Рішення

від 02.02.2021 по справі 588/1097/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/1097/20

№ провадження 2/588/11/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретарів судових засідань Безкоровайної А.С., Горлянд С.В., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Тростянецької міської ради Сумської області про визнання недійсним рішення міської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивачка у липні2020 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, щоз 30 серпня 1989 року вона з родиною проживає убагатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

На підставі заяв мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 , у тому числі і чоловіка позивачки ОСОБА_5 про надання дозволу на будівництво господарчих блоків, виконавчий комітет Тростянецької міської ради прийняв рішення №231 від 22 червня 1994 року, яким мешканцям будинку АДРЕСА_1 було виділено земельну ділянку загальною площею 480 кв.м. для будівництва господарчих блоків; дозволено мешканцям будинку АДРЕСА_1 підсипку ґрунтом земельної ділянки, горизонтальну планіровку площадки та виконання заходів по пропуску талих та дощових вод.

Всім заявникам була видана копія указаного рішення, на зворотній стороні якого є схема місцезнаходження господарчих блоків, які були пронумеровані. Кожному із заявників було позначено штриховкою місце розташування господарського блоку, який йому виділявся для будівництва.Всього на схемі було позначено 20 господарських блоків, які розташовані у два ряди по 10 господарських блоків в кожному. Господарський блок, який виділявся чоловікові позивача був заштрихований під №5. Позивачка з чоловіком побудували цегляну стіну між господарськими блоками №5 і №6, який був виділений ОСОБА_6 , на земельну ділянку під господарчим блоком №5 був завезений ґрунт для підсипки ділянки. З метою водовідведення були придбані приблизно 10 бетонних труб, які були встановлені під господарчим блоком №5, були придбані та встановлені залізобетонні блоки. На цьому будівництво господарського блоку булозупинено через брак коштів .

У 1997 році чоловік позивачки ОСОБА_5 захворів, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Спадщину після його смерті прийняла та переоформила ОСОБА_1 .

З метою подальшого будівництва господарського блоку 10 жовтня 2017 рокупозивачка звернуласяіз заявою до Тростянецької міської ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 02.05 - для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 .

На підставі указаної заяви Тростянецькою міською радою на 32 сесії 7 скликання було прийняте рішення № 326 від 20.10.2017 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 (згідно схеми ,що додається) орієнтовною площею 24 кв. м. за рахунок земель житлової та громадської забудови на умовах приватної власності.Відповідно до схеми на зворотній стороні рішення бажаною земельною ділянкою зазначено земельну ділянку під 5 господарчим блоком .

З указаним рішенням позивач звернулася до КП Охтирської міської ради Бюро технічної інвентаризації та архітектурно - планувальних робіт та отримала довідку №439 від 04.05.2018 року, що станом на 04.05.2018 року на земельній ділянці поряд АДРЕСА_1 будівлі та споруди відсутні.

При зверненні до приватного підприємства Горизонт з метою замовити проект із землеустрою ОСОБА_1 стало відомо, що проект із землеустрою на земельну ділянку, яка виділялася ОСОБА_7 вже був розроблений за замовленням відповідача ОСОБА_8 .

Матері відповідача ОСОБА_9 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_2 був виділений господарчий блок під №8, де на цей час побудований двоповерховий гараж.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернулася до Тростянецької міською ради із заявою від 11.09.2018 року, на яку отримала відповідь проте, що рішенням 16 сесії 5 скликання Тростянецької міської ради №221 від 31.07.2007 року ОСОБА_8 затверджено акт вибору земельної ділянки по АДРЕСА_1 (місце №5) та надано дозвіл на складання проекту із землеустрою, для будівництва індивідуальних гаражів. Рішенням 38 сесії 5 скликання Тростянецької міської ради №348 від 14.07.2009 року ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою по АДРЕСА_1 (місце №5) та надано дану земельну ділянку у приватну власність.

На підставі указаного рішення Тростянецької міської ради №348 від 14.07.2009 року за ОСОБА_8 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192 площею 0,0028 (га), цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка вважає, що її право як землекористувача на земельну ділянку, яка знаходиться під господарчим блоком № 5 поряд з житловим будинком АДРЕСА_1 порушено, оскільки держава відповідно до статті 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи гарантувала позивачці як дружині померлого ліквідатора 3 категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, право на будівництво індивідуального гаражу.

Посилаючись на указані обставини ОСОБА_1 просить суд:

1)визнати недійсним рішення 38 сесії 5 скликання Тростянецької міської ради Тростянецького району Сумської області від 14.07.2009 року в частині, що стосується передачі у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки,що знаходяться за адресою : АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192, площею 0,0028 га,цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів;

2) скасувати реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянкуз кадастровим номером 5925010100:00:012:0192, площею 0,0028 га,цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на ім`я ОСОБА_8 , номер запису про право власності 27735611, з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

3) визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192, площею 0,0028 га, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (місце №5).

Стислий виклад позиції відповідачів

Тростянецька міська рада Сумської області подала відзив на позов, за змістом якого просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року була виділена земельна ділянка площею 480 кв.м. мешканцям будинку АДРЕСА_1 . При цьому жодному мешканцю персоніфіковано не визначалась конкретна земельна ділянка. Право власності ні у ОСОБА_5 , ні у позивачки на земельну ділянку АДРЕСА_1 не виникло. Оскільки ОСОБА_8 на момент надання міською радою ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 20.10.2017 року ще не звернувся до Державного земельного кадастру для проведення державної реєстрації земельної ділянки, право власності на яку було передано ОСОБА_8 рішенням від 14.07.2009 року, земельна ділянка, яка розташована поряд з АДРЕСА_1 рахувалась як така, що перебуває у комунальній власності. Саме тому ОСОБА_1 було надано рішенням міської ради від 20.10.2017 дозвіл на розробку проекту землеустрою, кількість яких законодавством не обмежена.

Із державною реєстрацією 10.07.2018 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192 ОСОБА_8 лише завершив реалізацію наданого йому рішенням від 14.07.2009 року права власності на це нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_8 відзив на позов не подав, в судові засідання не з`явився.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою суду від 30.07.2020 позовна заява залишена без руху, позивачці надано строк для усунення недоліків.

Позивачка 06.08.2020 року подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду судом, відкрито провадження у справі.

Тростянецькою міською радою Сумської області 21.08.2020 подано відзив на позов з письмовими доказами.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року закрито підготовче провадження, за клопотанням позивачки судом витребувано додаткові письмові докази, викликано свідків.

Протокольними ухвалами суду від 27.11.2020, 12.01.2021 через ненадання витребуваних судом доказів судовий розгляд було відкладено.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті чоловіка позивачка прийняла спадщину та 27.10.1999 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль, грошові вклади та прості іменні акції ДАЕК Сумиобленерго (а.с.9, 131-134).

ОСОБА_1 має посвідчення дружини померлого громадянина з числа ліквідаторів третьої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с.7).

Позивачка з чоловіком проживала і була зареєстрована з 30.08.1989 року за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.5 зворотній бік).

Чоловік позивачки ОСОБА_5 разом з іншими мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ) звернулись до міської ради із заявою про дозвіл на будівництво господарчих блоків.

Розглянувши указану спільну заяву мешканців багатоквартирного будинку, виконавчий комітет Тростянецької міської ради прийняв рішення №231 від 22 червня 1994 року, яким вирішив виділити мешканцям будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку загальною площею 480 кв.м. для будівництва господарчих блоків; дозволити мешканцям будинку АДРЕСА_1 підсипку ґрунтом земельної ділянки, горизонтальну планіровку площадки та виконання заходів по пропуску талих та дощових вод (а.с.8).

Позивачка стверджувала, що разом з указаним рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року заявники отримали схему розташування 20 господарських блоків у два ряди поряд з 90-квартирним будинком АДРЕСА_1 , кожне місце розміром 24 кв.м. або 4х6м (а.с.8 зворотній бік).

За заявою відповідача ОСОБА_8 рішенням Тростянецької міської ради Сумської області від 31.07.2007 № 221 було затверджено Акт вибору земельної ділянки по АДРЕСА_1 (місце № 5), йому надано дозвіл на складання проєкту із землеустрою для будівництва індивідуальних гаражів, а оспорюваним позивачкою рішенням Тростянецької міської ради Сумської області від 14 липня 2009 року № 348 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку для індивідуального гаражного будівництва площею 28 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ) (а.с.11, 71).

Передана 14.07.2009 у приватну власність ОСОБА_8 спірна земельна ділянка до 10.07.2018 року не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

З 10.07.2018 року за зверненням відповідача ОСОБА_8 державним кадастровим реєстратором Басанець Л.М. була відкрита Поземельна книга стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192 площею 28 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (місце № 5) з цільовим призначенням 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів (а.с.74-87).

28.08.2018 року на підставі рішення Тростянецької міської ради Сумської області від 14 липня 2009 року № 348 та відомостей з Державного земельного кадастру державним реєстратором Тростянецької міської ради ОСОБА_27 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192 (а.с.13).

У свою чергу 10 жовтня 2017 року, тобто у період після прийняття Тростянецькою міською радою спірного рішення від 14 липня 2009 року № 348 та до реєстрації у Державному земельному кадастрі за заявою ОСОБА_8 10.07.2018 земельної ділянки з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192 площею 28 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 звернулась до Тростянецької міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 24 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року (а.с.92, 93).

Розглянувши указану заяву ОСОБА_1 , Тростянецька міська рада 20.10.2017 року ухвалила рішення № 326, яким надала їй дозвіл на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 поряд АДРЕСА_1 згідно схеми, що додається, орієнтовною площею 24 кв.м. (а.с.10).

У подальшому указане рішення Тростянецька міська рада від 20.10.2017 року № 326 ОСОБА_1 не було реалізовано, а листом Тростянецької міської ради від 20.09.2018 року позиваці було надано роз`яснення про те, що рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року мешканцям будинку по АДРЕСА_1 була виділена ділянка 480 кв.м. без форми власності та без виділення часток кожному мешканцю. На момент прийняття рішення від 20.10.2017 року №326 про надання дозволу позивачці розробити проєкт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка рішенням від 14.07.2009 року №348, спірна земельна ділянка вже була передана у власність ОСОБА_8 , останнім не було зареєстровано цю земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, що стало причиною вважати, що указана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності Тростянецької міської ради (а.с.11).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Спірні правовідносини, ураховуючи час їх виникнення, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 18.12.1990 року, Земельним кодексом України від 25.10.2001 року, ЦК України та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (діяв на час прийняття рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належала передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

За приписами частин першої та третьої статті 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для дачного і гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться

місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою, сьомою статті 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року чоловіку позивачки ОСОБА_5 , як і іншим мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не передавались у приватну власність земельні ділянки для гаражного будівництва, межі земельних ділянок в натурі не встановлювались, документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку біля будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 не отримувався.

Виходячи із змісту рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року указаним виконавчим органом місцевого самоврядування було виділено загальним масивом земельну ділянку загальною площею 480 кв.м. для будівництва господарчих блоків та дозволено відповідним мешканцям будинку АДРЕСА_1 підсипку ґрунтом земельної ділянки, горизонтальну планіровку площадки та виконання заходів по пропуску талих та дощових вод.

При цьому відповідно до вимог статей 3, 4, 6, 10, 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року повноваження з розпорядження землями державної власності в межах територій обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів належали указаним місцевим радам, а не їх виконавчим органам (виконавчим комітетам).

Доказів ухвалення Тростянецькою міською радою відповідно до частини 3 статті 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року рішення про делегування виконавчому комітету своїх повноважень в частині вирішення питань у сфері земельних відносин, зокрема, що стосуються виділення у власність земельних ділянок в матеріалах справи немає.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року не змінило форму власності земельної ділянки загальною площею 480 кв.м. біля будинку АДРЕСА_1 з державної на приватну, оскільки виконавчий комітет Тростянецької міської ради не наділений був повноваженнями з передачі землі у власність або у користування. Указане рішення виконавчого органу місцевого самоврядування лише надавало дозвіл заявникам, у тому числі чоловікові позивачки, на проведення відповідних робіт на цій земельній ділянці загальною площею 480 кв.м. і така позиція не заперечується Тростянецькою міською радою.

На схемі, яку надала позивачка (а.с.8 зворотній бік), а також у самому рішенні виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року, відсутні дані про розподіл за рішенням виконавчого комітету кожного із указаних 20 місць під господарські блоки між відповідними заявниками-мешканцями будинку. ОСОБА_1 стверджувала, що такий розподіл ділянок під будівництво було здійснено мешканцями самостійно шляхом жеребкування, у результаті якого родині позивачки за її словами було виділено місце № 5, яке межує з ділянками виділеними ОСОБА_6 та ОСОБА_28 .

Допитані як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_29 підтвердили, що їм та іншим мешканцями будинку по АДРЕСА_1 було виділено загальну земельну ділянку під будівництво господарських блоків, на якій вони по черзі проводили роботи з упорядкування території. Поділили між собою мешканці будинку місця під господарські блоки самостійно шляхом жеребкування, офіційно цей поділ з присвоєнням номерів не був оформлений. ОСОБА_6 та ОСОБА_29 вказали, що їх місце було визначено поряд з місцем виділеним ОСОБА_30 , але жодних документів на земельні ділянки та побудовані на них гаражі вони особисто не оформлювали.

Ні пояснення позивачки, ні указані показання свідків не є належними доказами на підтвердження набуття позивачкою та її чоловіком відповідного речового права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 саме на місці № 5, яка на цей час належать відповідачу ОСОБА_8 , оскільки такі обставини підтверджуються виключно письмовими доказами.

Натомість відповідно до даних Поземельної книги стосовно спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192, указана земельна ділянка межує з землями Тростянецької міської ради, а також земельними ділянками ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , а не ОСОБА_6 та ОСОБА_28 .

