Постанова

від 27.01.2021 по справі 300/2586/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Матуляк Я.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2586/19 пров. № А/857/14369/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Галаз Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 300/2586/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

26.12.2019р. позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення від 27.04.2017р. Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.11.2016р. № 179-31.2.1-01 .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Державна архітектурно-будівельна інспекція України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із договору оренди землі від 08.06.2016р. (кадастровий номер земельної ділянки 2610193001:16:001:0100), позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є орендарями земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Власник вказаної земельної ділянки є територіальна громада с. Микитинці в особі Микитинецької сільської ради. (т.1 а.с. 27-31)

На вищевказаній земельні ділянці знаходиться нерухоме майно - автосалон який належить позивачам на праві часткової власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 49356455 від 08.12.2015р. ( т.1 30-31)

Так, з метою реконструкції вказаного нерухомого майна позивачі звернулись до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (правонаступником якого є Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради) для видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради видав містобудівні умови та обмеження від 03.11.2016р. № 179-31.2.1-01 на об`єкт будівництва Реконструкція автосалону під станцію технічного обслуговування автомобілів; АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с 23-25)

В п.8 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що містобудівні умови або обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверхності та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

З метою отримання дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись в Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Проте, позивачі отримали відмову у видачі дозволу від 16.10.2019р. № ІФ 132192890883, оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 03.11.2016р. № 179-31.2.1-01 скасовані рішенням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 27.04.2017р. (т.1 а.с. 32)

Із змісту рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 27.04.2017р. видно, що підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.11.2016р. № 179-31.2.1-01 є відсутність плану зонування території (зонінг)-містобудівної документації, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, чим порушено ч.2 ст.5, ч.1 ст.25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз.2 п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвику будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 р. № 109. ( т.1 а.с. 43)

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.6 ч.1 ст.7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Із змісту ч. 1, ч.2 ст.41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності видно, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В п.2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. № 109 ( далі Порядок №109) передбачено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими п.2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно п.2.4 Порядку №109 надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюється спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Тобто, така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень.

При цьому, з системного аналізу ст. 29, ст. 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.2.2, п.2.2 Порядку № 109 видно, що невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Тобто, затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Проте, як видно із оскаржуваного рішення, однією з підстав для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03.11.2016р. № 179-31.2.1-01 є відсутність плану зонування території (зонінг)-містобудівної документації, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

ч.8 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що однією з підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є їх невідповідність містобудівному законодавству, містобудівній документації та місцевому рівні, будівельним нормам та стандартам, які виявлені при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду уповноваженими особами.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6, 8 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення ( внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятись план зонування територій цього населеного пункту. План зонування території може розроблятись і як окрема містобудівна документації після затвердження генерального плану.

В ст.18 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. В свою чергу, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

ст.23 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Як видно із матеріалів справи, земельна ділянка на АДРЕСА_1 кадастровий номер 2610193001:16:001:0100, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - вже перебувала в користуванні позивачів на умовах оренди. На вказаній земельній ділянці розміщений автосалон, який належить останнім на праві власності.

Згідно генерального плану с. Микитинці який затверджений 19.02.2015р. - функціональне призначення земельної ділянки: території виробничі, складські та комунальні; санітарно-захисна зона промислових підприємств;

Отже, цільове призначення земельної ділянки, на якій буде здійснюватися будівництва узгоджується з Генеральним планом забудови с. Микитинці, на вказаній ділянці вже розміщено об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності позивачам, а тому відсутність плану зонування або детального плану території не може бути підставою для відмови у надання містобудівних умов та обмежень та їх скасування.

З матеріалів справи видно, що на час видач позивачам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, план зонування території не розроблявся органами влади.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сама по собі відсутність детального плану території, розроблення та затвердження якого відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, не може бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки таке рішення приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, так як і не може бути підставою для скасування уже виданих містобудівних умов та обмежень.

При цьому, у спірних правовідносинах позивачі виявили намір здійснити реконструкцію нерухомого майна, що не є зміною цільового призначення земельної ділянки та не є передачею у власність чи користування фізичним та юридичним особам, а тому відсутність плану зонування або детального плану території не може слугувати підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень та у їх скасуванні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.09.2019р. в справі № 810/4817/18, від 11.07.2019р. у справі № 369/9003/16-а.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України діяла не у спосіб що визначені Конституцією та законами України. Відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі № 300/2586/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.Я. Макарик

Суддя З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 08.02.2021р.