Рішення

від 07.06.2007 по справі 5277-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5277-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2007Справа №2-7/5277-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЗКПО 00131400)

До відповідача Малого державного підприємства «Геосінтез» (Бахчисарайський район, с. Куйбишева, вул. Роднікова, 47, ідентифікаційний код 16501879)

Про стягнення 1492,31 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Котовська Н. Д., предст., дов. №006-Д від 04.01.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Малого державного підприємства «Геосінтез» про стягнення 1492,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої електроенергії за договором №178 від 09.07.1996 р., у зв'язку з чим заборгованість Малого державного підприємства «Геосінтез» перед ВАТ «Крименерго» за період з 25.11.2003 р. по 31.12.2003 р. складає 1492,31 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

09.07.1996 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Енергопостачальна організація) та Малим державним підприємством «Геосінтез» (Абонент) був укладений договір на користування електричною енергією №178, згідно з яким Енергопостачальна організація зобов'язується відпускати електроенергію Абоненту після оплати згідно з встановленими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності в кількості, передбаченій договором.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору Абонент зобов'язується здійснювати оплату за спожиту електричну енергію  25 числа кожного місяця.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належно виконувались зобов'язання за вказаним Договором та надавались послуги з енергопостачання. Так, за спожиту в грудні 2003 року електричну енергію відповідачу був надісланий рахунок №66-178, в якому зазначено обсяг відпущеної електричної енергії, тариф за загальна сума, що підлягає оплаті. Вказаний рахунок був надісланий відповідачу, про що свідчить реєстр поштових відправлень. Проте, вартість спожитої електричної енергії у розмірі 1492,31 грн. до часу подачу позову до суду відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України,  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем за договором №178 від 09.07.1996 р. у розмірі 1492,31 грн. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості спожитої електроенергії.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Однак, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи відсутність відповідної заяви у матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1492,31 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Малого державного підприємства «Геосінтез» (Бахчисарайський район, с. Куйбишева, вул. Роднікова, 47, ідентифікаційний код 16501879) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЗКПО 00131400) суму заборгованості у розмірі 1492,31 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.