Рішення

від 20.01.2021 по справі 910/12676/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/12676/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/12676/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десен" (Україна, 40020, Сумська обл., м. Суми, пр. Курський, буд. 22; ідентифікаційний код: 31499969)

до Сумської обласної державної адміністрації (Україна, 40000, Сумська обл., м. Суми, Майдан Незалежності, буд. 2; ідентифікаційний код: 14005581)

про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору

Представники сторін :

від позивача: Кучменко С.В., ордер серії ВМ № 1007873 від 19.08.2020;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Десен" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про:

- визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах Договору оренди землі від 23.06.2009 (державна реєстрація 18.03.2010 за № 041061300041), який було укладено між Сумською районною державною адміністрацією та позивачем щодо оренди земельної ділянки площею 0,2000 га, кадастровий номер 5924786800:03:001:0052, розташованої на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області;

- визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди землі від 23.06.2009 (державна реєстрація 18.03.2010 за № 041061300041) в редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії Договору оренди землі від 23.06.2009 (державна реєстрація 18.03.2010 за № 041061300041) позивач виявив намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, проте відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для поновлення дії вказаного договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12676/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2020.

28.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що лист-повідомлення позивача про поновлення Договору оренди землі від 23.06.2009 (державна реєстрація 18.03.2010 за № 041061300041) надійшов до відповідача 10.03.2020, відтак умова вказаного договору про переважне право позивача (орендаря) на поновлення договору оренди землі на новий строк застосовуватись не може, оскільки позивач пропустив строк на використання цього права, чим порушив одну із істотних умов для поновлення строку дії договору оренди землі та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, як зазначає відповідач, до вказаного листа-повідомлення від 10.03.2020 позивачем не було додано проект додаткової угоди, відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", у листі-повідомленні позивач просив відповідача зменшити орендну плату до 7 %, тоді як згідно з умовами укладеного сторонами договору оренди землі орендна плата встановлена в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем не надано витягу з Державного земельного кадастру із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки станом на 18.02.2020 та Довідки про відсутність заборгованості за користування земельною ділянкою, листа-погодження від Державної служби автомобільних доріг. За твердженнями відповідача, ним було в установленому порядку листом від 10.04.2020 № 01-22/3803 проінформовано позивача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі, оскільки позивач невчасно повідомив відповідача, як орендодавця, про намір поновити строк дії договору оренди землі та не надав проекту додаткової угоди, чим порушив вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У підготовче засідання 30.09.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було оголошено перерву до 28.10.2020.

02.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено надання позивачем, як орендарем, вказаних вище документів, необхідних для поновлення договору оренди землі, відтак заперечення відповідача є безпідставними. Щодо заперечень відповідача стосовно ненадання позивачем погодження від Державної служби автомобільних доріг позивач зазначає, що Розпорядженням Голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 29.07.2008 № 653 було припинено Службі автомобільних доріг у Сумській області право постійного користування на частину земельної ділянки площею 0,20 га, у зв`язку з наданням її в оренду позивачу. Позивач не заперечує проти доводів відповідача щодо несвоєчасного повідомлення відповідача про поновлення договору оренди землі та ненадання позивачем проекту додаткової угоди до договору, однак зазначає, що у листі-повідомленні від 10.03.2020 позивач виклав своє чітке волевиявлення на поновлення договору оренди землі та вказав істотні умови, на яких просив поновити договір оренди землі, зокрема, строк та розмір орендної плати, відтак, на думку позивача, несвоєчасне повідомлення відповідача про поновлення договору оренди землі та ненадання проекту додаткової угоди до договору не є безумовною підставою для відмови у поновленні договору оренди землі. Позивач вказує на те, що ним належним чином виконувались умови договору оренди землі, було дотримано вимоги земельного та природоохоронного законодавства, своєчасно вносилась орендна плата за договором, про що свідчать довідки сільської ради, податкового органу, позивач також зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди землі (18.03.2020) позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Крім того, позивач зазначає, що лист відповідача від 10.04.2020 № 01-22/3803 про відмову позивачу в поновленні договору оренди землі підписано керівником апарату відповідача, який не має повноважень від імені відповідача розпоряджатись земельною ділянкою державної власності, тобто вказаний лист було підписано від імені відповідача неуповноваженою особою, що, на думку позивача, свідчить про відсутність належним чином оформленої відмови відповідача, як орендодавця, в поновленні договору оренди землі як в порядку частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Підготовче засідання, призначене на 28.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12676/20 призначено на 02.12.2020.

05.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові обґрунтування позиції по справі.

У підготовче засідання 02.12.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, проте до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

У судове засідання 20.01.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.01.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2009 року між Сумською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Десен" (далі - орендар, позивач) було укладено Договір оренди землі, який зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2010 року за № 041061300041 (далі - Договір оренди землі), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для комерційного використання (під будівництво торгівельного комплексу), яка знаходиться на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Згідно з пунктом 2 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2000 га.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 Договору оренди землі).

У пунктах 15, 16 Договору оренди землі сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду під будівництво торгівельного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 39 Договору оренди землі).

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду без номеру та дати, на підставі Розпорядження Голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 29.07.2008 № 653 та у відповідності з План-Схемою земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 0,2000 га за встановленими на План-схемі межами, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін та відтиски їхніх печаток.

У матеріалах справи міститься Акт погодження (встановлення), закріплення в натурі меж земельної ділянки та передачі межових знаків на зберігання ТОВ "Десен" для комерційного використання (під будівництво торговельного комплексу) на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 19.09.2008.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 10.03.2020 він звернувся до відповідача з листом вих. № 3 від 10.03.2020, в якому просив подовжити Договір оренди землі площею 0,2000 га для комерційного використання (під будівництво торговельного комплексу), кадастровий номер 5924786800:03:001:0052, зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2010 року за № 041061300041, на 49 років з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 7 %.

У відповідь на лист позивача вих. № 3 від 10.03.2020, відповідач у листі 10.04.2020 №01-22/3803 проінформував позивача про наявність заперечень щодо поновлення Договору оренди землі, оскільки позивач невчасно повідомив відповідача, як орендодавця, про намір поновити строк дії Договору оренди землі та не надав проект додаткової угоди, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки позивач продовжує користуватись вказаною земельною ділянкою, належним чином виконує обов`язки за Договором оренди землі, сплачує орендну плату, з огляду на відсутність належним чином оформленої відмови відповідача, як орендодавця, в поновленні Договору оренди землі як в порядку частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах Договір оренди землі та визнати укладеною між відповідачем та позивачем додаткову угоду до Договору оренди землі в редакції, запропонованій позивачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

За приписами частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення закріплені в статтях 1, 5 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частинами 1 - 3 статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними. Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до частин 1, 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

В рішенні у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntег аlіа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб.

Доказів на підтвердження скасування або визнання незаконним Розпорядження Голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 29.07.2008 № 653, на підставі якого позивачу було передано земельну ділянку в оренду, матеріали справи не містять, отже позов пред`явлено до належного відповідача - Сумської обласної державної адміністрації, яка в силу положень ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України є орендодавцем земельної ділянки із цільовим призначенням - землі транспорту.

Водночас, суд встановив, що вказаним розпорядженням було припинено Службі автомобільних доріг у Сумській області право постійного користування на частину земельної ділянки площею 0,20 га, у зв`язку з наданням її в оренду позивачу, відтак посилання відповідача на ненадання позивачем листа-погодження від Державної служби автомобільних доріг для поновлення Договору оренди землі є безпідставними.

За змістом частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі") повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) та від 21 листопада 2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення орендованої позивачем земельної ділянки відповідачу після закінчення строку дії Договору оренди землі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди землі, а також сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, зокрема за період з січня 2020 року по липень 2020 року.

У матеріалах справи також міститься Довідка Садівської сільської ради Сумського району Сумської області № 354 від 01.06.2020 про те, що позивач, орендуючи земельну ділянку на території сільської ради за межами населеного пункту, не порушував екологічного та земельного законодавства, орендна плата сплачувалась своєчасно, а також Довідка Управління у м. Сумах Головного Управління ДПС у Сумській області №8064/10-18-28-54-04-23 від 05.06.2020 про те, що заборгованість по орендній платі, станом на 02.06.2020, у позивача відсутня.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено надання позивачем, як орендарем, витягу з Державного земельного кадастру про орендовану земельну ділянку, витягу з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, реєстраційних документів тощо для поновлення Договору оренди землі.

Як встановлено судом, Договір оренди землі було зареєстровано в Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 березня 2010 року за № 041061300041.

Отже, відповідно до пунктів 8, 39 Договору оренди землі позивач мав письмово повідомити відповідача не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, а саме, як вірно зазначає відповідач, у строк до 18.02.2020, з урахуванням дати державної реєстрації Договору оренди землі.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується позивачем, із листом про подовження строку дії Договору оренди землі позивач звернувся до відповідача 10.03.2020, відтак умова вказаного договору про переважне право позивача (орендаря) на поновлення Договору оренди землі на новий строк застосовуватись не може, оскільки позивач пропустив строк на використання цього права.

За приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В силу положень ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 7 - 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до Договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

У постанові від 26 травня 2020 у справі № 908/299/18, предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі в запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 у справі № 920/739/17 зазначено, що частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" урегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору). Суд указав, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією нормою саме й полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у мовчазній згоді. Суд зазначив, що в контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця акцентовано, що він має право заперечити стосовно такого поновлення згідно із частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті. Суд зробив висновок, що в подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець зі свого боку в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися з вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише в разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено в частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

При розгляді справи № 920/739/17 судами було встановлено, що орендар земельної ділянки виконав свій обов`язок щодо завчасного повідомлення орендодавця до закінчення строку дії договору про намір його поновити та надіслав проект відповідної додаткової угоди. І саме з належним виконанням орендарем обов`язків за договором та вимог частин першої - третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі" й недотриманням орендодавцем вимог частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" суд касаційної інстанції пов`язував виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2020 у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) дійшла висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10 вересня 2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач заперечує проти позову з підстав несвоєчасного повідомлення позивачем про поновлення Договору оренди землі та ненадання позивачем проекту додаткової угоди до Договору оренди землі.

Суд встановив, що відповідач у листі від 10.04.2020 № 01-22/3803 висловив незгоду на поновлення Договору оренди землі, що узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач не заперечує проти доводів відповідача щодо несвоєчасного повідомлення відповідача про поновлення договору оренди землі та ненадання останньому проекту додаткової угоди до Договору оренди землі.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження складення та надсилання позивачем проекту додаткової угоди до Договору оренди землі відповідачу.

З огляду на вищенаведене, оскільки позивач пропустив строк, встановлений ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", щодо повідомлення відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк, а також, в порушення ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не надав відповідачу проект додаткової угоди до Договору оренди землі, суд вважає, що позивачем не дотримано встановленої законом процедури поновлення Договору оренди землі.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20).

Враховуючи ту обставину, що позивачем не дотримано процедуру поновлення Договору оренди землі, суд відхиляє як безпідставні посилання позивача на те, що у листі-повідомленні вих. № 3 від 10.03.2020 ним було засвідчено своє волевиявлення на поновлення Договору оренди землі та зазначено істотні умови, на яких він просив відповідача поновити Договір оренди землі.

Позивач також вказує на відсутність належним чином оформленої відмови відповідача, як орендодавця, в поновленні Договору оренди землі як в порядку частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частин 2, 3 статті 44 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації в порядку, передбаченому законодавством про державну службу. Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права), відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, виконує інші обов`язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази.

З огляду на вищенаведене, оскільки керівник апарату місцевої державної адміністрації призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації в порядку, передбаченому законом, та виконує покладені на нього головою місцевої державної адміністрації обов`язки, доводи позивача стосовно того, що лист відповідача від 10.04.2020 № 01-22/3803 про відмову в поновленні Договору оренди землі підписано від імені відповідача неуповноваженою особою є безпідставними.

При цьому, вказана обставина в будь-якому разі не спростовує факту недотриманння позивачем встановленої законом процедури поновлення Договору оренди землі.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.02.2021 у зв`язку з направленням судді Нечая О.В. на навчання до Національної школи суддів України з 01.02.2021 по 05.02.2021.

Суддя О.В. Нечай