Рішення

від 14.01.2021 по справі 510/2099/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2099/20

Провадження № 2/510/404/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.21 року Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,7321 га (кадастровий номер 5124181700:01:001:0315), цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за заповітом, у встановлений законодавством строк звернувся із заявою про прийняття спадщини. Пізніше, 20.10.2020 р. позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

У підготовчому судовому засіданні позивачем були збільшені позовні вимоги, окрім заявлених позовних вимог, він просив визнати право власності на земельну ділянку площею 0,1600 га (кадастровий номер 5124181700:01:001:0697), цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, справу просив розглянути у його відсутності, збільшені позовні вимоги підтримує в повному обсязі

Відповідач, у підготовче судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 23.02.2016 р., спадкова справа № 39/2016; заява ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини від 23.02.2016 р.; спадкова справа № 39/2016; свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_5 ; заповідальне розпорядження від 06.03.2006 р., згідно якого ОСОБА_3 земельну ділянку за державним актом серії ОД № 077533 заповів ОСОБА_1 ; копія державного акту на право приватної власності на землю площею 3,89 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник - ОСОБА_3 , серія ОД № 077533; витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витяги із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки; постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, державний акт на земельні ділянки серії ОД № 077533 (площею 3,7321 га - кадастровий номер 5124181700:01:001:0315, площею 0,1600 га - кадастровий номер 5124181700:01:001:0697). Під час життя ОСОБА_3 залишив заповідальне розпорядження, у зв`язку з чим спадкоємство здійснюється за заповітом. Спадкоємцем за заповітом є позивач по справі ОСОБА_1

23.02.2016 р., тобто у встановлений законодавством строк, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 39/2016, відповідач ОСОБА_2 , у свою чергу, звернулась із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Пізніше, 20.10.2020 р. ОСОБА_1 звернуся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, спадкоємців за законом, які б мали обов`язкову долю у спадщині, не має.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Згідно до п. 20 ППВСУ від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , в разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується заявою, яка міститься в матеріалах справи. Спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_6 відмовилась про прийняття спадщини, про що свідчить заява, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від нього (відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1235, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області, державний акт на земельні ділянки серії ОД № 077533 (площею 3,7321 га - кадастровий номер 5124181700:01:001:0315, площею 0,1600 га - кадастровий номер 5124181700:01:001:0697).

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін