Постанова

від 02.02.2021 по справі 910/2412/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Справа№ 910/2412/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.02.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 (суддя Пінчук В. І.., повний текст рішення складено 02.07.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автокомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА"

про стягнення 380796,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Автокомплект " звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " АЕТЕРНА УКРАЇНА " 380 796,27 грн., з яких: 118066,32 грн. - 3% річних та 262729,95 грн. збитки від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автокомплект" 118066 грн. 32 коп. - 3% річних, 262729 грн. 95 коп. збитків від інфляції, 5711 грн. 94 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 та ухвалите нове, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки заяві відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

20.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптали Є.Ю., суддів: Яковлєв М. Л., Кропивна Л. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 04.09.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 та призначено до розгляду на 29.09.2020.

17.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.

29.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив у відповідності до якої останній заперечує проти обставин викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить задовольнити її, а оскаржуване рішення просить скасувати.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3489/20 від 29.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л. В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М. Л. та призначено до розгляду на 25.11.2020.

25.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 відкладено розгляд справи на 22.12.2020.

21.12.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою. Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 повідомлено учасників справи, що головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 17.12.2020 по 31.12.2020 та з 04.01.2021 по 06.01.2021 перебував у відпустці та призначено до розгляду справу на 02.02.2021.

В судовому засіданні 02.02.2021 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а оскаржуване рішення просив скасувати.

В судовому засіданні 02.02.2021 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахування відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.11.2016 р. між позивачем (надалі - позикодавцем ) та відповідачем (надалі - позичальником ) був укладений договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 001ФД.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача кошти ( позику ) на умовах цього договору, а останній зобов`язався повернути надану позику в порядку встановленому цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору від 08.11.2016 р. № 001ФД позика надається відповідачу з метою поповнення обігових коштів.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 50 000 000,00 грн. на безоплатній основі, тобто відсотки ( комісії та/або плата за користування грошовими коштами ) не нараховуються і не сплачуються. ( п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 09.01.2017 р. ).

Як передбачено п. 3.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 09.01.2017р.), що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику не пізніше 31.12.2017 р.

Позичальник зобов`язаний повернути суму кожної виданої допомоги не пізніше ніж через 120 календарних днів від дати надання такої позики, але не пізніше кінцевого терміну повернення в залежності, яка дата наступає раніше. Позивач, в обґрунтування позову зазначає, що на виконання договору № 001ФД від 08.11.2016р. у період з 11.08.2017р. по 01.09.2017р. відповідачу були перераховані на банківський рахунок кошти у загальному розмірі 2 310 553,55 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: № 000186784 від 11.08.2017 р. на суму 536072,12 грн., № 000187137 від 17.08.2017р. на суму 4500,00 грн., № 000187275 від 18.08.2017р. на суму 399957,29 грн., № 000187210 від 18.08.2017р. на суму 400427,14 грн., № 000187269 від 18.08.2017р. на суму 449757,00 грн., № 000187788 від 01.09.2017р. на суму 519840,00 грн.

Проте, у період з 07.11.2017р. по 15.03.2018р. відповідачем були повернуті кошти лише у сумі 463 875,39 грн.

Залишок неповернутої суми відповідачем становив 1 846 678,16 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.09.2019 р. у справі № 910/7570/19 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Автокомплект " було задоволено і стягнуто з відповідача вказану суму заборгованості.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом вказане рішення суду набрало законної сили, проте відповідачем сума боргу є несплаченою

Позивачем, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних в сумі 118066,32 грн. та збитки від інфляції в розмірі 262729,95 грн., а всього 380796,27 грн.

В апеляційній скарзі та у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019р. відповідно до якої припинились зобов`язання сторін за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 001ФД від 08.11.2016р. та договором поставки від 18.11.2016 р. № 87, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. ( ст. 1046 ЦК України ).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/7570/19 встановлено, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 не припиняє обов`язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за Договором №001ФД про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 08.11.2016р.

Таким чином, посилання скаржника на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до якої, на думку скаржника, припинились зобов`язання сторін за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 001ФД від 08.11.2016р. та договором поставки від 18.11.2016 р. № 87 є помилковою та спростовується вищевикладеним.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушені умови договору від 08.11.2016р. № 001ФД, а саме надані кошти у вигляді фінансової допомоги за вказаним договором не повернуті, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕТЕРНА УКРАЇНА" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі №910/2412/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2412/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2021.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв