Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/8514/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/8514/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.09.2020 (повний текст рішення складено 07.09.2020)

у справі №910/8514/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Севен"

про стягнення заборгованості у розмірі 68422,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Севен" про стягнення заборгованості у розмірі 68 422,72 грн., з яких: заборгованість за поставлену теплову енергію у гарячій воді у розмірі 64 583,69 грн, пеня у розмірі 2895,79 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 550,49 грн, 3% річних у розмірі 392,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №331122 від 12.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надана позивачем відповідачу теплова енергія за спірним договором протягом жовтня 2019 - квітня 2020 років оплачена останнім у повному обсязі. Доказів передачі позивачем відповідачу більшого об`єму теплової енергії суду не було надано.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/8514/20. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 34810,75 грн, пеню у розмірі 2895,79 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 550,49 грн, три відсотки річних у розмірі 392,75 грн, судовий збір у розмірі 2102 грн. Стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, позивач посилається на те, що надані відповідачем звіти за спірний період не повинні бути враховані при розрахунках за спожиту теплову енергію, так як в цей період прилад обліку був не повірений та відповідно розрахунки необхідно здійснювати згідно договірних навантажень, відповідно до умову договору та чинного законодавства України.

За таких обставин, позивач вважає, що місцевий господарський суд неправомірно здійснив перерахунок за спірний період.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що п.5.5. договору дійсно передбачено, що кількість теплової енергії, відпущеної відповідачу визначається як виняток, розрахунковим способом, однак саме у випадку відсутності приладу або виходу його з ладу.

Натомість, на думку відповідача, в даному випадку вищевказаний пункт договору не підлягає застосуванню, оскільки прилад обліку був наявним та не виходив з ладу.

За таких обставин, відповідач вважає, що визначення кількості теплової енергії за жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень, квітень 2020 року розрахунковим способом є неправомірним.

З цього слідує і те, що відомості обліку теплової енергії, додані до матеріалів справи на підтвердження кількості фактично спожитої теплової енергії, містять дані належно функціонуючого приладу обліку і відповідають дійсності.

Таким чином, за твердженням відповідача нарахування за спожиту теплову енергію мало здійснюватися за фактичними показниками, які подалися відповідачем позивачу, але останнім не приймалися, і на підставі яких відповідач просив здійснити перерахунок за спірні місяці.

Враховуючи вищевикладене, відповідач наголошує на тому, що надана позивачем відповідачу теплова енергія за спірним договором протягом жовтня 2019 - квітня 2020 років оплачена останнім у повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/8514/20. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №910/8514/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8514/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/8514/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.07.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (за договором - енергопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Севен" (за договором - абонент, відповідач) укладено договір №331122 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).

Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової у гарячої воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалюваного сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

За змістом п. 2.3.2. договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

В силу вимог п. 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку (за приладами обліку; розрахунковим способом - необхідне внести).

Пунктом 5.3. договору визначено, що абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені додатком №1 до договору (п. 5.3. договору).

При відсутності приладу обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунком способом (п. 5.5. договору).

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано та не визнано недійсним.

У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, за яким при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку , якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 3 додатку № 4 до договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нарахування за спожиту теплову енергію за період жовтня 2019 по лютий 2020 ним проводилося розрахунковим способом, оскільки будинок по вул. Гончара, 67 у м. Києві обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується актами щодо вузла комерційного обліку споживача до роботи № 20/520, відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, свідоцтвом про повірку.

Враховуючи, що відповідач оплату за спожиту теплову енергію за спірний період не виконав, у останнього уторилась заборгованість, на підставі якої позивачем було нараховано інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга скаржника не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із зазначеними нормами кореспондуються положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджуючи зміст укладеного між позивачем і відповідачем договору №331122 від 12.07.2018, колегія суддів вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини щодо якого врегульовані Главою 63 підрозділу 1 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, будинок за адресою: м. Київ, вул. О.Гончара, 67 обладнаний будинковим приладом обліку "АЕВА МВТ МВТ-3 М, модель 01 №10171", що підтверджується звітними документами, дата повірки 16.09.2015, термін дії якої сплив - 16.09.2019.

17.09.2019 відповідач звернувся до позивача із листом та повідомив останнього про закінчення терміну повірки та просив направити відповідного фахівця щодо проведення нової повірки приладу. Вказане звернення позивачем залишено без відповіді.

В подальшому, відповідач повторно звернувся до позивача із відповідним листом від 21.12.2019.

19.02.2020 позивач видав акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи 320/520 від 19.02.2020.

Крім того, 16.01.2020 позивач склав акт №20/1011 зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача, відповідно до якого, на дату зняття пломб, показання лічильника були 90,429 Гкал, порушень в роботі приладу не виявлено, цілісність пломб не порушена, що в свою чергу свідчить про правильність складання відповідачем відомостей та передачу даних лічильника позивачу за весь час роботи приладу обліку.

За таких обставин, колегія суддів вважає слушними заперечення відповідача про неправомірність розрахунку позивача щодо наданої теплової енергії за розрахунковим методом без врахування даних приладу обліку.

Відповідно до довідки про стан розрахунків за спожиту теплоенергію КП "Київтеплоенерго", яка була додана позивачем до позовної заяви:

- сальдо на початок жовтня 2019 року становило - 2 394,06 грн, нараховано за жовтень 2019 року 3 790,22 грн;

- сальдо на початок листопада 2019 року становило 1 396,16 грн, нараховано за листопад 2019 року 13 221,73 грн;

- сальдо на початок грудня 2019 року становило 14 617,89 грн, нараховано за грудень 2019 року 10 793,34 грн;

- сальдо на початок січня 2020 року становило 25 411.23 грн, нараховано за січень 2020 року 11 339,83 грн;

- сальдо на початок лютого 2020 року становило 36 751,06 грн, нараховано за лютий 2020 року 1 484,53 грн;

- сальдо на початок березня 2020 року становило 38 235,59 грн, нараховано за березень 2020 року 3 248,72 грн;

- сальдо на початок квітня 2020 року становило 41 484,31 грн, нараховано за квітень 2020 року 23 099,38 грн, всього 66 977,75 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно квитанції від 14.05.2020 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 10 247,29 грн, які листом від 18.06.2020 відповідач просив позивача зарахувати як оплату за листопад 2019 року.

Таким чином, за листопад 2019 року із нарахованих розрахунковим методом 13 221,73 грн було сплачено 10 247,29 грн.

Разом з тим, відповідно до звіту показників лічильника: за листопад 2019 року оплата за теплову енергію підлягала сплаті в розмірі 4 514,24 грн; за жовтень 2019 року, відповідно до показників лічильника, підлягало сплаті 3 763,38 грн, із врахуванням сальдо - 2 394,06 грн, що було на початок місяця - за жовтень мало бути сплачено 1 369,32 грн; за грудень 2019 року, відповідно до показників лічильника, підлягало сплаті 3 970,14 грн. Загалом за жовтень - грудень, відповідно до показників лічильника, підлягало сплаті 9 853,7 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 69 від 24.06.2020 відповідачем сплачено на рахунок позивача 6 808,61 грн за жовтень 2019 (підлягало сплаті 1 396,16 грн), лютий 2020 року (підлягало сплаті 1 484,53 грн), березень 2020 (підлягало сплаті 3 248,72 грн) та травень 2020 року (підлягало сплаті 679,20 грн). 1 396,16 + 1 484,53 + 3 248,72 + 679,20 = 6808,61.

Згідно платіжного доручення № 79 від 07.07.2020 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 976,00 грн за квітень 2020 року (відповідно до відомості обліку споживання теплової енергії за квітень 2020 року, у квітні 2020 року відповідачем було використано 0,538 Гкал, показання приладів обліку на 25.04.2020 року - енергія 93,61, тобто за квітень 2020 року підлягала сплаті сума в розмірі 813,13 грн (0,538 Гкал х 1511,4 х 1 (враховано максимальний коефіцієнт 1, замість 0,7) = 813,13 грн), усього з ПДВ 975,75 грн).

Крім цього, листом від 18.06.2020, що був поданий позивачу, відповідач просив зарахувати оплату, яка надійшла 15.05.2020, в розмірі 10247,29 грн, як оплату за листопад 2019.

З огляду на вищезазначене, відповідач сплатив послуги із постачання теплової енергії за жовтень 2019 року, листопад 2020 року (частково), лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року на загальну суму 18 031,65 грн.

Враховуючи здійснену оплату відповідачем послуг із постачання теплової енергії за спірний період, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача заборгованість за зазначені місяці.

Натомість доводи позивача про неправомірність здійснення місцевим господарським судом перерахунку за спірний період, колегію суддів оцінюються критично, оскільки суми, нараховані позивачем за спожиту теплову енергію за жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень, квітень 2020 року, проведені не за даними приладу обліку, а за розрахунковим методом, що в свою чергу не відповідає умовам договору та дійсності лічильника, про вірність якого позивачем не спростовано.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарським суду дійшов правильного висновку, що надана позивачем відповідачу теплова енергія за спірним договором протягом жовтня 2019 - квітня 2020 років оплачена останнім у повному обсязі, з урахуванням того, що в даному випадку нарахування здійснювалось відповідно до фактично використаних Гкал.

Інші доводи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, з огляду на що не приймаються судовою колегією.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування судового рішення, що оскаржуються.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/8514/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/8514/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська