Рішення

від 09.02.2021 по справі 909/673/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/673/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр"

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 91141,04 грн.

Встановив: Івано-Франківської місцева прокуратура в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,9789 га, що знаходиться за адресою: вул. Височана, 18 в м. Івано-Франківську, з кадастровим номером 2610100000:20:005:0207 в розмірі орендної плати за землю в сумі 91141,04 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, що згідно ст.14 Конституції України перебуває під особливою охороною держави.

Суд встановив, що на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Івано-Франківською міською радою, яка протягом розумного строку не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати до державного бюджету, тобто навів підставу для представництва інтересів держави та для звернення з позовом до суду.

Івано-Франківською місцевою прокуратурою за фактом бездіяльності органу місцевого самоврядування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019091010000047 за ч. 1 ст. 367 КК України.

Таким чином подання позову прокурором в інтересах держави у даній справі є обґрунтованим.

Господарським судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 06.08.2020).

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 18.08.2020; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція прокурора та позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно без укладення договору оренди земельної ділянки користувався земельною ділянкою площею 0,9789 га, що знаходиться за адресою: вул. Височана, 18 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:20:005:0207, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею.

Належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою відповідач оформив тільки 04.12.2019, до цього часу орендну плату за володіння і користування землею не сплачував. Згідно розрахунку позивача за період з 27.05.2019 по 04.12.2019 відповідач безпідставно зберіг орендну плату в розмірі 91141,04 грн.

В обґрунтування підстав звернення до суду з даним позовом прокуратура зазначила, що невжиття органом місцевого самоврядування (Івано-Франківською міською радою) жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави, яке полягало в безпідставному збереженні відповідачем коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю та ненадходженні коштів до бюджету, свідчить про його бездіяльність. За таких обставин, вважає, що наявні підстави для звернення прокуратури до суду з даним позовом на захист інтересів держави в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовні вимоги обгрунтовані положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 16, 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 2, 21, 35 Закону України "Про оренду землі", ст. 124-126 Земельного кодексу України, ст. 16, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" отримало ухвалу про відкриття провадження у справі 18.08.20, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2008 № 2702 ТОВ "Сантехцентр" набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей); адреса нерухомого майна: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18.

Державну реєстрацію права власності на зазначений вище об`єкт проведено 04.12.2008, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 37-38).

Згідно з повідомленням Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради листом №374/34.3-02/18в від 22.05.2018, яке направлене ТОВ "Сантехцентр", Департамент повідомив відповідача про те, що відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", "Положення про Департамент комунальних ресурсів Іван-Франківської обласної ради", затвердженого рішенням Івано- Франківської міської ради №42-2 від 22.12.2015, "Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську", затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради № 1508-47 від 28.08.2014 із змінами №64-11 від 15.03.2017, з 11.06.2018 по 21.06.2018 буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.25).

За результатами обстеження 14.06.2018 земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18 інспектором з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в присутності свідків складено акт обстеження земельної ділянки № 172 (а.с.26-27), яким встановлено, що земельні ділянки використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" для обслуговування нерухомого майна: об`єкта незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей; цех новий).

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки встановлено наступне.

- Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час обстеження ТОВ "Сантехцентр" не перебуває в стані припинення.

- Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 127395884 від 13.06.2018), за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18 ТОВ "Сантехцентр" належать об`єкти нерухомого майна: об`єкт незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей), реєстраційний номер майна - 25594249, дата державної реєстрації 04.12.2008, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 2702 від 01.12.2008; цех новий, реєстраційний номер майна 19991646, дата державної реєстрації 20.08.2007, підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна № 1-519 від 20.08.2007.

- Об`єкт незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей) складається з двох частин, які прилягають одна до іншої. Північна частина незавершеного будівництва (складські приміщення прямокутної форми накриті дахом) використовується для складування металопрокату, лаку та фарб в металічних банках. Південну частину незавершеного будівництва демонтовано до фундаменту.

- Згідно публічної кадастрової карти земельна ділянка для обслуговування незавершеного будівництва не сформована, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний.

- На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваними земельними ділянками.

- Згідно інформації ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20.06.2018 протягом 2016-2018 року ТОВ "Сантехцентр" не декларує і не здійснює плату за обстежувані земельні ділянки.

Клопотанням №451/34.3-02/18в від 05.07.2018 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради звернувся до ТОВ "Сантехцентр" про укладення договору оренди земельних ділянок; щодо сплати коштів за минулий період звернутись в Управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів; клопотання отримане відповідачем - 09.07.2018 (а.с.29).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 28.05.2019, земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С.Височана, 18; площа земельної ділянки 0,9789 га; кадастровий номер 2610100000:20:005:0207, форма власності: інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, дата державної реєстрації земельної ділянки 27.05.2019 (а.с.42-44).

06.06.2019 відповідач звернувся в Івано-Франківську міська раду для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та щодо надання вказаної земельної ділянки в оренду терміном на 10 років (а.с. 62).

Відповідно до витягу з рішення Івано-Франківської міської ради № 203-28 від 16.08.2019 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" та додатку 4 до рішення вирішено затвердити ТОВ "Сантехцентр" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передати останньому в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,9789 га по вул. С. Височана, 18, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:20:005:0207 (а.с.58).

16.08.2019 між Івано-Франківською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Сантехцентр" (Орендар) укладено договір оренди землі (а.с.49-50), згідно якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться на вул. С. Височана,18, кадастровий номер - 2610100000:20:005:0207 (п.1 договору).

У відповідності до п.2 договору "Об`єкт оренди" - на підставі п.3 додатку 4 рішення 28 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 №203-28 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9789 га, у т.ч. під забудовою 0,3887 га, інших угідь - 0,5902 га.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державну реєстрацію права користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" вказаною земельною ділянкою проведено 04.12.2019.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік від 04.06.2019 №1194/0/196-19 нормативно грошова оцінка земельної ділянки по вул. Височана, 18, склала 5775430,68 (а.с.128).

Згідно з розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності на території м. Івано-Франківська, розробленого Департаментом комунальних ресурсів, ТОВ "Сантехцентр" за користування земельною ділянкою за адресою вул. Височана, 18 у м. Івано-Франківськ за період з 27.05.2019 по 04.12.2019 безпідставно зберегло 91141,04 (а.с.46).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, що згідно ст.14 Конституції України перебуває під особливою охороною держави.

Суд встановив, що на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Івано-Франківською міською радою, яка протягом розумного строку не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати до державного бюджету, тобто навів підставу для представництва інтересів держави та для звернення з позовом до суду.

Таким чином подання позову прокурором в інтересах держави у даній справі є обґрунтованим.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Судом встановлено, що відповідач набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва (цех механічної обробки деталей); адреса нерухомого майна: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18 на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2008 № 2702.

Державну реєстрацію права власності на зазначений вище об`єкт проведено 04.12.2008, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 37-38).

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

При цьому, частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої-четвертої цієї ж статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 0,9789 га, кадастровий номер 2610100000:20:005:0207, розташована за адресою вул. Височана,18 у м. Івано-Франківську сформована як об`єкт цивільних прав 27.05.2019.

При дослідженні питання щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати з моменту формування земельної ділянки в розумінні статті 79-1 Земельного Кодексу України, а саме з 27.05.2019 по 04.12.2019 (дата реєстрації договору оренди) суд виходив з такого.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 9789 м. кв, що знаходиться за адресою вул. Височана, 18, станом на 2019 рік, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5775430,68 грн (а.с.42).

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 3 відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд встановив, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" за період з 27.05.2019 по 04.12.2019 в розмірі орендної плати в сумі 91141,04 грн належать до задоволення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду прокуратура Івано-Франківської області сплатила судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 91141,04 грн - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр", вул. Євгена Коновальця, буд. 207, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30610024) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського 21, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 33644700) - 91141,04 (дев`яносто одну тисячу сто сорок одну гривню чотири копійки) безпідставно збережених коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр", вул. Євгена Коновальця, буд. 207, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30610024) на користь прокуратури Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 03530483) - судовий збір в сумі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.02.2021

Суддя Л.М. Неверовська