Рішення

від 28.01.2021 по справі 127/22449/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22449/20

Провадження № 2/127/3704/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді: Романюк Л.Ф.,

при секретарі: Курутіній О.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДКП Фармацевтична фабрика (12430 Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Корольова, 4) про стягнення заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДКП Фармацевтична фабрика про стягнення заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Позов мотивований тим, що 25.11.2014 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу до ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика на посаду медичного представника у м. Вінниці, наказ № 147-К від 25.11.2014року .

01.10.2018 року назву посади медичний представник було змінено на фахівець з методів розширення ринку збуту , наказ № 86/3 від 01.10.2018 року.

20.03.2020 року ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика був виданий наказ № 40, згідно із яким було встановлено початок простою у зовнішній службі з 23.03.2020 року до дати закінчення карантину.

15.04.2020 року поштовим відправленням № 1000231661356 ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика було відправлено ОСОБА_3 повідомлення від 15.04.2020/02-34 про те, що з 15.06.2020 року у зв`язку із введенням в дію нового штатного розпису посада позивача буде скорочена, яке позивач отримала 21.04.2020 року.

15.06.2020 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи у ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика , наказ № 221 -К від 15.06.2020 року.

21.09.2020 року ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика був виданий наказ № 311-к Про внесення змін до наказу № 221-к від 15.06.2020 року Про звільнення ОСОБА_3 . Згідно із цим наказом відповідачем самостійно було змінено дату звільнення позивача з 15.06.2020 року на 22.06.2020 року. Разом із зміною дати звільнення позивачу було донараховано 2500, 06 грн. заробітної плати, за сім календарних днів, які позивач отримала 22.09.2020 року.

Просила суд, стягнути з ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 78 406,00 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав за обставин викладених в справі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала, щодо їх задоволення.

11.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, ОСОБА_3 була повідомлена про скорочення займаної посади в установленому законодавством порядку, для уникнення спору ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика було видано наказ № 311-к від 21.09.2020 року Про внесення змін до наказу № 221-к від 15.06.2020 року Про звільнення ОСОБА_3 та внесено зміни до п.1 наказу в частині дати звільнення з 15.06.2020 року на 22.06.2020 року та проведено донарахування їй заробітної плати за цей період. Даний факт не можна розцінювати, як порушення часу проведення розрахунку із працівником.

21.12.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_1 , відповідно до змісту позовних вимог ОСОБА_3 було звільнено з роботи 15.06.2020 року, згідно із наказом № 221-К від 15.06.2020 року. 22.09.2020 року ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика було донараховано позивачу 2500,06 грн. заробітної плати, за сім календарних днів. Підставою донарахування позивачу заробітної плати було обумовлено тим, що відповідач самостійно змінив дату звільнення позивача з 15.06.2020 року на 22.06.2020 року, Наказ № 311-к від 21.09.2020 року. Рішення про зміну дати звільнення було обумовлено тим, що відповідачем при вивільнені позивача було порушено ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, так як із дня отримання позивачем попередження про вивільнення минуло більше двох місяців. Самостійна зміна дати звільнення роботодавцем нормами КЗпП не передбачена, а отже при вивільненні позивача відповідачем було порушено ч.1 ст. 49-2 КЗпП України. Із викладеного вбачається, що позивачку було звільнено з роботи 15.06.2020 року, а кінцевий розрахунок з нею було проведено 22.09.2020 року, що є порушенням ч.1 ст. 47 та ст. 116 КЗпП України.

06.01.2021 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що позивач отримала повідомлення про скорочення своєї посади 15.04.2020 року і відмовилась перейти на одну із запропонованих їй посад, знаючи, що 15.06.2020 року є днем скорочення її посади, а відтак днем звільнення та проведення кінцевого розрахунку і видачі трудової книжки саме 15.06.2020 року вона подала письмову заяву в якій просила направити їй трудову книжку по пошті. Представником позивача безпідставно вказано, що відповідачем було проведено кінцевий розрахунок із позивачем 22.09.2020 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 25.11.2014 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу до ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика на посаду медичного представника у м. Вінниці, наказ № 147-К від 25.11.2014року (а.с.14).

