Рішення

від 05.02.2021 по справі 420/12793/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12793/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020р. про відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 та, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності на території Тимківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області, кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту).

Ухвалою суду від 07.12.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020р. відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 та, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого включена бажана земельна ділянка. Позивач зазначила, що не погоджується із прийняттям вказаного наказу, посилаючись на те, що земельній ділянці 5122585000:01:001:0598 лише 06.04.2020р. під час державної реєстрації присвоєно кадастровий номер та вказана земельна ділянка є несформованою до земельних торгів у порядку встановленому діючим законодавством України. Поряд з цим, позивач, посилаючись на практику Верховного суду зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

17.12.2020р. до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що з метою проведення земельних торгів з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, Головним управлінням прийнято наказ від 23.10.2019р. №15-6437/13-19- СГ Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.10.2019 № 15-6039/13-19-СГ та у додатку №1 до наказу включена спірна земельна ділянка. Відповідач вказав, що оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, то розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, включення її в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах віднесено до компетенції Головного управління. Таким чином, як зазначив відповідач, положенням частини 3 статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, що підтверджується постановою Верховного суду від 22.10.2020 у справі 815/7279/16.

29.12.2020р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначила, що з сайту Держгеокадастру України вбачається, що за період з 2018 року по 2020 рік включно на земельних торгах окремими лотами Держгеокадастром було продано право оренди на три земельні ділянки Кодимського району, Тимківської сільської ради ( за межами населених пунктів):09.11.2018 року земельна ділянка площею 4.0473 га. кадастровий номер 5122585000:01:002:0089, 04.11.2020 року земельна ділянка площею 3.3855 га. кадастровий номер 5122585000:01:002:0095, 04.11.2020 року земельна ділянка площею 13.9553 га. кадастровий номер 5122585000:01:002:0096. Згідно даних публічної кадастрової карти України https://map.land.gov.ua/ три земельні ділянки, - площею 33.8725 га. кадастровий номер 5122585000:01:001:0595, площею 51.8621 га. кадастровий номер 5122585000:01:002:0099, площею 21.5663 га. кадастровий номер 5122585000:01:002:0100, які відповідно даних сайту Держгеокадастру України та додатку №1 наказу Головного управління від 23.10.2019 року № 15-6437/13-19-СГ, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області включило в перелік земельних ділянок Кодимського району, Тимківської сільської ради (за межами населених пунктів) право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами. Як зазначив позивач, на вищевказані земельні ділянки терміново видаються накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Поряд з цим, як зазначив позивач, сайт Держгеокадастру не містить даних про виставлення права оренди на земельні торги окремими лотами на земельний масив на якому позивач бажала отримати ділянку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.05.2020р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу на території Тимківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області, кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту)(а.с.22-23).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020 р. відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 та, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, із зазначенням того, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого включена бажана земельна ділянка (а.с.25).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (ч.4 ст.118 ЗК України).

Зі змісту ч.6 та 7 ст.118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З аналізу наведеного вбачається, що діючим законодавством передбачено єдину загальну підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, приймаючи спірний наказ та відмовляючи позивачці, відповідач посилався на затвердження ним самим же переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд зазначає, що вказані доводи відповідача, як підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України.

Поряд з цим, спірна земельна ділянка належить до сільськогосподарських земель державної власності, що не заперечується сторонами, а позивач звернулась для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, тому підстав вважати, що місце розташування відповідної земельної ділянки не відповідає вимогам нормативно-правових актів немає, а сама відмова з вказаних підстав є необґрунтованою.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 червня 2018 року справа №819/1061/17.

Крім того, відмовляючи позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач посилався на положення ч.3 ст.136 ЗК України.

Так, згідно ч.3 ст.136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Разом з тим, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 жовтня 2020 року справа №822/2082/18.

З наведеного вбачається, що надання спірного дозволу на розроблення проекту землеустрою не є ні відчуженням, ні наданням у користування, ні, тим більше, передачею в заставу спірної земельної ділянки, що також свідчить про безпідставність посилання відповідача на включення спірної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, як на підставу для відмови в задоволенні клопотання позивачки.

Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності".

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020 р. про відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 та, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, при прийнятті наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020 р. відповідачем не встановлено підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні вказаного дозволу з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

При прийнятті рішення суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності на території Тимківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області, кадастровий

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Статтю 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст.138 КАС України встановлено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80грн. про що свідчить квитанція від 27.11.2020р. Поряд з цим, жодних доказів щодо понесення ОСОБА_1 судових витрат в сумі 934,00грн., які вона просить суд стягнути з відповідача, до суду надано не було.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-10942/13-20-СГ від 15.06.2020р. про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 та, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності на території Тимківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області, кадастровий номер 5122585000:01:001:0598 (за межами населеного пункту).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, м.Одеса, вул. Канатна,83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.