Рішення

від 08.02.2021 по справі 923/1223/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року Справа № 923/1223/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС", м.Херсон, с.Антонівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СБА-ГРУПА", м.Херсон

про стягнення заборгованості за договором в сумі 109410,41 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС", м.Херсон звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБА-ГРУПА", м.Херсон про стягнення 109410,41 грн. передоплати, 3% річних та інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору виготовлення та поставки панелі фасадної, облицювальної, декоративної №106 від 22.11.2017р.

Ухвалою від 26.11.2020р. відкрито провадження у справі №923/1223/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Проте, відповідач відзив на позовну заяву не надав, ухвала господарського суду від 26.11.2020р. про відкриття провадження у справі, направлена відповідачеві за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує, що згідно з п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, в даному випадку за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду позивачем в позові, та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС", м.Херсон звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБА-ГРУПА", м.Херсон про стягнення 109410,41 грн. передоплати, 3% річних та інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору виготовлення та поставки панелі фасадної, облицювальної, декоративної №106 від 22.11.2017р.

Так позивач зазначає, що 22.11.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" та Товариством з обмеженою відповідальністью "СБА-ГРУПА" укладено договір виготовлення та поставки панелі фасадної, облицювальної, декоративної №106.

22.11.2017р. ТОВ "СБА-ГРУПА" виставлено рахунок-фактуру №СФ000685 на загальну суму 90630,00 грн.

23.11.2017р. позивач здійснив оплату на рахунок відповідача у розмірі 90630,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №330 від 23.11.2017р.

Таким чином, позивач ТОВ "КОЛОСС" виконав в повному обсязі свої зобов`язання як замовника за Договором №106 від 22.11.2017р.

Однак, відповідач у встановлений договором строк продукцію не поставив, грошові кошти, сплачені за панелі, позивачу не повернув, у зв`язку з чим позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" просить стягнути з ТОВ "СБА-ГРУПА" суму передоплати, 3% річних та збитки від інфляції, що загалом складає 109410,41 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 22.11.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СБА-ГРУПА" (Виробник) було укладено договір виготовлення та поставки №106.

Відповідно до п.1 договору №106, виробник зобов`язаний виготовити та поставити, а також здійснити монтажні роботи з установки декоративних облицювальних панелей на фасад будівлі зимового саду, дах зимового саду та купол, прилеглий до зимового саду, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити товар згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.3.3 договору, товар виготовляється виключно за ескізами, наданими та погодженими замовником.

Відповідно до п. 5.3 договору, загальна ціна товару згідно рахунку-фактури СФ №-000685 складає 90630,00 грн.

Згідно п. 5.4 договору №106, оплата товару здійснюється двома частинами:

- передоплата 70% від загальної суми договору складає 63441,00 грн.;

- залишок за договором складає 27189,00 грн. і сплачується в день поставки виробів на адресу замовника.

Відповідно до п.5.6. договору, оплата товару здійснюється протягом 3-ох банківських днів на основі виставленого рахунку-фактури.

Так відповідачем 22.11.2017р. виставлено рахунок-фактуру №СФ000685 на загальну суму 90630,00 грн.; 23.11.2017р. позивачем здійснено оплату за панелі на підставі платіжного доручення №330 (а.с. 20).

У відповідності до п. 4.1 договору №106, строк поставки панелей - 3 місяці з моменту внесення передоплати згідно з умовами даного договору.

Отже, кінцевою датою поставки панелей за договором №106 є 23.02.2018р., однак відповідачем зобов`язання не виконано, панелі не поставлено.

На підставі п. 6.3 договору замовник має право, повідомивши виробника, відмовитися від прийняття товару, поставка якого прострочена на 60 календарних днів.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за умовами договору позивачем було вручено директору ТОВ "СБА-ГРУПА" вимогу від 12.07.2017р. (а.с. 21) про повернення сплачених грошових коштів за договором №106 в сумі 90630,00 грн. та повідомлено про відмову від договору №106.

Разом з тим, вимога залишена без відповіді та належного реагування.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначає позивач, укладений між ТОВ "КОЛОСС" та ТОВ "СБА-ГРУПА" договір є договором поставки, а правовідносини сторін регулюються нормами статей 264-271 ГК України та ст.712 ЦК України.

Суд не погоджується з позицією позивача та зауважує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019р. у справі №917/1739/17 зазначила, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 924/1473/16.

Таким чином, суд вважає за необхідне врахувати означену правову позицію та самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію вимог позивача та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом яких є відповідні правовідносини.

Так відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 ЦК України).

Судом встановлено належне виконання позивачем умов пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору щодо здійснення попередньої оплати робіт в сумі 90630,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №330 від 23.11.2017р. (а.с.20).

Водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо виконання передбачених договором №106 від 22.11.2017р. робіт з виготовлення панелі фасадної не виконав, суми передоплати, сплаченої позивачем, не повернув, що і спричинило звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При цьому, частина 4 статті 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, в п.6.3 договору сторони дійшли згоди про те, що замовник має право, повідомивши про це виконавця, відмовитись від прийняття товару, поставку якого прострочено на шістдесят календарних днів.

За наведеного, вимога від 12.07.2018р., як повідомлення відповідача про відмову від договору №106, не суперечить положенням ст. 849 ЦК України та п.6.3 укладеного між сторонами договору.

При цьому, предметом спору є стягнення з відповідача передоплати в сумі 90630,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 та Верховний Суд у постанові від 15.02.2019р. у справі №910/21154/17.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 15.02.2019р. по справі №910/21154/17, предметом позовних вимог у межах якої була позовна вимога товариства про стягнення суми попередньої оплати за договором на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню, було наголошено, що з припиненням дії договору підряду аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відтак, ст. 1212 ЦК України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За таких обставин, зазначена норма права передбачає загальне право замовника без будь-яких причин відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та обов`язком саме замовника відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що замовник має право, повідомивши виконавця, відмовитись від прийняття товару, поставка якого прострочена на шістдесят календарних днів.

Враховуючи надане замовнику право відмовитись від прийняття товару у випадку прострочення виконання умов договору в частині поставки товару з прострочкою на шістдесят днів, приймаючи до уваги направлення ТОВ "КОЛОСС" до ТОВ "СБА-ГРУПА" повідомлення про відмову від договору №106 від 22.11.2017р. у порядку ст. 849 ЦК України, господарський суд доходить висновку, що укладений між сторонами по справі договір є таким, що припинив свою дію.

При цьому, господарський суд зазначає, що до моменту розірвання договору №106 від 22.11.2017р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у якості передоплати за договором. Проте, враховуючи відсутність в матеріалах справи актів приймання-здачі виконаних робіт, підписаних між сторонами по справі як результат виконаних робіт за договором (п.4.8 договору), господарський суд доходить висновку про невиконання ТОВ "СБА-ГРУПА" підрядних робіт взагалі.

З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.02.2019р. по справі №910/21154/17, господарський суд дійшов висновку про наявність у ТОВ "КОЛОСС" права вимагати повернення сплачених на користь ТОВ "СБА-ГРУПА" грошових коштів за умови припинення між сторонами договірних відносин, тобто у випадку, якщо підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнути з відповідача на користь позивача 90630,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018р. у справі №916/1591/17, від 11.11.2018р. у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018р. у справі №912/2709/17.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №106 від 22.11.2017р., перерахування позивачем на виконання його умов 90630,00 грн. авансового платежу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №330 від 23.11.2017р., та не виконання при цьому відповідачем визначених у договорі робіт, відмови позивача від договору у відповідності до положень ст. 849 ЦК України та п.6.3 договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 90630,00 грн. обґрунтовані та правомірні, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7115,58 грн. 3% річних та 11664,83 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних збитків нараховані позивачем за період з 24.02.2018р. по 06.10.2020р.

Як зазначено в позовній заяві, початковою датою розрахунку інфляційних втрат та 3% річних є день, наступний за кінцевим днем поставки товару, а кінцевою датою є 06.10.2020р. - день написання позовної заяви.

Суд не погоджується з визначеним позивачем періодом та зазначає наступне.

В п.4.1 договору сторони узгодили, що строк поставки товару - три місяці з моменту внесення передплати відповідно до умов договору.

Відповідно до платіжного доручення №330, оплату за виготовлення фасадних панелей позивачем здійснено 23.11.2017р.

Отже, з 24.02.2018р. у відповідача виник обов`язок щодо поставки позивачу виготовлених фасадних панелей.

Як зазначено вище, 26.09.2020р. позивачем було вручено директору відповідача ТОВ "СБА-ГРУПА" вимогу від 12.07.2018р. (а.с.21) про відмову від договору у зв`язку із порушенням відповідачем погодженого сторонами у договорі строку виконання робіт, втрати замовником інтересу до робіт.

Окрім того, позивач зазначив про вимогу до відповідача негайно, та у всякому разі не пізніше семи днів з моменту отримання даної вимоги, повернути ТОВ "КОЛОСС" сплачені кошти в розмірі 90630,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач мав виконати вимогу про повернення суми попередньої оплати у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 03.10.2020 року включно, право на нарахування 3% річних та збитків від інфляції виникає у позивача з 04.10.2020 року.

Таким чином, належним періодом нарахування 3% річних та збитків від інфляції є період з 04.10.2020р. по 06.10.2020р.

Господарським судом здійснено перерахунок заявлених вимог в цій частині та встановлено, що вимоги з 3% річних складають 22 грн. 29 коп.:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 04.10.2020 06.10.2020 3 90 630.00 3 22.29 Всього: 3 22.29

Збитки від інфляції за означений період складають 0,00 грн.

Таким чином, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 22,29 грн. 3% річних, у задоволенні решти вимог в сумі 7093,29 3% річних та 11664,83 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.

Так з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СБА-ГРУПА" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" підлягає стягненню 90630,00 грн. основної заборгованості, 22,29 грн. 3% річних. У задоволенні решти позову суд відмовляє за необґрунтованістю.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн. на підставі платіжного доручення №1444 від 25.11.2020р.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 1741,62 грн.

Судові витрати в сумі 360,38 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБА-ГРУПА" (73009, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 82; код ЄДРПОУ 40919139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОСС" (73485, м. Херсон, с. Антонівка, вул. Набережна, буд. 11; код ЄДРПОУ 37125766) - 90630 (дев`яносто тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 22 (двадцять дві) грн. 29 коп. 3% річних, 1741 (одну тисячу сімсот сорок одну) грн. 62 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати в сумі 360,38 грн. покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку - 08.02.2021р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді у період з 12.01.2021р. по 03.02.2021р.

Суддя М.Б. Сулімовська