Рішення

від 05.04.2007 по справі 3471-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3471-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2007Справа №2-7/3471-2007

За позовом Державного підприємства «Керченський морський торговельнийпорт» (98312, м. Керч, вул. Кірова, 28, ідентифікаційний код 01125554)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД» (м. Керч, вул. Кірова, 46, ідентифікаційний код 19447620)

Про стягнення 3113,42 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Торова І. О., предст., дов. Від 15.09.2005 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД» про стягнення 3113,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору №54/ПФ/00 від 30.08.2000 р. позивачем були надані ТОВ «Морское товариство Холдінг ЛТД» послуги портового флоту з буксирного обслуговування теплоходу «Радонеж» у причалу та акваторії Керченського судоремонтного заводу на суму 2908,80 грн., про що був виставлений рахунок №1670 від 19.07.2006 р. Проте, до часу подачі позову до суду вартість наданих послуг не була оплачена, у зв'язку з чим ДП «Керченський морський торговельний порт» просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 128,02 грн., 31,42 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі  45,18 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

30.08.2000 р. між Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД» (Замовник) був укладений договір №54/ПФ/00, предметом якого є забезпечення Замовника послугами портового флоту Виконавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється  Замовником за фактом виконаних робіт згідно з виставленими рахунками протягом 7 банківських днів або шляхом внесення Замовником готівкових коштів до каси Виконавця за виставленим рахунком за надані послуги.

П. 4.1 Договору передбачено, що цей договір дійсний до 31.12.2000 р. У випадку відсутності взаємних претензій між сторонами, цей договір пролонгується на наступний рік, шляхом письмового узгодження.

Листом №нф/6279 від 30.12.2005 р. Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД» з пропозицією продовжити договір оренди №54/ПФ/00 від 30.08.2000 р. на 2006 рік. Листом ТОВ «Морское товариство Холдінг ЛТД» №3/373 від 30.12.2005 р. було акцептовано оферту позивача щодо продовження строку договору.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2006 р. ТОВ «Морское товариство Холдінг ЛТД» направило на адресу позивач лист №3/237 (а), в якому просило забезпечити буксирами МБ «Нерпа», МБ «Гидрострой» перекантовку теплохода «Радонеж», (Прапор Монголія) у причалу Керченського судноремонтного заводу 08.07.2006 р. у 11:00 за місцевим часом. Вказані послуги були надані відповідачу своєчасно та в повному обсягу, про що свідчать виписки з суднового журналу. А оплату наданих послуг відповідачу був виставлений рахунок №1670 від 19.07.2006 р. на суму 2908,80 грн., який до часу подачі позову до суду не був сплачений.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 2908,80 грн., у той час як   відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих йому за договором №54/ПФ/00 від 30.08.2000 р. послуг, через що  вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 3.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату рахунку – більш 7 банківських днів після виставлення рахунку Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі ставки НБУ згідно з чинним законодавством України.

Проте, позивачем були допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

 Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, заявлена позивачем до відшкодування сума пені підлягає наступному коригуванню:

- з 08.08.2006 р. по 08.02.2007 р. – 125,32 грн. (2908,80 грн. х 8,5% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 185 дн.).

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 31,42 грн. та 3% річних у розмірі 45,18 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД»  на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт».

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.04.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 17.04.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД» (м. Керч, вул. Кірова, 46, ідентифікаційний код 19447620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морское товариство Холдінг ЛТД» (м. Керч, вул. Кірова, 46, ідентифікаційний код 19447620) суму заборгованості у розмірі 2908,80 грн., пеню у розмірі 125,32 грн.,  31,42 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 45,18 грн., 101,91 грн. державного мита та 117,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.