Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/12584/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/12584/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДАГРО" (02121, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЛІВСЬКА, будинок 226/228; ідентифікаційний код 39070426)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДМИТРІВСЬКА, будинок 18/24; ідентифікаційний код 40704464)

про стягнення 95 741,23 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДАГРО" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" (далі - відповідач) про стягнення 95 741,23 грн, яких 91 744,69 грн основний борг та 3 996,54 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків з оплати поставленого товару за видатковими накладними № 1170 від 17.09.2018 та № 1336 від 04.10.2018.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлені строки для подання, відзиву. Відповіді на відзив, заперечень та інших пояснень.

Сторони додаткові докази, пояснення, заперечення у встановлений строк не подали.

При цьому, з приводу повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про відкриття провадження та розгляд справи № 910/12584/20, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі 14.09.2020 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, конверт з ухвалою суду від 14.09.2020, скерований на адресу відповідача, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі № 910/12584/20 від 14.09.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

17.09.2018 та 04.10.2018 Товариством було поставлено та відвантажено, а відповідачем прийнято товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних.

Передача товару відповідачеві була здійснена за наступними видатковими накладними: видаткова накладна № 1170 від 17.09.2018 на суму 17 760,00 грн (в т.ч. ПДВ) та видаткова накладна № 1336 від 04.10.2018 на суму 74 634,24 грн (в т.ч. ПДВ).

Після поставки та прийняття товару від відповідача не надійшло на адресу Товариства будь-яких претензій з приводу асортименту товару, його якості, кількості та комплектності, наявності яких-небудь недоліків товару, а також щодо порядку, строків та умов поставки, оплата відповідачем за поставлений товар у строк, встановлений Договором, здійснена лише частково, а саме в розмірі 649,55 грн.

11.04.2019 позивач звернувся листом-вимогою про оплату заборгованості у розмірі 91 744,69 грн.

08.05.2019 відповідач надав гарантійний лист (вих. №5-19) відповідно до якого зобов`язався погасити вищезазначену заборгованість та пропонує наступний графік погашення заборгованості: до 20.08.2019 - 18 500,00 грн, до 20.09.2019 - 18 500,00 грн, до 20.10.2019 - 18500,00 грн, до 20.11.2020 - 18 500,00 грн, до 20.12.2019 - 17 744,69 грн.

17.09.2019 позивач повторно звернувся з листом-вимогою про оплату заборгованості у розмірі 91 744, 69 грн, оскільки у запропонований відповідачем строк платежів з погашення заборгованості здійснено не було.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду, в межах якого крім суми боргу також просить суд стягнути три проценти річних у розмірі 3 996,554 грн за період з 05.10.2018-18.03.2020.

Відповідач своїм правом подання відзиву суду не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з поставкою товару - труби.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, видатковими накладними № 1170 від 17.09.2018 на суму 17 760,00 грн (в т.ч. ПДВ) та видаткова накладна № 1336 від 04.10.2018 на суму 74 634,24 грн підтверджується факт поставки товару та прийняття його відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Керуючись вказаними приписами чинного законодавства, суд погоджується із доводами Товариства та зазначає, що строк оплати поставленого товару настав 18.09.2018 та 05.10.2019 - тобто на наступний день після здійснення поставки товару згідно вказаних вище видаткових накладних.

Матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем заборгованості у розмірі 91 744,69 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення вказаної суми боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 3 996,54 грн за період з 05.10.2018-18.03.2020.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства до відповідача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДАГРО" Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" про стягнення 95 741,23 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДМИТРІВСЬКА, будинок 18/24; ідентифікаційний код 40704464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДАГРО" (02121, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЛІВСЬКА, будинок 226/228; ідентифікаційний код 39070426) 91 744,69 грн (дев`яносто одну тисячу сімсот сорок чотири гривні 69 копійок) заборгованості, 3 996,54 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість гривень 54 копійки) та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