 705,97 грн.

Провадження у справі у частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 624 грн. та виселення відповідача з орендованого приміщення слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позовну заву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у частині вимог про стягнення пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн. слід залишити без розгляду.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 50 386,29 грн. та неустойки у розмірі 251 012 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, на підставі ч. 9 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, частина судових витрат, сплачена за вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення, покладається на відповідача у повному обсязі.

Частина судових витрат, пропорційна вимогам про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 624 грн. покладається на відповідача.

Частина судових витрат, пропорційна вимогам про стягнення пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн. покладається на позивача.

ЩОДО ВИМОГИ ПОЗИВАЧА ПРО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ НА ПЕРЕСИЛАННЯ ПОШТОВОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ.

У позові позивач просить покласти на відповідача витрати на пересилання поштової кореспонденції у розмірі 30 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У якості доказів несення поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи №904/6522/20, позивачем надано до суду:

- поштовий чек від 21.10.2020 на суму 27,24 грн. - направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів;

- поштовий чек від 22.12.2020 на суму 23,98 грн. - направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, заявлений позивачем розмір витрат на пересилання поштової кореспонденції у розмірі 30 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, на підставі ч. 9 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, частина витрат на пересилання, пропорційна вимозі про виселення відповідача з орендованого приміщення, покладається на відповідача у повному обсязі.

Частина витрат на пересилання, пропорційна вимогам про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 624 грн. покладається на відповідача.

Частина витрат на пересилання, пропорційна вимогам про стягнення пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн. покладається на позивача.

Керуючись положеннями Закону України Про оренду державного та комунального майна , Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі у частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 624 грн. та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Залишити без розгляду позовну заву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у частині вимог про стягнення пені у розмірі 20 404,07 грн. та інфляційної складової у розмірі 27 592,60 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Часнок Гульнар Мардгалимівни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код: 42767945) заборгованість з орендної плати у розмірі 20 705,97 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 2 556,95 грн. та витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 16,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 50 386,29 грн. та неустойки у розмірі 251 012 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.02.2021.

Суддя М.О. Ніколенко