Ухвала

від 08.02.2021 по справі 480/2864/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 лютого 2021 р. Справа № 480/2864/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Подобайло З.Г.,

Суддів Бартош Н.С. , , Григорова А.М. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі № 480/2864/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипродукт 2005"

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області , Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипродукт 2005" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Судом першої інстанції, справа не визначена, як справа незначної складності в силу положень ст. 12 КАС України.

На зазначене рішення суду Державною податковою службою України подано апеляційну скаргу.

За наслідками перевірки апеляційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та наявності підстав до застосування процесуальних наслідків, визначених ст. ст. 298-299 КАС України, встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 КАС України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Частиною першою ст. 3 КАС України визначено, що порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративній справі здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя зазначеної статті). Водночас, за приписами ч. 3 ст. 7 Цього ж кодексу у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Частиною 1 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «само представництво» . При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у ст. 237 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 вказаної статті).

Відповідно до п.п. 19 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» , положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням п.п. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

02.06.2016 р. за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено п. 11, який передбачає, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 с. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017 р.; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018 р.; у судах першої інстанції - з 01.01.2019 р. (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 01.01.2020 р. (абзац другий пункту). 30.09.2016 р. зміни набули чинності.

Отже, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 р. здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до ч. 4 ст. 131-2 Конституції України законом також можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Водночас п. 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у ч. 10 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції ст. 55 КАС України.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 р. № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч. 4 цієї статті).

З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених ст. 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.

Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т. і.

Частиною 1 ст. 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом № 755-IV.

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в ст. 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону № 755-IV).

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Окрім того, у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Як вбачається з матеріалів даної апеляційної скарги, остання підписана представником Державної податкової служби України Світланою Сумцовою. До матеріалів апеляційної скарги не додано жодного документа на підтвердження повноважень заступника начальника С. Сумцової.

Однак, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), Державна податкова служба України не перебуває в процесі припинення, керівником зазначено ОСОБА_1 з 30.04.2020. Відомості про особу, що підписала апеляційну скаргу, в Реєстрі відсутні.

У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Світлана Сумцова має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до апеляційної скарги не додано.

Таким чином, відповідачем не надано доказів належного уповноваження ОСОБА_2 на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Державної податкової служби України у розумінні ст. 59 КАС України.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Враховуючи те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про уповноваження Світлани Сумцової діяти від імені Державної податкової служби України у порядку самопредставництва, то відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.

Зазначена позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 16.03.2020 р. по справі № 826/15151/18 про вирішенні питання щодо прийняття касаційної скарги.

За фактичною відсутністю в матеріалах справи документа, посвідчуючого повноваження особи, яка подала апеляційну скаргу від імені Державної податкової служби України, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі № 480/2864/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипродукт 2005" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров