Рішення

від 09.02.2021 по справі 911/2939/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/2939/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Фізичної особи-підприємця Ткачука Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдеревина" (07203, Київська обл., Іванківський р-н, с. Запрудка, вул. Шевченка, буд. 79, код ЄДРПОУ 42497340)

про стягнення заборгованості згідно договору про надання транспортних послуг,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 05.10.2020 Фізичної особи-підприємця Ткачука Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдеревина" про стягнення заборгованості згідно договору про надання транспортних послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

13.11.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 13.11.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 07.12.2020; відповідачу - заперечень до 14.12.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- між ФОП Ткачук С.В. та ТОВ "Промдеревина" укладено Договір про надання транспортних послуг №16/01-20 від 28.01.2020.

- позивач належним чином виконав умови Договору здійснивши перевезення лісопродукції за замовленням відповідача у період з 04.03.2020 по 23.03.2020, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг;

- відповідач за надані позивачем послуги перевезення не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 60000,00 грн;

- у зв`язку з несвоєчасністю розрахунків позивачем нараховано відповідачу 2704,92 грн пені та 644,88 грн 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №0103273663782 від 02.12.2020 з відміткою про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 13.11.2020 про відкриття провадження у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промдеревина" (відповідач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ткачуком Сергієм Васильовичем (позивач, виконавець) укладено Договір про надання транспортних послуг №16/01-20 (далі - Договір) за яким, в порядку та на умовах, визначених цим Договором виконавець зобов`язується своїми силами і засобами у встановлені строки надати транспорті засоби під завантаження, прийняти перевезти ввірений йому замовником вантаж, до пункту призначення розташовану за адресою: Київська область., смт. Іванків, вул. Розважівська, 192 - теплова електростанція, що працює на біопаливі, потужністю 18 МВm, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник в свою чергу, зобов`язується прийняти, оплатити надані послуги в повному об`ємі в порядку та терміни, визначені даним Договором (п. 1.1. Договору).

Розрахунки між виконавцем та замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника у національній валюті - гривні на кожну окрему партію не пізніше 45-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту. Підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) та отриманий замовником рахунок перевізника, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами (п. 3.1. та 3.3. Договору).

Відповідно до Розділу 4 Договору взаємна відповідальність сторін регулюється ЦК України, законодавчими та нормативними актами України та цим Договором. У випадку несвоєчасного подання транспортного засобу під завантаження та за прострочення терміну доставки вантажу, обумовлених у заявці, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день простою. У випадку несвоєчасної оплати, замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування платежу.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідачем порушено умови Договору, а саме не оплачено надані позивачем послуги, що підтверджуються доданими до позову підписаними актами надання послуг та товарно-транспортними накладними.

Відповідач відзиву на позов не надав, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а також нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином завірених копій Актів надання послуг: №24 від 06.03.2020 на суму 15000,00 грн; №25 від 20.03.2020 на суму 22500,00 грн; №28 від 25.03.2020 на суму 22500,00 грн, вбачається факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення на суму 60000,00 грн, вказані документи підписані замовником і виконавцем та скріплені їх печатками.

Також, на підтвердження здійснення позивачем послуг з перевезення вантажів відповідно до умов Договору №16/01-20 від 28.01.2020, останнім надано суду копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається факт отримання відповідачем (уповноваженою особою відповідача) вантажів.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо своєчасності та якості наданих послуг з перевезення.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату: №0603 від 06.03.2020 на суму 15000,00 грн; №2003 від 20.03.2020 на суму 22500,00 грн; №2503 від 26.03.2020 на суму 22500,00 грн.

Отже, надані позивачем суду Акти виконаних робіт та рахунки на оплату в відповідності до п. 3.3. Договору перевезення є підставою для виникнення у позивача права вимоги у відповідача оплати за надані послуги.

Водночас, відповідач жодним чином не відреагував на даний позов, хоча і був обізнаний про розгляд даної справи судом, у зв`язку з чим, останній позбавив себе можливості надати суду докази відсутності боргу.

Відтак, доходить висновків, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 60000,00 грн вартості наданих послуг, відповідно до вищевказаних Актів надання послуг є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені та 3% річних.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню та 3% річних за період прострочення платежів, визначених Розділом 3 Договору у розмірі 2704,92 грн пені та 644,88 грн 3% річних.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені та встановлено, що сума пені є більшою, водночас суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а отже сума пені підлягає до стягнення з відповідача у розмірі, зазначеному позивачем - 2704,92 грн.

Разом з тим, суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з цим сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у розмірі 644,88 грн.

Відтак, суд доходить висновків про повне задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 60000,00 грн боргу, 2704,92 грн пені та 644,88 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Поряд з тим, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 13000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

В якості доказів підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано Акт виконаних робіт б/н від 30.09.2020 на суму 13000,00 грн, складений між адвокатом Хільчевським С.О. та ФОП Ткачук С.В. про те, що виконавцем були надані послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги №26/20 від 19.08.2020.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у вказаному Акті виконаних робіт немає жодних посилань на те, що вказані роботи, а саме: письмова консультація по справі з вивченням документів - 3000,00 грн; складання позовної заяви - 6000,00 грн; складання клопотання - 2000,00 грн; участь у судовому засіданні - 2000,00 грн, є такими, що пов`язані з даним судовим провадженням, тобто в Акті виконаних робіт не конкретизовано того, що вказані послуги були надані ФОП Ткачук С.В. в рамках позову де відповідачем є саме ТОВ "Промдеревина" з відповідним предметом позову.

Суд також наголошує на тому, що в розумінні ст. 126 ГПК України позивачем до суду мало бути надано окрім договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості ще й детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, суд наголошує на тому, що позивачем не надано суду Договору про надання правової допомоги №26/20 від 19.08.2020 на якій останній посилається в Акті виконаних робіт та з якого суд міг би встановити предмет договору, а відтак і пов`язаність останнього з розглядом справи №911/2939/20.

Також позивачем не додано доказів, які підтверджують сплату позивачем адвокату Хільчевським С.О. 13000,00 грн чи доказів, які підтверджують факт виставлення рахунку на оплату.

Незрозумілими є також підстави включення в акт виконаних адвокатом робіт вартості послуг щодо участі в судовому засідання, оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення сторін, що додатково ставить під сумнів належність даного доказу, як доказу, що підтверджує надання послуг адвокатом в межах справи №911/2939/20, оскільки детального опису (наданих послуг), виконаних адвокатом вказаний акт також не містить, позаяк складений загальними виразами.

З наведених підстав суд констатує, що позивачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами понесення судових витрат на правову допомогу у даній справі у заявленому розмірі, позаяк понесення витрат на правову допомогу у справі № 911/2939/20 не конкретизовано в Акті виконаних робіт б/н від 30.09.2020 на суму 13000,00 грн, вказане дає суду підстави вважати, що дані витрати можуть відноситись до іншого судового провадження, а отже, в суду немає підстав для покладення вказаних судових витрат на правову допомогу у даній справі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдеревина" (07203, Київська обл., Іванківський р-н, с. Запрудка, вул. Шевченка, буд. 79, код ЄДРПОУ 42497340) на користь Фізичної особи-підприємця Ткачука Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 60000,00 грн боргу, 2704,92 грн пені та 644,88 грн 3% річних, а також 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз