Постанова

від 03.09.2007 по справі 3310-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3310-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.09.2007Справа №2-17/3310-2007А

за позовом Управління ПФУ в м.Алушта (98500, м.Алушта, вул.. Вл. Хромих, 12)

до Малого приватного підприємства "Фірма-Турінвест-Алушта" (98500, м.Алушта, вул. Виноградна, буд. 28, кв. 47)

про стягнення   882,24 грн.  

                                                                                                   Суддя В.І. Гайворонський                                                                                                                                                                              при  секретарі судового засідання

Шенягіной Т.Ю   

                                                      ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –   Ціганій В.Ю. головний спеціаліст юрисконсульт юридичного відділу дов.

791/01-01-5 від 17.02.06р. у справі

Від відповідача – не з'явився.

Сутність спору: Управління ПФУ в  м.Алушта звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 882,24 грн. страхових внесків та фінансових санкцій, у зв'язку з тим, що відповідач не сплатив вказану суму в добровільному порядку.

            Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст. 93 ЦК України  юридична особа  повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю юридичною адресою це не може бути поважною причиною  та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є.

           Згідно статті 39 КАС України виклик відповідача через засоби масової інформації є правом суду, а не обов'язком.

            Використовуючи своє право не робити такий виклик, з врахуванням викладених обставин, суд процесуального законодавства не порушує.

            По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

            Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                   в с т а н о в и в:

 МПП "Фірма-Турінвест-Алушта", м. Алушта зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в  м.Алушта  як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером № 01020047,  про що заявлено позивачем у позові.

          Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

          Відповідно до абзацу 1 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок вирахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663, відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

           Згідно п. 17.1.7 п.17.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами”, рішенням управління ПФУ в м.Алушта №6 від 15.01.04.про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання, вирішено застосувати до відповідача штрафні санкції  (до терміну 30.03.02 у сумі 44,80 на 204 днів 50% -22,40; до терміну 02.05.02 у суму 44,80 на 172 днів 50% - 22,40; до терміну 01.08.02 у сумі 44,80 на 81 днів 20% - 8,96грн.), у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 53,76грн., за затримку сплати узгодженої суми зобов'язання рішенням управління ПФУ в м.Алушта. Також на підставі ст.17.1.3 вищенаведеного Закону України, рішенням управлінням ПФУ в м.Алушта №7 від 15.01.04 про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за порушення законодавства про сплату збору (дата отримання 17.02.04), визначено суму зобов'язання у вигляді донарахованого збору та вирішено застосувати до боржника штрафні санкції у розмірі 170грн. Таким чином сум штрафних санкцій складає 223, 76грн. Згідно із ст.106 Закону №1058, Управління ПФУ в м.Алушта вимагає сплати недоїмка за страховими внесками на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 658,48грн. Загальна сума боргу складає 882,24грн.

            Крім цього, відповідачу на суму боргу виставлялась вимога про сплату боргу  № Ю442С від 03.08.2005 року, виконавче провадження, щодо цієї вимоги було відкрите, але повернено державною виконавчою службою без виконання, на підстави того, що за юридичною адресою: вул. Виноградна, б.8 кв. 47 м.Алушта 98500, майно боржника, на яке можливе звернути стягнення на їх твердження, відсутнє.

           Про застосування  фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхівниками  страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного  фонду” які у встановленому законом порядку ні відмінити  (не визнані недійсними чи нечинними), що згідно статті 106  Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати  наявність заборгованості.

           Рішення про применении фінансових санкцій також в установленому законом порядку ні відмінини, ні визнани недійсними чи нечинними.

           У встановленому Законом  порядку рішення та вимоги позивача  про застосування до відповідача  санкцій не відмінені та не визнані недійсними чи нечинними, а виходячи із закріпленого  ст. 129 Конституції України принципу  диспозитивності сторін суд не вправі давати їм оцінку на предмет невідповідності законодавству.

   Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

           Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений змагальності сторін та їх равенству перед законом та судом.

           Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/12), а в постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується. Що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

           У зв'язку з вищенаведеним у суду не має підстав не приймати до уваги вказані докази, про яки відповідачу повинно бути відомо у тому числи у зв'язку з розглядом цієї справи, а також у зв'язку з виконавчим провадженням.

           Незнаходження відповідача за юридичною адресою не може бути уважною причиною неотримання кореспонденції.  

           Однак відповідачем не надано доказів, що вказані вимоги та рішення та розрахунки сум визнани недійсними чи нечинними, чи що воні скасовані.

           Таким чином з урахуванням позовних вимог заборгованість полежить стягненню у сумі 882,24грн. Відповідач не надав доказів, що борг погашений.

         Оскільки відповідні докази в обґрунтування заперечень не представлені до винесення постанови, немає підстав їх залучати до матеріалів  справи після прийняття постанови по цій справі.

          Позивач, згідно ст.  81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України, яка  є відносно участі відповідача спеціальною.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України.

          Згідно ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 94, 162-163 КАС України, суд -     

   ПОСТАНОВИВ:       

            Позов  задовольнити  повністю.

            Стягнути  з  відповідача   Малого приватного підприємства "Фірма-Турінвест-Алушта"  (98500, м.Алушта, вул. Виноградна, буд. 28, кв. 47 код ОКПО 16508404, р/р відсутній) на  користь  Управління ПФУ в м.Алушта (98500, м.Алушта, вул.. Вл. Хромих, 12, р/р 25600010044401 у КРУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 324805, ОКПО 22275393) заборгованість в сумі  882,24  грн.

              Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

                Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.