Рішення

від 04.02.2021 по справі 622/793/20

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/793/20 р.

2/622/36/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участі секретаря Дмитренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт Золочів Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області, Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іскра", Золочівської РДА Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі відділу у Золочівському районі, Золочівська ДНК Харківської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в якій остання просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 6,21 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП "Іскра", розташованого на території Золочівського району Харківської області, цільове призначення - ведення сільськогосподарського товарного виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій за життя належало право на земельну частку (пай) розміром 6,21 в умовних кадастрових гектар із земель колективної власності КСП "Іскра", оскільки ОСОБА_3 працювала в КСП Іскра і залишилася членом зазначеного підприємства, на момент розпаювання земель була пенсіонеркою, включена до списку громадян-членів КСП Іскра . При цьому позивач ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . Проте при зверненні до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки відсутній правовстановлюючий документ. Тому в цей час позивач змушена звернутися до суду, оскільки її право не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю.

Ухвалою судді Золочівського районного суду Харківської області від 24.09.2020 року провадження по справі відкрито в загальному позовному провадженні та призначено підготовчий розгляд справи за участю сторін.

01.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Золочівського селищного голови Харківської області Канівця Л.В., з підтвердженням направлення його копії іншим учасникам процесу, справу просили розглядати за відсутності представника.

06.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від заступника голови районної державної адміністрації Золочівської РДА Харківської області Онацької О. з підтвердженням направлення копії іншим учасникам процесу, справу просила розглядати за відсутності представника.

Ухвалою суду від 28.01.2021 підготовчий розгляд закрито та розгляд справи призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кравцов І.Л. не з`явилися, останній подав через канцелярію суду письмову заяву з проханням справу розглядати без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представником позивача адвокатом Кравцовим І.А. до суду надано додаткові пояснення в яких він зазначає, що за життя ОСОБА_3 бажала отримати сертифікат на земельну частку (пай) із числа земель КСП Іскра , оскільки все життя до пенсії пропрацювала в ньому, була включена в список громадян-членів КСП, але в силу похилого віку не встигла отримати сертифікат та померла. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 в установленому законом порядку, отримала Свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок померлої. Спадкова маса після смерті ОСОБА_3 складається також і з права на земельну частку (пай), а отже строк позовної давності не пропущено, оскільки спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття.

Представники відповідачів у судове засідання також не з`явилися.

01.10.2020 до канцелярії суду надійшов письмовий відзив Золочівського селищного голови Канівця Л.В., в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Оскільки навіть за умови членства ОСОБА_3 у КСП Іскра та включення її до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, вона не мала права на земельну частку (пай), і відповідно таке право не може бути визнане за її спадкоємцем. Крім цього, позовні вимоги у даній справі не можуть бути задоволено через сплив строку позовної давності, адже з моменту паювання земель КСП Іскра до смерті ОСОБА_3 минуло 24 роки.

З відзиву Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 06.10.2020 вбачається, що адміністрація не є належним відповідачем у справі, оскільки не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями, справу просили вирішити на розсуд суду.

Представники третіх осіб в судове засідання також не з`явилися. Від представника Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області надійшла заява, в якій вона справу просить розглядати за відсутності представника нотконтори, рішення покладає на розсуд суду.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000530 від 23.04.96, виданого Удянською сільською радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 7, відповідно до рішення виконавчого комітету Удянської сільської ради народних депутатів від 03 листопада 1995 року № 38 колективному сільськогосподарському підприємству "Іскра" Золочівського району Харківської області передано у колективну власність 7578,9 гектарів землі в межах згідно з планом. У додатку 1 до Державного акту списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства зазначена мовою оригіналу " ОСОБА_3 , с. Уды за №99 " (а.с.23-140).

Згідно архівної довідки відділу трудового архіву, за підписом Золочівського селищного голови Л.В. Канівця, №02-20/4454 від 03.11.2020 в архівному фонді колгоспу Іскра у книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспника колгоспу Іскра за 1944, 1948-1978 роки значиться, мовою оригіналу, ОСОБА_3 в 1944 році та з 1948 по 1978 роки (а.с.57, 158).

Згідно з повідомленнями начальника Відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Трофімова В.П. від 09.12.2019 №606/112-19 та від 20.02.2020 №436/142-20 Державний акт на право колективної власності на землю КСП Іскра серії ХР №13-00-000530 був виданий 23 квітня 1996 року. ОСОБА_3 включена до списку громадян-членів колективного підприємства Іскра , які додаються до державного акту на право колективної власності на землю за №99. Сертифікат на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності реформованого КСП Іскра на ім`я ОСОБА_3 не виготовлявся та не реєструвався. Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013 на ім`я ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не виготовлявся. Вартість земельної частки (паю) загальною площею 6,21 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2020 становить 207376,309 грн. (а. с. 10,14).

16 березня 1979 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, на що за законом буде належати ОСОБА_3 та на що вона має право: будинок та всі надвірні будівлі заповідає ОСОБА_1 яка проживає в с Уди Золочівського району Харківської області. Дійсний заповіт не скасований та не анульований (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років в с. Уди Золочівського району Харківської області померла ОСОБА_3 , про що 03 жовтня 1996 року Виконавчим комітетом Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області складено актовий запис №39 та 24 вересня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управліня юстиції у Харківській області повторно видано відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с 12).

Із копії спадкової справи №190/1997, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24.09.2020 Золочівською державною нотаріальної конторою Харківської області, вбачається, що 15 липня 1997 року заведена спадкова справа №190/1997, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . 15.07.1997 до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Інших заяв про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило. 15.07.1997 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями в с Уди Золочівського району Харківської області, Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №749. Станом на 28.09.2020 в Спадковому реєстрі значиться заповіт ОСОБА_3 , посвідчений Удянською сільською радою Золочівського району Харківської області, за реєстровим №32, та Свідоцтво про право на спадщину від 15.07.1997 за реєстровим №749, що підтверджується також інформаційними довідками зі Спадкових реєстрів від 28.09.2020 №№61843005, 61843010 (а.с.72, 73-74, 75-81).

Більше свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом нікому не видавалися.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.03.2020 №534/02-31, винесеною державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Іскра , розміром 6,21 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки правовстановлюючі документи на вказане майно у спадкоємця відсутні (а.с.35 ).

При вирішення спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, ЦК УРСР (1963 р.), Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Земельного Кодексу України, Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року № 720/95, Закону України "Про нотаріат", Наказом Мін`юсту України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5.

У ч.1 ст.55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 4 перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до відносин, що виникли, необхідно застосовувати положення цивільного законодавства, що діяло на момент смерті ОСОБА_3 .

У відповідності до ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Стаття 19 Земельного Кодексу України перелічує категорії земель.

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року № 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Статтею 206 ЦПК України передбачена можливість визнання позову відповідачем. Так, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 до розпаювання земель колективної власності була пенсіонеркою, яка раніше працювала в СВК Іскра і залишилася його членом відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю та на момент передачі землі у колективну власність у 1996 році та видачі державного акту на право колективної власності на землю Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000530 від 23.04.1996 року, виданого Удянською сільською радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 7, внесена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, в зв`язку з чим набула право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 6,21 умовних кадастрових гектарів з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Згідно із положеннями ст. ст. 524, 525, 526 ЦК УРСР (1963 р.) спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст. 534 ЦК УРСР (1963 р.) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Статті 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.) передбачають, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.93 № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 4.15 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юст України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом згідно ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 за заповітом, фактично вступивши в управління спадковим майном та проживаючи разом з матір`ю на час її смерті, та відповідно успадкувала право на земельну частку (пай), яке за життя мала її мати, проте яке не було оформлено сертифікатом про право на земельну частку (пай). Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадкуванні вказаного права на земельну частку (пай) судом не встановлено.

Той факт, що спадкодавець ОСОБА_3 , маючи право на земельну частку (пай), не встигла отримати відповідний правовстановлюючий документ на дане майно, не є перешкодою для переходу даного права до спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , оскільки положення ст.548 ЦК УРСР (1963 р.) обумовлюють, що спадщина належить спадкоємцю з моменту відкриття, а отже строк позовної давності до цих правовідносин не може бути застосовано.

Враховуючи, що в даний час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст. ст.5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст.ст. 12, 13, 76, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) із земель, що перебували у колективній власності Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іскра" розміром 6,21 умовних кадастрових гектарів із земель запасу або резерву сільськогосподарського призначення комунальної власності Золочівської селищної ради, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Золочівська селищна рада Харківської області, ЄДРПОУ: 25175462, юридична адреса: Харківська область, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А.

Відповідач: Сільськогосподарський виробничий кооператив "Іскра", ЄДРПОУ 30412803, юридична адреса: 62220, Харківська область, Золочівський район, с. Уди, вул. Угловського, 1.

Відповідач: Золочівська РДА Харківської області, ЄДРПОУ :04059510, юридична адреса: 62203, Харківська область, смт Золочів, площа Слобожанська, 5.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, в особі відділу у Золочівському районі , ЄДРПОУ: 39792822, юридична адреса: 62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Центральна, 22.

Третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області, ЄДРПОУ 02893509, юридична адреса: 62203, Харківська область, смт Золочів, вул. 8 Березня, 3.

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2021.

Суддя О. В.Чернова