Рішення

від 08.02.2021 по справі 480/9146/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року справа № 480/9146/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9146/20 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділай плюс" про стягнення податкового боргу та накладення арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Ділай плюс про стягнення за рахунок коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7140 грн. Також просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, у разі якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу на суму 7140 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є платником окремих податків та зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених податкових зобов`язань у нього утворився податковий борг в загальному розмірі 7140 грн., який на момент звернення до суду залишається несплаченим. Також відповідач зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо товариства з обмеженою відповідальністю Ділай плюс , в останнього відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, а тому позивач просить накласти арешт на кошти відповідача у банках та інших фінансових установах.

Сторони повідомлялися належним чином про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу направлено за податковою адресою копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка була повернена з відміткою пошти "не функціонує".

Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 21.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ухвалою від 08.02.2021 замінено позивача у справі - Головне управління ДПС у Сумській області на Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469) як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ділай плюс» зареєстровано як юридична особа, є платником податків і зборів.

За приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом були проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ділай плюс» за результатами яких були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 28.12.2017 № 0034581201, яким відповідача зобов`язано сплатити штраф в сумі 1020 грн;

- від 24.01.2018 № 0002891201, яким відповідача зобов`язано сплатити штраф в сумі 1020 грн;

- від 24.01.2018 №0002881201, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн;

- від 28.03.2018 № 001312126, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн;

- від 28.03.2018 № 0013131206, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн;

- від 07.05.2018 № 0021121201, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн;

- від 07.06.2018 № 0027141201, яким відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1, 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу № 279-17 від 17.01.2018, яка була надіслана за податковою адресою платника податків рекомендованим листом та, з урахуванням п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, вважається врученою платнику податків (а.с.16).

З моменту направлення податкової вимоги до подачі даного позову, податковий борг відповідача не переривався.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 56.17 ст. 56 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

З урахуванням приписів пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу, є узгодженим, оскільки відповідачем не були оскаржені в установленому порядку ні податкові повідомлення-рішення, ні вимога про сплату боргу.

Податковий борг ТОВ «Ділай плюс» з часу направлення податкової вимоги не переривався, податкова заборгованість не погашалася.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати узгодженого грошового зобов`язання в загальному розмірі 7140грн.

Згідно із пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги той факт, що відповідач належними доказами не довів факту погашення узгодженої суми заборгованості у загальному розмірі 7140 грн, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині накладення арешту на кошти ТОВ «Ділай плюс» , суд зазначає наступне.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1.33 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ Ділай плюс , в останнього відсутні майнові активи.

Крім того, податковим керуючим був здійснений вихід за місцем реєстрації боржника з метою виявлення його активів, на які можна звернути стягнення для погашення податкового боргу, за результатом якого складено акт від 26.10.2020. Фактично було встановлено, що за місцем реєстрації боржника відсутнє майно, яке належить підприємству (а.с.15, зворотній бік).

Разом з цим, товариство має відкритий банківський рахунок: НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль м.Київ, МФО банку 380805.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "Ділай плюс" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 7140 грн., та накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах ТОВ "Ділай плюс", на суму податкового боргу 7140 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділай плюс" про стягнення податкового боргу та накладення арешту - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ділай плюс (код ЄДРПОУ 40930325) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 7140 грн. (сім тисяч сто сорок грн.) на р/р UA088999980313040029000018278, отримувач Управління державної казначейської служби України у Путивльському районі Сумської області 1400100, код отримувача 37235451, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю Ділай плюс (код ЄДРПОУ 40930325), які знаходяться на відкритому рахунку у банку, а саме: НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль м.Київ, МФО банку 380805, на суму податкового боргу в розмірі 7140 грн (сім тисяч сто сорок грн).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар