Рішення

від 11.07.2007 по справі 1225.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1225.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

11.07.2007Справа №2-13/1225.1-2007

За позовом ТОВ „Анкор-98", м. Ялта, вул. Ленінградська, 14, кв. 24,

До відповідача Державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт", м. Ялта, вул. Рузвельта, 5,

Про стягнення 26288,56 грн.

Суддя   Жукова А.І.

Представники:

Від позивача Трофімова Г.І. - предст., дов. у справі.

Від відповідача не з'явився

Суть спору: Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 11.04.2006 р. по справі № 2-20/5897-2006 позов ТОВ «Анкор-98» про стягнення з державного підприємства «Ялтинський морський торговий порт» 26288,56 грн. задоволений в повному об'ємі.

Ухвалою Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 30.05.2006 р. по даній справі апеляційна скарга державного підприємства «Ялтинський морський торговий порт» було задоволено: рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 11.04.2006 р. по справі № 2-20/5897-2006 відмінено, в позові ТОВ «Анкор-98» до порту про стягнення 26288,56 грн. відмовлено.

Не погодившись з ухвалою Севастопольського апеляційного Господарського суду, ТОВ «Анкор-98» подав касаційну скаргу в Апеляційний господарський суд України.

Ухвалою Вищого Господарського суду України від 30 листопаду 2006 р. у справі 2-20/5897-2006 за позовом ТОВ «Анкор-98» до Державного підприємства 2Ялтинский морських торгових портів» про стягнення 26288,56 грн. відмінено Ухвалою Севастопольського Апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. і Рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 11.04.2006 р., а справа передана на новий розгляд в суд першої інстанції.

Підставою для винесення оспорюваної Ухвали послужило те, що господарський суд першої і другої інстанції не встановили правову природу зобов'язань по поверненню суми переплати, не встановили якими нормами матеріального права регулюється обов'язок відповідача повернути спірну суму, не дивлячись на те, що в позовних вимогах сума повернення грошових коштів була обґрунтована ст. 1212 ГК України.

ТОВ „Анкор-98", м. Ялта звернулось у Господарський суд АРК із позовом до Ялтинського морського торговельного порту, м. Ялта у якому просить суд стягнути з відповідача суму переплати у розмірі 26288,56 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що нараховані відповідачем суми за надання послуг по посадці/висадці пасажирів безпідставні, оскільки дані послуги портом не надавались, кім того відповідно із п. 62 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 27.06.1996р. № 214 та п. 62 в редакції наказу Міністерства транспорту від 15.12.2000р. № 711 „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням, провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств та інших підприємств, що надають послуги суднам. При цьому з національним судновласником розрахунки проводяться за домовленістю сторін. У 2005р., між позивачем та відповідачем договори про надання послуг не укладались. Ні яких зобов'язань по оплаті Порту додаткових послуг позивач на себе не приймав, більш того відповідачем не надано ніякого переліку своїх послуг, тарифів та оферти укласти такий договір. На довідках-рахунках Порту позивачем здійснювались відмітки про ненадання послуг, акти про виконання робіт по даній послузі не складались, сторонами не підписувались, всі обов'язкові платежі, передбачені Законом, позивачем сплачені у відповідності з платіжними дорученнями.

Представник позивача з'явився у судове засідання, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте за матеріалами справи відповідач позовні вимоги не визнає, вказує на те, що суми портових зборів та плат нараховуються та стягуються з судновласників у відповідності зі ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р.(Положення про портові збори) та Наказом Міністерства транспорту України № 711 від 15.12.2000р. (Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України. Розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених Наказом Міністерства транспорту України № 711 від 15.12.2000р. (розділ „Інші послуги" п. 62) провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту. Тарифи на послуги у Ялтинському порту встановлені наказами начальника порту № 108 від 25.04.2000р., № 82 від 24.04.20004р., № 132 від 06.05.2003р. За період навігації 2005 року позивачем неодноразово, на теплоході, що ним орендується „Радуга 14", здійснював заходи до причалів Ялтинського порту та до причалів порто пунктів, здійснюючи посадку/висадку пасажирів. Таким чином, судновласник здійснюючи суднозаходи у порт та використовуючи причали Ялтинського порту для посадки та висадки пасажирів, здійснював дії, що направлені на придбання прав та обов'язків, т.ч. фактично уклав з Ялтинським портом угоду, факт здійснення суднозаходів та кількість пасажирів які сходили з т/х „Радуга-14" на причали порту підтверджується довідкою про суднозаходи та кількість пасажирів, підписаних представником порту та капітаном судна. У відповідності із п.1 ст. 76 Кодексу торговельного мореплавства України, до господарської діяльності морського порту відносяться як „навантаження, розвантаження і обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт", за яке у Ялтинському порту стягується причальний збір, так і „обслуговування пасажирів морського транспорту", за яке відповідно стягується плата за посадку-висадку пасажирів.

У судовому засіданні у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Анкор-98" є судновласником теплоходу „Радуга-14" на підставі договору № 3-5 від 08.02.2001р. та додаткової угоди № 1 від 31.03.2005р.

В період навігації 2005р., позивач здійснював заходи до причалів Ялтинського порту ті до причалів порто пунктів відповідача, що підтверджується довідками про надання послуг судам сторонніх організацій, підписаних представниками обох сторін.

Відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. „Про портові збори" відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України затверджено Положення про портові збори та встановлено, що розміри портових зборів, передбачені затвердженим згідно з пунктом 1 цієї постанови Положенням, є граничними.

П. 2 Положення „Про портові збори" передбачено, що сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.

Згідно наданих до матеріалів справи реєстрів проведених платежів, позивач здійснював попередню плату портових зборів з зазначенням у платіжних документах конкретного найменування збору та періоду, за який перераховано збір на підставі виставлених рахунків позивачем.

Вартість послуг на посадку-висадку пасажирів зазначених у виставлених рахунках позивачем не сплачувалась.

12.07.2005р. та 25.08.2005р. відповідачем виставлені морські вимоги за № ОКіДР -1449 та № ОКіДР - 1844/2 відповідно, на загальну суму 26288,56 грн. з ціллю ліквідації заборгованості по портовим зборам та платам за послуги по посадці-висадці пасажирів, якими відмовлено у надані дозволу на вихід із порту до сплати всіх платежів.

Згідно реєстрів проведених платежів від 28.07.2005р. та 26.08.2005р., позивачем сплачено суму у розмірі 26288,56 грн. згідно виставлених морських вимог від 12.07.2005р. № ОКіДР - 1449 на суму 7014,00 грн. та від 25.08.2005р. № 28.07.2005р. ОКіДР - 1844/2 на суму 19274,56 грн.

Відповідно до п. 62 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 27.06.1996р. № 214 та п. 62 в редакції наказу Міністерства транспорту від 15.12.2000р. № 711 „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням, провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств  та  інших  підприємств, що надають послуги суднам. При цьому з національним  судновласником  розрахунки проводяться за домовленістю сторін.

Ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

П. 4. додаткової угоди № 1 від 31.03.2005р. до договору № 3-А від 08.02.2001р. яку укладено між ДП „Ялтинський морський торговельний порт" та ТОВ „Анкор-98", сторонами внесено зміни до п. 4.1.6. договору оренди, відповідно з яким ТОВ „Анкор-98" є орендарем судна „Радуга-14", та зазначено, що орендар сплачує портові послуги, на підставі укладених договорів на дані послуги.

Між сторонами у 2005р. договорів про надання додаткових послуг на посадку-висадку пасажирів не укладалось, таким чином сторони не приймали на себе відповідних прав та обов'язків по сплаті або наданню послуг на посадку-висадку пасажирів.

Згідно наданих до матеріалів справи довідок про надання послуг судам сторонніх організацій (акти виконаних робіт) та дисбурсментських рахунків за 2005р. які підписані уповноваженими представниками порту та капітаном судна „Радуга-14" надання послуг по висадці-посадці пасажирів не здійснювалось.

Ст. 184 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення.

П. 2 ст. 184 Кодексу торговельного мореплавства України та п. 8 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року (Закон України від 15 липня 1994 року N 115/94-ВР Про приєднання України до Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і Протоколу 1976 року до неї) визначено, що перевезення охоплює такі періоди: щодо пасажира та його каютного багажу - період, протягом якого пасажир і/або його каютний багаж знаходяться на борту судна, період посадки та висадки і період, протягом якого пасажир та його каютний багаж доставляються водним шляхом з берега на судно або навпаки.

Оскільки посадка-висадка пасажирів віднесена до періодів їхнього перевезення, таким чином дана послуга надається безпосередньо самим судновласником.

У даному випадку суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем суми у розмірі 26288,56 грн. за надання послуг по посадці-висадці пасажирів ТОВ „Анкор-98" не обґрунтоване.

Посилання відповідача щодо правомірності наказів начальника порту № 108 від 25.04.2000р., № 82 від 24.04.20004р., № 132 від 06.05.2003р. на рішення господарського суду АРК від 20-27.08.2002р. по справі № 2-15/9573-2002 та постанову Вищого господарського суду України від 13.02.2003р. по справі № 2-15/9573-2002 не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, однак учасниками даного спору є інші сторони та предметом спору є стягнення сум, а не визнання недійсними наказів чи встановлення їхньої правомірності.

Доводи Ялтинського морського торговельного порту з посиланням на те, що позивач здійснюючи суднозаходи у порт та використовуючи для посадки-висадки своїх пасажирів причали порту, здійснював дії, що направлені на придбання прав та обов'язків, тим самим укладав угоду з портом, що не суперечить ст. 202 Цивільного кодексу України, не є обґрунтованими, оскільки як вказувалось раніш відповідно до п. 62 в редакції наказу Міністерства транспорту від 15.12.2000р. № 711 „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" розрахунки за надання послуг не передбачених Положенням, провадяться з національним судновласником за домовленістю сторін. У наданих до матеріалів справи дисбурсментських рахунках за 2005р. та довідок про надання послуг судам сторонніх організацій, присутній напис, що послуги по посадці-висадці пасажирів не надавались, даний факт свідчить про те, що між сторонами не було домовленості щодо надання цих послуг.

На посилання Ялтинського порту про понесення витрат на відновлення, утримання причалів, слід зазначити, що згідно п. 2.2. Порядку обліку та використання коштів від портових зборів затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 25.08.2004 № 783, на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; на ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво причальних споруд і прилеглих до них територій; на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією причалів і прилеглих до них територій, використовуються кошти від причального збору.

Крім того, щодо заперечень відповідача викладених у поясненнях та відзиву, суд не вважає їх обґрунтованими, оскільки відповідно до ст.. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.3.1., 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України 21.01.2004. № 22 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2004. № 377\8976 платіжне доручення повинно бути оформлено згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Одержувач грошів зобов'язаний віднести гроші у бухгалтерському обліку відповідно до призначення платежу.

Віднесення відповідачем перерахованих грошів з призначенням «портові збори» у рахунок оплати за посадку (висадку) пасажирів не обґрунтовані.

Сума переплати по портових зборах, передбачених Законом, склала 26288,56 грн., яка відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтовано придбаним майном.

Відповідно до вказаної норми особа, яка придбала майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (необґрунтовано придбане майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язане повернути майно і тоді, коли підстава, по якому воно було придбане, з часом відпала.

Відповідачем на надано відповідного нормативного акту, на підставі якого послуга по посадці-висадці пасажирів є обов'язковою та не потребує згоди іншої сторони.

Більш того, Вищий Господарський суд України 04.12.2006 р. виніс Ухвалу по господарській справі № 2-14/5096.2-2006 р. по аналогічній суперечці і відмовив ГП Ялтинському морському торговому порту в задоволенні касаційної скарги, залишивши рішення суду АРК, яким порту відмовлено про стягнення з судновласника Шелепень Е.В. суми заборгованості по посадці-висадці пасажирів, визнавши, що така послуга портом не виявлялася за вище вказаними обставинами.

Верховний суд України, розглянувши касаційну скаргу ГП «Ялтинський морський торговий порт» по цій справі залишив Ухвалу Вищого Господарського суду України від 04.12.2006 р. по справі № 2-14/5096.2-2006 в силі.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 26288,56 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України витрати по оплаті держмита і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись, ст. ст. 35, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт" (м. Ялта, вул.. Рузвельта, 5; п/р 2600607004189 в КФ АБ „Експрес-банк", МФО 384674, ЗКПО 01125591) на користь ТОВ „Анкор-98" (м. Ялта, вул.. Ленінградська, 14, кв. 24; п/р 26006515020120 в ЯФ АКБ „Укрсоцбанку", МФО 324270, ЗКПО 25150427) суму у розмірі 26288,56 грн., 263,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.