Рішення

від 20.01.2021 по справі 910/8836/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/8836/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/8836/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янський електротехнічний завод" (Україна, 04111, м. Київ, вул. Ружинська, буд. 3/65, кв. 13; ідентифікаційний код: 37470196)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 3 672 709,57 грн

Представники сторін :

від позивача: Білокур В.В., довіреність від 03.06.2020;

від відповідача: Болотова Е.І., довіреність № 34 від 12.01.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`янський електротехнічний завод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 3 672 709,57 грн, з яких 3 624 271,92 грн заборгованості, 47 115,52 грн інфляційних втрат та 1 322,13 грн процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договорами № П/НХ-191455/НЮ від 21.10.2019 та № П/НХ-191456/НЮ від 21.10.2019 щодо оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

09.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8836/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2020.

Підготовче засідання, призначене на 12.08.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/8836/20 призначено на 30.09.2020.

30.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що позивачем було невірно визначено, відповідно до умов укладених сторонами договорів, строк оплати товару, з урахуванням реєстрації позивачем податкових накладних 08.01.2020 та 17.12.2019 відповідно. Крім того, як зазначає відповідач, у зв`язку з наявністю судових спорів щодо визнання укладених сторонами договорів недійсними (справи №910/15506/19 та №910/15523/19), а також запровадження на території України загальнонаціонального карантину, відповідачем не здійснювалась оплата за товар, поставлений за вказаними договорами, та після здійснення централізованого фінансування закупівель за договорами 21.08.2020 відповідачем було здійснено розрахунки з позивачем в сумі 1 723 732,98 грн та в сумі 1 752 435,00 грн на підтвердження чого відповідачем надано відповідні платіжні доручення, відтак, на думку відповідача, на теперішній час у нього відсутня заборгованість за договорами, укладеними з позивачем, в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

У підготовче засідання 30.09.2020 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.10.2020.

08.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що ні законом, ні умовами укладених сторонами договорів не передбачено, що оскарження одним із учасників торгів їх результатів та укладених за результатами торгів договорів є підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань, погашення відповідачем частини заборгованості за договорами відбулось після подання позивачем цього позову та не може бути підставою для відмови в позові, а може бути підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог. За доводами позивача, ним було вірно визначено строк оплати відповідачем вартості товару за договорами та правомірно нараховано інфляційні втрати та проценти річних відповідно до умов вказаних договорів.

Підготовче засідання, призначене на 28.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/8836/20 призначено на 02.12.2020.

У підготовче засідання 02.12.2020 з`явились представники сторін.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

У судове засідання 20.01.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 20.01.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов`янський електротехнічний завод" (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір № П/НХ-191455/НЮ (далі - Договір-1) та Договір № П/НХ-191456/НЮ (далі - Договір-2, разом - Договори), згідно з пунктом 1.1 яких постачальник зобов`язується поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (далі - товар), відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договорів, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов Договорів.

За умовами пунктів 1.3 - 1.5 Договорів асортимент товару передбачається у Специфікації № 1, яка додається до Договорів (Додаток № 1). Виробник товару: ТОВ "Слов`янський електротехнічний завод". Рік виготовлення: 2019 рік.

У пунктах 2.1, 2.2 Договорів сторони погодили, що якість товару, що постачається, повинна відповідати встановленим нормативним документам, згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1). Підтвердженням якості товару з боку постачальника є декларація про відповідність, етикетка та сертифікат якості, які надаються разом з товаром.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договорів покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1). Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України.

Ціна Договору-1 становить 1 755 007,92 грн, з урахуванням ПДВ 292 501,32 грн (пункт 3.4 Договору-1).

Ціна Договору-2 становить 1 869 264,00 грн, з урахуванням ПДВ 311 544,00 грн (пункт 3.4 Договору-2).

У пункті 4.2 Договорів сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, але не раніше реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.

За змістом п. 4.4 Договорів оплата за кожну партію товару поставленої продукції проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

У підп. 5.1.2 пункту 5.1 Договорів сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договорів тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Згідно з підп. 5.1.6 пункту 5.1 Договорів датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається одночасно з товаром покупцю.

Відповідно до підп. 5.2.5 пункту 5.2 Договорів підтвердженням про приймання товару у власність покупцем є акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Договори набирають чинності з моменту підписання їх сторонами і діють до 31 грудня 2019, а в частині розрахунків - до повного виконання (пункт 10.1 Договорів).

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору-1) сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну товару, загальна сума поставки складає 1 755 007,92 грн, з урахуванням ПДВ 292 501,32 грн.

У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору-2) сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну товару, загальна сума поставки складає 1 869 264,00 грн, з урахуванням ПДВ 311 544,00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договорів, відповідачем було надано Рознарядку № 713-1/НЗУ-37/997 від 13.12.2019 на поставку товару за Договором-1 вартістю 1 755 007,92 грн та Рознарядку № 713-1/НЗУ-37/996 від 13.12.2019 на поставку товару за Договором-2 вартістю 1 869 264,00 грн.

В свою чергу, позивачем, на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором-1, було поставлено відповідачу товар вартістю 1 755 007,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № 41 від 16.12.2019, Актом приймання-передачі товару від 16.12.2019, товарно-транспортною накладною № Р41 від 16.12.2019; на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором-2, позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 1 869 264,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 39 від 13.12.2019, Актом приймання-передачі товару від 13.12.2019, товарно-транспортною накладною № Р39 від 13.12.2019.

Товар було прийнято відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відтиски печаток/штампів відповідача у вказаних вище видаткових накладних, актах приймання-передачі товару, а також відмітки вантажоодержувача (відповідача) у товарно-транспортних накладних.

Крім того, на виконання пунктів 2.1, 2.2 Договорів, позивачем надано належним чином засвідчені копії Сертифікатів якості № 18/12/05-12 від 13.12.2019, № 18/05/31-1 від 05.07.2019, Декларацій постачальника про відповідність товару, етикеток продукції, а також на виконання пункту 3.2 Договорів позивачем надано рахунки на оплату № 44 від 13.12.2019 на суму 1 869 264,00 грн та № 46 від 13.12.2019 на суму 1 755 007,92 грн.

За твердженнями позивача, вказані рахунки на оплату, а також документи на підтвердження якості товару, що постачається за Договорами, було направлено на адресу відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи описи вкладення у цінні листи, фіскальні чеки та накладні.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання пунктів 4.2, 4.4 Договорів, ним було зареєстровано податкову накладну № 2 від 13.12.2019 на суму 1 869 264,00 грн з урахуванням ПДВ та податкову накладну № 3 від 16.12.2019 на суму 1 755 007,92 грн з урахуванням ПДВ, про що свідчать Квитанції від 17.12.2019 та від 08.01.2020.

За твердженнями позивача, оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання з оплати поставленого товару за Договорами не виконав, ним було направлено відповідачу претензію вих. № 06/П02 від 06.02.2020 на суму 1 755 007,92 грн та претензію вих. № 07/П02 від 06.02.2020 на суму 1 869 264,00 грн (докази направлення та отримання претензій відповідачем містяться у матеріалах справи), проте вказані претензії були залишені відповідачем без задоволення.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 3 624 271,92 грн заборгованості, з яких 1 755 007,92 грн за Договором-1 та 1 869 264,00 грн за Договором-2, а також 47 115,52 грн інфляційних втрат та 1 322,13 грн процентів річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені між сторонами Договори, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належними підставами, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором-1 вартістю 1 755 007,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 41 від 16.12.2019, Актом приймання-передачі товару від 16.12.2019 та товарно-транспортною накладною № Р41 від 16.12.2019, та за Договором-2 вартістю 1 869 264,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 39 від 13.12.2019, Актом приймання-передачі товару від 13.12.2019, товарно-транспортною накладною № Р39 від 13.12.2019, а також факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відтиски печатки/штампу відповідача у вказаних вище видаткових накладних, актах прийому-передачі, а також відмітки відповідача про отримання товару у товарно-транспортних накладних.

Вищевказані Акти приймання-передачі товару та видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені акти та накладні як належні докази на підтвердження здійснення сторонами господарських операцій з поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.2 Договорів, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мало бути виконане впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, але не раніше реєстрації позивачем податкової накладної на кожну партію товару.

Доводи відповідача стосовно того, що останнім днем для здійснення оплати товару за Договором-1, з урахуванням дати реєстрації податкової накладної 08.01.2020, є 18.02.2020, а за Договором-2, з урахуванням дати реєстрації податкової накладної 17.12.2019, є 31.01.2020, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки, як вірно зазначає позивач у відповіді на відзив, у п. 4.2 Договорів сторони погодили, що перебіг строку для оплати товару розпочинається з дати поставки товару, а не з дати реєстрації податкової накладної на кожну партію товару.

Суд встановив факт реєстрації позивачем податкової накладної № 2 від 13.12.2019 на суму 1 869 264,00 грн з урахуванням ПДВ та податкової накладної № 3 від 16.12.2019 на суму 1 755 007,92 грн з урахуванням ПДВ, про що свідчать наявні в матеріалах справи Квитанції від 17.12.2019 та від 08.01.2020 відповідно, тобто позивачем було зареєстровано податкові накладні до спливу 30-ти банківських днів з дати поставки.

Приймаючи до уваги умови укладених сторонами Договорів, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав, а саме за Договором-1 зобов`язання з оплати поставленого товару мало бути виконане у строк до 29.01.2020, а за Договором-2 - у строк до 30.01.2020.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом також відхиляються посилання відповідача як на підставу затримки розрахунків за Договорами на наявність судових спорів щодо визнання укладених сторонами Договорів недійсними (справи №910/15506/19 та №910/15523/19), оскільки, як вірно зазначає позивач у відповіді на відзив, ні законом, ні умовами Договорів не передбачено, що оскарження одним із учасників торгів їх результатів та укладених за результатами торгів договорів є підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань за Договорами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального закону можливе в разі, коли предмет спору існував на момент його виникнення та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предметом спору в цій справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами в розмірі 3 624 271,92 грн, з яких 1 755 007,92 грн за Договором-1 та 1 869 264,00 грн за Договором-2.

У той же час судом встановлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату вартості товару за Договором-1 в сумі 1 723 732,98 грн та оплату вартості товару за Договором-2 в сумі 1 752 435,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2982415 від 21.08.2020 та № 2982390 від 21.08.2020.

Відтак, у зв`язку з відсутністю предмета спору, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 476 167,98 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів оплати відповідачем решти заборгованості за Договорами в розмірі 148 103,94 грн матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведене, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договорами у розмірі 148 103,94 грн, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договорами підтверджується матеріалами справи, визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 47 115,52 грн інфляційних втрат та 1 322,13 грн процентів річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У пункті 7.3 Договорів сторони погодили, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 0,1 (нуль цілих одна десята) процента річних від простроченої суми грошових зобов`язань за Договорами.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами у розмірі 3 476 167,98 грн, в іншій частині судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 148 103,94 грн заборгованості, 47 115,52 грн інфляційних втрат та 1 322,13 грн процентів річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 55 090,64 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості поставленого позивачем товару у встановлений Договорами строк), відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/8836/20 в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) заборгованості в розмірі 3 476 167,98 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янський електротехнічний завод" (Україна, 04111, м. Київ, вул. Ружинська, буд. 3/65, кв. 13; ідентифікаційний код: 37470196) 148 103 (сто сорок вісім тисяч сто три) грн 94 коп. заборгованості, 47 115 (сорок сім тисяч сто п`ятнадцять) грн 52 коп. інфляційних втрат, 1 322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн 13 коп. процентів річних та 55 090 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто) грн 64 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.02.2021 у зв`язку з направленням судді Нечая О.В. на навчання до Національної школи суддів України з 01.02.2021 по 05.02.2021.

Суддя О.В. Нечай