01.10.2018 року назву посади медичний представник було змінено на фахівець з методів розширення ринку збуту , наказ № 86/3 від 01.10.2018 року (а.с.15).

20.03.2020 року ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика був виданий наказ № 40, згідно із яким було встановлено початок простою у зовнішній службі з 23.03.2020 року до дати закінчення карантину (а.с.16).

15.04.2020 року поштовим відправленням №1000231661356 ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика було відправлено ОСОБА_3 повідомлення від 15.04.2020/02-34 про те, що з15.06.2020 року у зв`язку із введенням в дію нового штатного розпису посада позивача буде скорочена, яке позивач отримала 21.04.2020 року (а.с.17-20).

15.06.2020 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи у ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика , наказ № 221 -К від 15.06.2020 року (а.с.21).

21.09.2020 року ТОВ ДКП Фармацевтична фабрика був виданий наказ № 311-к про внесення змін до наказу № 221-к від 15.06.2020 року Про звільнення ОСОБА_3 . Згідно із цим наказом відповідачем самостійно було змінено дату звільнення позивача з 15.06.2020 року на 22.06.2020 року. Разом із зміною дати звільнення позивачу було донараховано 2500,06 грн. заробітної плати, за сім календарних днів, які позивач отримала 22.09.2020 року (а.с.22-26).

Відповідно до ч.1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Оскільки звільнення позивача, як юридичний факт, який має юридичні наслідки, вже відбувся, а у наказі про зміну дати звільнення позивача не наведено жодного нормативно-правового акту, яким керувався відповідач при зміні дати звільнення позивача, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України викладеної 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно р. II Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо - годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до р. IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивач останні два місяці до звільнення не працювала, внаслідок встановлення відповідачем простою, розрахунок середньої заробітної плати, для обчислення середнього заробітку, проводиться за березень 2020 року та лютий 2020 року, а період з 23.03.2020 року по 31.03.2020 року виключається із розрахункового періоду.

У лютому 2020 року кількість робочих днів становить 20 днів, у березні 2020 року кількість робочих днів становить 21 день ( у період з 01 березня 2020 р. по 23 березня 2020 р. становить 14 днів)20 + 14 = 34 робочих дня.

Нарахована заробітна плата за лютий 2020 року становить 14 235, 50 грн.

Нарахована заробітна плата за період з 01.03.2020 року по 23.03.2020 року становить 12 422, 66 грн.

14 235, 50 грн. + 12 422, 66 грн. = 26 658, 16 грн. (без визначення податків та інших обов`язкових платежів).

26 658, 16 грн. ( нарахована заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) : 34 (число відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді) = 784, 06 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, (без визначення податків та інших обов`язкових платежів).

Підсумовуючи вищенаведене, у зв`язку із тим, що звільнення позивача, як юридичний факт, який має юридичні наслідки, відбувся 15.06.2020 року, а донарахування заробітної плати, у зв`язку із самостійною зміною відповідачем датою звільнення позивача відбулось 22.09.2020 року, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у розмірі: червень - 16 календарних днів (з 15.06.2020 року по 30.06.2020 року); липень - 31 календарний день; серпень - 31 календарний день; вересень - 22 календарних дня.

Час затримки розрахунку при звільнені складає 100 днів.

784, 06 грн. х 100 = 78 406 грн. 00 коп. - середній заробіток позивача за весь час затримки по день фактичного розрахунку (без визначення податків та інших обов`язкових платежів).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги, договором про надання адвокатських послуг, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, розрахунком понесених судових витрат, квитанціями на суму 20 000,00 грн.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДКП Фармацевтична фабрика (ЄДРПОУ 32744083) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в розмірі 78 406, 00 грн. (сімдесят вісім тисяч чотириста шість грн.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДКП Фармацевтична фабрика (ЄДРПОУ 32744083) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , 840, 80 грн. судового збору та 20 000 грн. (двадцять тисяч грн.) витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2021 року.

Суддя: