Рішення

від 01.02.2021 по справі 920/1160/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.2021 Справа № 920/1160/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1160/20

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Рост" (03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-А, кв. 65, код ЄДРПОУ 35906814),

про стягнення 566280,00 грн.,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 566280,00 грн. заборгованості за договором від 30.03.2020 № Т3/007-20 укладеним між сторонами спору, а також 8494,20 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подав, ухвала суду від 30.11.2020 у справі №920/1160/20 про відкриття провадження надіслана на адресу відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Рост", 03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-А, кв. 65 повернута відділенням поштового зв`язку 16.12.2020 з відміткою адресат відсутній .

Згідно витягу з ЄДРПОУ сформованого за електронним запитом суду №414118578074, станом на 18.12.2020 місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Рост", 03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-А, кв. 65.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи направлення кореспонденції за реєстраційною адресою, суд виходить з того, що ТОВ Агро-Пром-Рост належним чином повідомлено про розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

30.03.2020 між Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних і ведучих труб (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Пром-Рост (далі - відповідач, покупець) укладено договір № ТЗ/007-20 (далі - договір від 30.03.2020 № Т3/007-20).

Згідно з п. 1.1. договору від 30.03.2020 № Т3/007-20, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, виготовлену згідно продавцем з ТУ, ГОСТів, що надалі іменується Товар , на умовах, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару визначені у Специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною Договору.

Одночасно з договором від 30.03.2020 № Т3/007-20 сторонами було підписано 30.03.2020 Специфікацію № 1 (далі - Специфікація № 1) на постачання товару між ДП Завод ОБ та ВТ та ООО Агро-Пром-Рост , згідно з якою було визначено найменування, кількість, асортимент та ціну Товару, що підлягала поставці позивачем, зокрема, поковок в загальній кількості 3 шт. вагою 17,160 т, на суму 566280,00 грн., у тому числі ПДВ 94380,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору від 30.03.2020 № Т3/007-20, продавець постачає Товар на базисній умові EXW (м. Суми, вул. Комарова, 2).

Згідно з п. 5.1 договору від 30.03.2020 № Т3/007-20, покупець здійснює попередню оплату на банківський рахунок Продавця в розмірі 100% загальної вартості Специфікації (Додатку) після виготовлення Товару (партії Товару), перед його відвантаженням в термін не більше 110 банківських днів з моменту отримання письмового (факсимільного) повідомлення від Продавця про готовність Товару (партії Товару) до відвантаження та виставлення рахунку.

Відповідно до п. 5.2 договору від 30.03.2020 № Т3/007-20, датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця (позивача) згідно з п. 5.1. Договору.

Пунктом 6.1. договору від 30.03.2020 № Т3/007-20 встановлено, що Продавець передає Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: товарно-транспортну накладні на кожну погоджену партію Товару; видаткову накладну на кожну партію Товару; рахунок-фактуру із зазначенням ціни, вартості Товару (партії Товару); сертифікат якості на кожну партію Товару.

Після виготовлення Товару позивачем було повідомлено відповідача про готовність товару до відвантаження, 10.04.2020 та 14.04.2020 надано відповідачу рахунки - фактури № 123, 127, за якими відповідач, керуючись п. 5.1 договору від 30.03.2020 № Т3/007-20 повинен був оплатити партії Товару до їх відвантаження (поставки).

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 30.03.2020 №Т3/007-20 та Специфікації № 1 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар двома партіями:

1) перша партія 10.04.2020, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.04.2020 № 123, видатковою накладною від 10.04.2020 №123, довіреністю від 10.04.2020 № 1, сертифікатом якості від 09.04.2020 № 376/1 - 2 одиниці Товару, вагою 5,27 т та 5,03 т, на загальну суму 339990,00 грн. з ПДВ;

2)друга партія 14.04.2020, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.04.2020 № 127, видатковою накладною від 14.04.2020 №127, довіреністю від 10.04.2020 № 1, сертифікатом якості від 13.04.2020 № 379/2, - 1 одиниця Товару, вагою 6,86 т, на суму 251664,00 грн. з ПДВ.

Разом з тим, порушення п. 5.1 договору від 30.03.2020 № Т3/007-20 Товар відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача 566280,00 грн. заборгованості за договором від 30.03.2020 № Т3/007-20 укладеним між сторонами спору, а також 8494,20 грн. судового збору.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем щодо оплати обумовленого договором від 30.03.2020 № Т3/007-20 та Специфікацією № 1 товару до суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за поставлений товар, суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов в межах заявлених позивачем позовних вимог - а саме щодо стягнення з відповідача 566280,00 грн. заборгованості за договором від 30.03.2020 № Т3/007-20, укладеним між сторонами спору.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 8494,20 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Рост" (03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 5-А, кв. 65, код ЄДРПОУ 35906814) на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664) 566280,00 грн. (п`ятсот шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.) заборгованості за договором від 30.03.2020 № Т3/007-20, а також 8494,20 грн. (вісім тисяч чотириста дев`яносто чотири грн 20 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2021.

Суддя В.Л. Котельницька