Рішення

від 05.02.2021 по справі 443/207/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/207/18

Провадження №2/443/167/21

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом у якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельні ділянки розміром 0,1000га, кадастровий номер: 4621510100:01:083:0349, та розміром 0,0922 га, кадастровий номер: 4621510100:01:083:0348.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельні ділянки розміром 0,1000га, кадастровий номер: 4621510100:01:083:0349, та розміром 0,0922 га, кадастровий номер: 4621510100:01:083:0348. Після смерті дідуся, її бабця не оформляла право власності на будинок з надвірними спорудами та земельні ділянки, оскільки вважала, що автоматично стає спадкоємцем першої черги, так як від спадщини не відмовлялась та фактично користувалася спадковим майном. Звернувшись в Жидачівську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї бабусі, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будино.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.04.2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 11.08.2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

У судовому засіданні позивач підтримала позов з мотивів наведених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 (а.с.22).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с.66-106), після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; частина квартири АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт від 18.08.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського нотаріального округу Мазур О.Я. (а.с.81), згідно якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, і на що за законом матиме право, заповіла своїй внучці - ОСОБА_1 .

Крім того, як видно з матеріалів справи, 07.06.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про поділ спадкового майна, після смерті ОСОБА_3 (а.с.5), згідно якого: у спадщину до ОСОБА_2 переходить 3/6 частини квартири АДРЕСА_2 ; у спадщину до ОСОБА_1 переходить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 24.01.2018 року (а.с.4) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , від 29.01.2018 року, який виготовлений на замовлень позивачки, крім самого будинку до нього також приналежать господарські будівлі т а побутові споруди (а.с.14-18).

Зазначений вище житловий будинок взято на облік Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації, житловий будинок побудовано у 1995 році, право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано (а.с.40).

Разом з тим матеріалами справи встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.55-59) та довідками, виданими Жидачівським МВУКГ від 17.10.2016р. (а.с.85, 86), з яких вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1 (а.с.55-59).

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема, оформленню спадщини нотаріусом.

Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи наявність заповіту, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельні ділянки розміром 0,1000га, кадастровий номер: 4621510100:01:083:0349, та розміром 0,0922 га, кадастровий номер: 4621510100:01:083:0348, то суд виходить з наступного.

Як видно з державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №083410 (а.с.23), ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 0,2067 га, розташована на території АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд - 0,1000гп, для ОСГ - 0,1067га.

Положеннями глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5 передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1298 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, у позивача наявний оригінал державного акту на право приватної власності на землю.

Крім того, з постанови завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 24.01.2018 року (а.с.4) вбачається, що нотаріусом не було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказані вище земельні ділянки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання про безпідставність позовної вимоги щодо визнання права власності на земельні ділянки, а тому в задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2021 року

Головуючий суддя С.І Сливка