Ухвала

від 04.02.2021 по справі 161/1270/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1270/21 Провадження №11-сс/802/55/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна. Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючогосудді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно (ЄРДР № 12020030000000735),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме:земельні ділянкиз кадастровиминомерами 0725583400:07:001:2048,0725583400:07:001:2047,0720883800:00:001:0766,0720883800:00:001:0772,0720883800:00:001:0767,0720883800:00:001:0773,0720883800:00:001:0770,0725784600:05:002:0418,0724582600:01:003:0391,0725587600:07:001:0897,0725583400:07:001:2058,0725586700:00:000:1771,0720885000:00:001:0148,0725784600:05:003:0469,0725784600:05:003:0984,0720884800:00:001:0521,0722180400:05:002:0135,0725784600:05:003:0977,0725784600:05:003:0966,0725784600:05:003:0970,0725784600:05:003:0971,0725784600:05:003:0969,0725583900:04:001:2632,0722485800:05:000:1334,0720886900:00:001:0166,0720886900:00:001:0168,0720886900:00:001:0170,0720886900:00:001:0164,0725581300:05:001:0787,0725581300:05:001:0670,0725785600:04:001:0404,0725785600:04:001:0406,0720882400:00:001:0451,0720882400:00:001:0457,0720882400:00:001:0452,0720882400:00:001:0453,0722183600:04:004:0916,0721885400:03:000:1923,0721885400:03:000:1921,0720882400:00:001:0454,0720882400:00:001:0455,0722485800:05:000:1339,0722485800:05:000:1340,0725583400:07:001:2070,0721885400:03:000:1940,0722485200:04:000:1127,0722485200:04:000:1132,0720880800:00:001:0184,0723386500:03:001:0961,0725784600:05:002:0430,0722885000:03:000:4337,0721180900:04:000:0095,0725785600:04:002:0104,0722482600:03:000:1033,0721882700:01:004:1920,0725081305:06:000:0200,0720884800:00:001:0569,0725785600:04:001:0413,0725755100:04:010:0047,0725785000:05:004:0331,0725755100:04:010:0048,0725785600:04:001:0431,0725785600:04:001:0430,0720883800:00:001:0793,0725785600:04:002:0343,0725785600:04:002:0347,0720886100:00:001:0473,722880700:05:000:6186,0722880700:05:000:6208,0725755100:04:010:0049,0725755100:04:010:0051,0722189300:05:002:0613,0725755100:04:010:0053,0725755100:04:010:0055,0725755100:04:010:0056,0725755100:04:010:0052,0720882000:00:001:0257,0722883700:11:000:0062,0720581800:00:001:0105,0721883300:03:000:1077,0725785600:04:001:0422,0720882400:00:001:0492,0720884800:00:001:0589,0722885600:05:000:4303,0722183600:04:004:0953,0721187700:03:000:0252,0723382200:05:005:0411,в рамкахдосудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12020030000000735, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що земельні ділянки, які вказані в клопотанні, відповідають критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, а тому постановою слідчого визнані речовим доказом, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст.23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно положень ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з вищевказаних законодавчих принципів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, в якому слідчий суддя з наведенням достатніх мотивів та посиланням на норми закону обґрунтував своє рішення щодо відмови у накладенні арешту на майно.

Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12020030000000735, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження старший слідчий в ОВС СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, які вказані в клопотанні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності дост.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно приписів ст.ст.94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно вимог ч.1 ст.173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст.170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно - земельні ділянки з кадастровими номерами та прийшов до обґрунтованого висновку про не доведення слідчим необхідності арешту, зазначеного у клопотанні майна, у зв`язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна у відповідності до вимог ст.ст.170, 171 КПК України.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Орган досудового розслідування у розумінні вимог ст.132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Так, в клопотанні слідчий вказує на те, що земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, однак у даному клопотанні не доведено таку мету арешту майна, як збереження речових доказів.

Окрім того, клопотання не містить відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що земельні ділянки відповідають критеріям ст.98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на земельні ділянки, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників (володільців) майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом із тим, апеляційний суд констатує й те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання про необхідність накладення арешту на земельні ділянки з метою збереження речових доказів, є обґрунтованим, і таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що вищевказані земельні ділянки будуть пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, і з урахуванням того, що вони є нерухомим майном, не можуть бути приховані, а також враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги прокурора, у тому числі й про те, що необхідність накладення арешту на вищевказані земельні ділянки полягає в збереженні речових доказів, апеляційний суд визнає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та приєднаних до клопотання доказах, відхиляє їх як такі, що не являються належними й обґрунтованими підставами для накладення арешту на майно земельні ділянки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно врахувала той факт, що клопотання не містить обґрунтування мети і підстав для арешту у відповідності до вимог ст.ст.170, 171 КПК України, відтак рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням вимог ст.ст.170-173 КПК України, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно в арешті якого відмовлено.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: