Рішення

від 05.02.2021 по справі 925/1016/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Черкаси справа № 925/1016/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "РВС Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "РВС Банк", звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" (далі-відповідач), в якому просив суд:

зняти арешт з майна, що належить акціонерному товариству "РВС Банк", накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 05.08.2014 року в межах виконавчого провадження № 33597548;

вилучити запис про обтяження № 15467330 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

відшкодувати судові витрати.

Позов мотивований тим, що наявність арешту перешкоджає реалізації позивачем права на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року позовну заяву, після виправлення недоліків, прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1016/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.11.2020 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Третя особа в особі Головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Черкаській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Власенко У. О. 06.10.2020 року подала письмові пояснення ( вх. № 15418/20, а.с. 71-75), із яких вбачається, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 33597548 щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року у справі № 33/192. Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження за результатами виконавчих дій 26.10.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону Про виконавче провадження через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Арешти з майна боржника не знято. Завершене виконавче провадження № 33597548 знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Позивач в особі свого представника подав суду 06.11.2020 року засобами електронного зв`язку письмові пояснення (вх. № 17203/20), в яких підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю, прийняти рішення у справі без участі представника позивача, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Ухвала суду від 23.09.2020 року про відкриття провадження у справі повернулась до суду з відміткою пошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , не зареєстровані .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце реєстрації відповідача: 01001, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 4, за вказаною адресою було направлено ухвалу суду від 23.09.2020 року.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

18.05.2007 року між акціонерним комерційним банком ТАС-Комерцбанк , як банком, та товариством з обмеженою відповідальністю Меджестік , як позичальником, укладено кредитний договір № 6/42353/Н-191206/К, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 30000000 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитною лінією у строк, передбачений цим договором (а.с. 10-13).

З метою забезпечення виконання кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року між відкритим акціонерним товариством Сведбанк , що є правонаступником АКБ ТАС-Комерцбанк , та товариством з обмеженою відповідальністю Голденграунд укладено іпотечний договір від 31.03.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л., за реєстровим № 579 (а.с. 15-17) та договір № 1 від 20.01.2010 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 31.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л., за реєстровим № 579 (а.с. 18).

За умовами іпотечного договору від 31.03.2009 року, з урахуванням внесених змін, товариство з обмеженою відповідальністю Голденграунд , як власник земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1382 від 11.04.2008 року та державного акту на право власності серії ЯЖ № 022641 від 15.05.2008 року, виданого відділом земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області, передав в іпотеку акціонерному товариству Сведбанк земельну ділянку площею 4,5861 га, що знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2012 року у справі № 33/192 позовні вимоги публічного акціонерного товариства Сведбанк до товариства з обмеженою відповідальністю Голденграунд задоволено повністю, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.03.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л., за реєстровим № 579, укладеним між відкритим акціонерним товариством Сведбанк та товариством з обмеженою відповідальністю Голденграунд , предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4, 5861 га, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, кадастровий № 7124986000:04:005:0010 в рахунок задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства Сведбанк за кредитним договором № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки - земельної ділянки загальною площею 4, 5861 га, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, кадастровий № 7124986000:04:005:0010 шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

На примусове виконання рішення суду від 17.04.2012 року у справі № 33/192 видано накази від 07.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року у справі № 33/192 виправлено помилки в п.п. 2, 3 резолютивної частини рішення суду від 17.04.2012 року та наказах від 07.05.2012 року, накази суду від 07.05.2012 року визнано такими, що втратили чинність.

18.06.2012 року видано нові накази.

Ухвалою господарського суду міста Києва від16.05.2016 року у справі № 33/192 замінено сторону публічне акціонерне товариство Сведбанк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Омега Банк , на його правонаступника у виконавчому провадженні № 33597548 публічне акціонерне товариство Перехідний банк РВС БАНК .

З метою приведення Статуту публічного акціонерного товариства Перехідний банк РВС БАНК у відповідність до вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів , на підставі рішення акціонера № 10102018/07 від 10.10.2018 року, змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство. Зміна найменування Банку з публічного акціонерного товариства РВС БАНК на акціонерне товариство РВС БАНК відбулась у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства.

10.07.2012 року державним виконавцем Рагімовою А.Н. Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 33597548 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 18.06.2012 року у справі № 33/192.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.08.2014 року накладено арешт на спірну земельну ділянку.

26.10.2016 року головним державним виконавцем Артемчуком Т.В. Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 219152361 від 05.08.2020 року (а.с. 35-36), земельна ділянка площею 4,5861 га. під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21 з 19.07.2016 року належить на праві приватної власності публічному акціонерному товариству Перехідний банк РВС БАНК на підставі державної реєстрації іпотечного договору, серії та номер 579, виданого 31.03.2009 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б,Л.; договору № 1 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 31.03.2009 року ПН КМОНО Дмухом Б.Л. за р. № 579, серія та номер 39, виданого 20.01.2010 року, видавник: ПН КМОНО Дмух Б.Л., а також на підставі внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30527273 від 19.07.2016 року приватним нотаріусом Тверською І.В.

У розділі актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень зазначено наступне:

Номер запису обтяження: 15467330; Дата, час державної реєстрації: 11.08.2014 13:56:52; приватний нотаріус: Тверська Інесса Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.; підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33597548, виданий 05.08.2014, видавник: відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, д/в Артемчук Т.В.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30527273 від 19.07.2016; Вид обтяження: арешт нерухомого майна, земельна ділянка; Відомості про суб`єктів обтяження: обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України; особа, майно/права якої обтяжуються: товариство з обмеженою відповідальністю Голденграунд , код ЄДРПОУ: 35488222, адреса: Україна, вул. Сокальська, 4 м. Київ, 04074; перпе6несено із запису: 6634031; опис предмета обтяжування: земельна ділянка загальною площею 4,5861 га, цільове призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2020 року у справі № 33/192 наказ від 18.06.2012 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

05.06.2020 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив винести постанову про зняття арешту щодо земельної ділянки площею 4,5861 га, яка знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010, на яку накладений арешт постановою від 05.08.2014 року у виконавчому провадженні № 33597548 (а.с. 42-43, докази направлення а.с. 44-46).

Із трекінгу відстежень Укрпошти вбачається, що заява позивача отримана представником третьої особи 09.06.2020 року, та залишена без відповіді та виконання станом на день звернення позивача з даним позовом до суду.

Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про скасування арешту, накладеного на його майно та усунення перешкод у його володінні, користуванні та розпорядженні, що накладений на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.08.2014 року в межах виконавчого провадження № 33597548, боржником в якому є відповідач. Позивач звернувся до господарського суду для захисту свого речового права у визначений ним спосіб.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п. 4 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Як вбачається з ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку , що кореспондується з ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 386 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Згідно із частинами 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11.09.1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно (п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

Із матеріалів справи вбачаться, що з 19.07.2016 року власником земельної ділянки площею 4,5861 га, яка знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010 є акціонерне товариство "РВС Банк" в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки товариства з обмеженою відповідальністю Голденграунд за іпотечним договором від 31.03.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л., за реєстровим номером 579, укладеного на виконання кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року та невиконаними зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю Меджестік .

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Голденграунд виконав зобов`язання за іпотечним договором від 31.03.2009 року, укладеного на виконання кредитного договору № 6/42353/Н-191206/К від 18.05.2007 року, шляхом передачі права власності на земельну ділянку площею 4,5861 га, яка знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010 Акціонерному товариству "РВС Банк".

Арешт майна позивача, а саме на: земельну ділянку площею 4,5861 га, що знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010, накладений постановою про звернення стягнення на майно боржника від 05.08.2014 року винесену головним державним виконавцем Артемчуком Т.В. Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України і при завершенні виконавчого провадження не знято.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, суд вважає, що накладений на майно позивача арешт, перешкоджає здійсненню ним у повному обсязі права власності на це майно, тому заявлена у позові вимога про зняття арешту з майна, а саме, земельної ділянки площею 4,5861 га, що знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010, що належить йому на праві власності, виключивши з реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис обтяження № 15467330, є доведеною та обґрунтованою, тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про обґрунтованість і доказаність позовних вимог, тому позов з зазначених у ньому підстав задовольняє.

На підставі п. 4 ч. 5 ст. 129 ГПК України, понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 4204 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зняти арешт з майна, що належить Акціонерному товариству "РВС Банк", ідентифікаційний код юридичної особи 39849797, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 05.08.2014 року в межах виконавчого провадження № 33597548 - земельної ділянки площею 4,5861 га, що знаходиться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, 21, цільове призначення: під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та ресторану з актовою залою, кадастровий номер 7124986000:04:005:0010.

Скасувати запис про обтяження № 15467330 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2020 року.

Суддя В.М. Грачов