Рішення

від 01.02.2021 по справі 913/691/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Справа № 913/691/20

Провадження №19/913/691/20

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (вул. Пивоварова, 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403)

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Укрзовніштрейдінвест" (вул. Пивоварова, 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403)

про стягнення 452 017 грн 87 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство "Укрзовніштрейдінвест" про стягнення заборгованості за договором про встановлення земельного сервітуту №19/ГсЛ/17-21 від 01.08.2017 у сумі 452 017 грн 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з серпня 2017 - серпень 2020 року надав відповідачу право обмеженого, постійного користування земельною ділянкою: вул.Пивоварова, 5, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 452 017 грн 87 коп.

Відповідач в свою чергу умови договору про встановлення земельного сервітуту №19/ГсЛ/17-21 від 01.08.2017 в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за користування земельною ділянкою виконує не належним чином, за вказаний період заборгованість у сумі 452 017 грн 87 коп. не сплатив.

Ухвалою суду від 23.12.2020 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.01.2021.

Ухвалою суду від 18.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.02.2021.

Представники сторін в судове засідання 01.02.2021 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

01.08.2017 між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (власник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством "Укрзовніштрейдінвест" (сервітуарій, відповідач) укладено договір з встановлення земельного сервітуту №19/ГлС/17-21, відповідно до п.1.1 якого, власник надає сервітуарію право обмеженого, постійного користування (надалі за текстом - сервітут) земельною ділянкою, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, сервітуарій зобов`язується сплачувати власнику плату за сервітут у розмірі та порядку, передбаченому цим договором.

Земельна ділянка, на якій встановлюється сервітут, знаходиться у власності ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на підставі державного акту від 27.06.2012 ЯМ №513062 за кадастровим номером 4412900000:04:001:0173 (п.1.3. договору).

Метою встановлення цього сервітуту, є забезпечення сервітуарію можливості проходу, проїзду транспортними засобами сервітуарія по пішохідним та проїзним дорогам, як через прохідні, так і в межах промислового майданчика ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", відповідно до плану схеми сервітуту (п.1.4 договору).

Строк дії сервітуту - безстроково (постійно) (п.3.1 договору).

Встановлений по цьому договору сервітут є платний. Плата за сервітут нараховується щомісячно, з 01.08.2017 в розмірі 10 180 грн 58 коп. без ПДВ. Нарахування ПДВ проходить в порядку, визначеному чинним законодавством України. Сторони дійшли згоди, що за період з 01.08.2017 по 31.10.2017 сервітуарій сплачує 30 541 грн 74 коп. без ПДВ, згідно з окремим актом виконаних робіт (послуг) за зазначений період. Оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок власника щомісячно, згідно з договором, і не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім (п.п.4.1-4.3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому відповідно до діючого законодавства України та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п.7.3 договору).

На виконання умов договору позивач надав право обмеженого, постійного користування земельною ділянкою за період серпень 2017 року - серпень 2020 року на загальну суму 452 017 грн 87 коп., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с.20 - 50), а також актом звірки взаємних розрахунків станом на березень 2020 року (а.с.53-54), які відповідач не оплатив.

Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін.

28.01.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №19/ИЗВ-02/009 від 28.01.2020 з вимогою про сплату заборгованості за договором у сумі 399 065 грн 67 коп., яка залишена останнім без задоволення.

Зазначене стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно.

Відповідно статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 404 цього Кодексу встановлено, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У статті 98 ЗК України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Як вже зазначалося, на виконання умов договору позивач надав право обмеженого, постійного користування земельною ділянкою за період серпень 2017 року - серпень 2020 року на загальну суму 452 017 грн 87 коп., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с.20 - 50), а також актом звірки взаємних розрахунків станом на березень 2020 року (а.с.53-54), які відповідач не оплатив.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 452 017 грн 87 коп.

Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Укрзовніштрейдінвест" про стягнення 452 017 грн 87 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Укрзовніштрейдінвест" (вул. Пивоварова, 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403, код ЄДРПОУ 14295594) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (вул. Пивоварова, 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403, код ЄДРПОУ 33270581) заборгованість в сумі 452 017 грн 87 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 пп.17 ч.1 розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.02.2021.

Суддя Т.В. Косенко