Крім того, суд вкотре наголошує, що повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності в межах територій міських Рад народних депутатів станом на 1994 рік належали указаним місцевим радам, а тому самостійний розподіл мешканцями будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки загальною площею 480 кв.м. на окремі ділянки не має правового значення та не породжує жодних правових наслідків у виді виникнення у мешканців будинку речового права на розподілені ділянки.

Таким чином, виходячи з установлених судом обставин, у чоловіка позивачки ОСОБА_5 не виникло майнового права на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на місці № 5 на підставі рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року. Як наслідок позивачка як його спадкоємиця не набула майнових прав на цю земельну ділянку після його смерті.

Вирішуючи питання чи зумовлюють рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року та рішення Тростянецької міської ради № 326 від 20.10.2017 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виникнення у неї права чи інтересу, що підлягають захисту шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_8 , скасування державної реєстрації за ОСОБА_8 такого речового права та визнання його за позивачкою, суд виходить з такого.

На час прийняття рішення Тростянецької міської ради Сумської області від 31.07.2007 № 221 про затвердження Акту вибору земельної ділянки по АДРЕСА_3 ), надання ОСОБА_8 дозволу на складання проєкту із землеустрою для будівництва індивідуальних гаражів та на час прийняття оспорюваного ОСОБА_1 рішення Тростянецької міської ради Сумської області від 14 липня 2009 року № 348, рішення Тростянецької міської ради № 326 від 20.10.2017 року підстави та порядок набуття громадянами у приватну власність земельних ділянок було урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року (далі - ЗК України 2001 року).

Частиною першою та третьою статті 116 ЗК України 2001 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України 2001 року.

Згідно з частинами першою, шостою, сьомою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Частиною першою статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Оскаржуване ОСОБА_1 рішення Тростянецької міської ради Сумської області від 14 липня 2009 року № 348, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку для індивідуального гаражного будівництва площею 28 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (місце № 5) прийнято з дотриманням вимог статей 116, 118 ЗК України 2001 року.

На час прийняття рішення від 14 липня 2009 року № 348 право чоловіка позивачки ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку не було підтвердженого належними доказами, що виключає підстави для висновку про порушення цим рішенням прав позивачки.

Позивачкою не спростовано належними та допустимими доказами того, що на момент прийняття рішення від 14 липня 2009 року № 348 спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності Тростянецької міської ради, яка за таких обставин, як власник мала право передати ОСОБА_8 за його заявою безкоштовно земельну ділянку для індивідуального гаражного будівництва у межах норм безоплатної приватизації.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на спірній земельній ділянці № НОМЕР_1 нею та чоловіком були проведені роботи з підсипки ґрунту, установлення труб для водовідведення та залізабетонних блоків під фундамент, не підтверджено належними доказами.

Відповідно до довідки КП ОМР Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт від 04.05.2018 № 439 на земельній ділянці поряд АДРЕСА_1 будівлі та споруди відсутні (а.с. 12).

Рішення Тростянецької міської ради від 20.10.2017 року № 326, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 поряд АДРЕСА_1 згідно схеми, що додається, орієнтовною площею 24 кв.м., було прийнято після прийняття оскаржуваного рішення від 14 липня 2009 року № 348 про передачу у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_8 .

З цього приводу слід зазначити, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки, інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає погодження власника земельної ділянки здійснити певні дії на його землі аби мати змогу в подальшому точно визначити об`єкт, який підлягає передачі у приватну власність із земель комунальної чи державної власності.

Відтак, такий дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність у майбутньому.

У постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом, є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Виходячи з викладено, рішення Тростянецької міської ради від 20.10.2017 року № 326, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки 02.05 - для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 поряд АДРЕСА_1 , як і рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №231 від 22 червня 1994 року, не гарантувало позивачці набуття права власності чи користування на цю земельну ділянку.

Отже, ОСОБА_1 не доведено наявності цивільного права чи охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту в обраний позивачем спосіб з огляду на установлені судом обставини, оскільки ОСОБА_1 не довела належними доказами ані її чоловіка, ані її права на набуття у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5925010100:00:012:0192.

За таких обставин, відсутні визначені статтею 21 ЦК України підстави для визнання незаконним та скасування рішення Тростянецької міської ради Сумської області від 14 липня 2009 року № 348.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено підстав для позбавлення прав ОСОБА_8 як власника на мирне володіння належним йому майном, яке набуто ним в установлений законом спосіб, а тому відсутні підставі для задоволення похідних вимог, викладений у пунктах 2 та 3 позовних вимог, а тому такі вимоги також задоволенню не підлягають.

Отже, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 2522 грн. 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволенню не підлягає, сума сплаченого позивачкою судового збору не може бути компенсована позивачу.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 08.02.2021 року.

Суддя М.В. Щербаченко