Рішення

від 22.01.2021 по справі 698/870/19

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/870/19

Провадження № 2/698/200/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 р. смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Триліс Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільської селищної ради Катеринопільського району Черкаської області, про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним вище позовом. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Катеринопіль Черкаської області помер ОСОБА_2 , актовий запис № 66. За життя, ОСОБА_2 був власником однієї цілої частини житлового будинку з надвірними спорудами та однієї цілої частини земельної ділянки площею 0,0783 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Вказану земельну ділянку, ОСОБА_2 заповів ОСОБА_3 , даний факт підтверджує заповіт № 2144 від 13.10.2004 року посвідчений державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А..

13 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання за умовами якого, ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_3 належний йому на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийняла спадщину та документально оформила право власності на 3/4 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0783 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7122255100:01:002:0066. Спадщину на 1/4 частину вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 прийняла, але документально не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Катеринопіль Черкаської області померла ОСОБА_3 . За життя, ОСОБА_3 склала заповіт від 10 березня 2016 року, яким заповіла позивачу належні їй будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , позивач, ОСОБА_1 документально оформити спадщину на 1/4 частину вказаної земельної ділянки не змогла, оскільки 18.09.2019 року державний нотаріус Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А. відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку відсутній, у зв`язку із чим позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представником позивача ОСОБА_4 надано до суду заяву, в якій останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд їх задовольнити та провести розгляд справи без його участі та участі позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, заперечень проти заявлених вимог ОСОБА_1 не висловив.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних письмових матеріалів справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 04.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Катеринопіль, Черкаської області, актовий запис про смерть від 04.09.2015 року № 66 (а.с. 11).

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 21.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Катеринопіль, Черкаської області, актовий запис про смерть від 21.12.2018 року № 94 (а.с. 19).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 124939, виданого 06.08.2004 року вбачається, що ОСОБА_2 за життя на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0783 га для обслуговування будинку і господарських споруд, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 15, 16).

За життя, ОСОБА_2 склав заповіт № 2144 від 13.10.2004 року, посвідчений державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А., згідно якого заповів ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0783 га для обслуговування будинку і господарських споруд, що розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

На ім`я ОСОБА_3 державним нотаріусом Івонік Л.А. видане свідоцтво про право на спадщину в за заповітом, на підставі якого до спадкоємця переходить право власності на ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером 7122255100:01:002:0066 (а.с.18).

Згідно заповіту від 10 березня 2016 року, ОСОБА_3 заповіла позивачу ОСОБА_1 належні їй будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.09.2019 року винесеною державним нотаріусом Івонік Л.А., позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7122255100:01:002:0066 відмовлено. Відмова нотаріуса була обґрунтована тим, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформація про зареєстровані речові права, а саме права власності щодо вищезазначеної земельної ділянки, відсутня. Крім того, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 (а.с. 28).

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.49 Закону України Про нотаріат , нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно з п.4 Глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Більше того згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.4.9 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 282/20595 свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України за наслідками застосування частин 1, 4 ст. 120 ЗК України у постанові від 11.02.2015 року по справі № 6-2цс15.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відтак, в силу імперативних приписів частини 1 статті 1225 ЦК України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України у позивача після виникнення права власності на одну цілу частку в житловому будинку, яка набута в порядку спадкування, одночасно виникло право власності на відповідну частку в земельній ділянці, на якій розташований житловий будинок, пропорційно його частки у праві власності на житловий будинок.

Згідно ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції від 20.07.2000, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ч.8 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Вимогами ч.4 ст. 38 Закону України Про державний земельний кадастр визначено, що витяг з Державного земельного кадастру надається в паперовій або електронній формі та містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права на земельну ділянку, що виникли після 1 січня 2013 року, а також за бажанням заявника - відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержані в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отримання нотаріусами витягу з Державного земельного кадастру є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складання заповітів).

Згідно п.81 - 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553 в редакції від 23.07.2019, який був чинним на дату винесення постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто 18.09.2019 року, державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.

З відомостей, що містяться у витязі Державного земельного кадастру № НВ-7112541982019 від 30.10.2019 року, вбачається, що право власності на ј частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд з кадастровим № 7122255100:01:002:0066, що розташована по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , а право власності на 3/4 частини належить ОСОБА_1 (а.с.29).

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Як вказано в ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1218 ЦК України, передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наявні докази в матеріалах справи фактично свідчать, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який було складено ОСОБА_3 , 10.03.2016 року посвідченого Катеринопільською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 205 (а.с. 21).

Однак, за життя, ОСОБА_3 документально оформила право власності лише на ѕ частини спірної земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 12.08.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.A. (а.с. 18).

Позивач ОСОБА_1 в установленому законом порядку звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх майнових прав щодо ј частини земельної ділянки з кадастровим № 7122255100:01:002:0066, втім їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.

Згідно п.1 ч.3 ст.3. Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Враховуючи, що реєстрація права власності на земельну ділянку, була проведена до 1 січня 2013 року, з дотримання законодавства, що діяло на момент його виникнення, тому у спадкодавця виникло право власності на земельну ділянку, яка є предметом розгляду в даній справі, частину якої відповідно до заповіту успадкувала позивач ОСОБА_1 .

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позов підлягає до задоволення, а тому суд визнає за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на ј частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, з кадастровим № 7122255100:01:002:0066, що розташована по АДРЕСА_1 , яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 124939, виданого 06.08.2004 року Катеринопільською селищною радою та зареєстрованого за № 8-18-566 за життя належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Катеринопіль, Катеринопільського району, Черкаської області, актовий запис про смерть від 04.09.2015 року № 66.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 258, 259, 265 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України, ст.ст. 1218, 1225, 1268, 1296, 1297, 1299 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку спадкування за законом, право власності на ј частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, з кадастровим № 7122255100:01:002:0066, що розташована по АДРЕСА_1 , яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 124939, виданого 06.08.2004 року Катеринопільською селищною радою та зареєстрованого за № 8-18-566 за життя належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Катеринопіль, Катеринопільського району, Черкаської області, актовий запис про смерть від 04.09.2015 року № 66.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.