Постанова

від 19.07.2007 по справі 8958-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8958-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.07.2007Справа №2-25/8958-2007А

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів

(м. Сімферополь, пр.Кірова, 51-52\10а )

До відповідача  ТОВ «Корделет-Крим», м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 17

Про стягнення  2709,00грн.

                                                                                                Суддя О.Ю. Копилова

                                                                                         При секретарі Діланян І.К.

                          ПРЕДСТАВНИКИ:

Від   позивача – Ковалевська Є.В., дов. № 04-5/3 від 10.01.07р..  

Від відповідача – не з'явився  

Сутність спору:  Кримське Республіканське  відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів звернулося з позовом  до відповідача про стягнення 2709,00 грн. адміністративно-господарських санкцій.

          Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про причини неявки суд не повідомив.

         Оскільки відповідач не прибув у судове засідання, про причини неприбуття не повідомив, а отже дані обставини не є перешкодою для розгляду справи відповідно до п. 2 ст.. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представника позивача, суд                                               

                                                 встановив:

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом,   передбаченим Конституцією й законами України.

Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного керування, що діє в складі Мінпраці й  підкоряється йому.

Фонд у своїй діяльності  керується Конституцією й законами України, актами  Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.

У чинність п.3  цього Положення одним із завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення  працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні обґрунтовується  на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У чинність  ч.1 ст.68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні» для підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 у кількості 1 робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств у випадку не забезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

          Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314  робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів    умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.  

          Вищевказана норма Постанови Кабінету Міністру № 314  встановлює, що робоче місце для інваліда вважається створеним  з моменту працевлаштування на ньому інваліда.

          Відповідно ч. 1 ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів є обов'язковими до виконання.

Частиною 1 статті 20 зазначеного Закону  передбачено, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів  менша,  ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські   санкції, сума яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи, яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування  інваліда і не зайняте інвалідом. Для  підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних   осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі половини середньої річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю  утримуються  за  рахунок  коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідач не виконав норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2006р.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів 1, фактично  інвалід не був працевлаштований.

У зв'язку з тим, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» не передбачає сплату внесків у Фонд, то вони, отже, не входять до складу єдиного податку й не утримуються держказначейством для перерахування у Фонд. Відповідно до вищевказаного Закону джерелом фінансування соціальної захищеності інвалідів є надходження від сплати підприємствами штрафів за невиконання нормативів по працевлаштуванню інвалідів, а не внески.

Аналізуючи норми Закону України № 875 суд приходить до висновку, що законом не передбачений  причинно-послідовний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідних державних фондів по здійсненню заходів по працевлаштуванню інвалідів та обов'язком  підприємств створити робочі місця для інвалідів ( виконати норматив).

Тобто в законі не вказано, що у разі своєчасної звітності в центр зайнятості  за формою 3-ПН, відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів або у разі їх не направлення  на підприємство, воно звільняється від обов'язку сплатити самостійно встановлену суму  адміністративно-господарських санкцій.

Адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер  альтернативного зобов'язання, тобто підприємство або  дотримує норматив, або сплачує  конкретну суму до держбюджету  України.

При цьому законом не встановлено, що для сплати адміністративно-господарських санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини.

Більш того, публічно-правові відносини,  які  виникли між позивачем та відповідачем у результаті невиконання нормативу та несплати адміністративно-господарських санкцій взагалі не передбачають можливості існування питання про відповідальність, пов'язану з винними діями  особи, що не є суб'єктом владних повноважень, оскільки питання про наявність вини може розглядатися тільки у цивільних  (господарських) відносинах.

У стосунках, що виникають з публічно правових відносин між суб'єктом владних повноважень та іншими особами повинно вирішуватися тільки питання виконання встановлених законами вимог.

Крім того, зі змісту статей 19 й 20  Закону вбачається, що санкції мають компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки  згідно з ч.6 ст.20 Закону суми адміністративно-господарських санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок - або  виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата адміністративно-господарських санкцій. Це опосередковано підтверджується формою звітності № 10-ПІ, відповідно якої підприємство самостійно визначає собі  суму коштів, що підлягає сплаті за невиконання нормативу.

         Відповідно ст. 46 Конституції України  громадяни мають право на  соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх  у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а  також у старості  та в інших випадках, передбачених законом.

         Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

          Пенсії,  інші  види соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Таким чином Конституцією України гарантовано право соціально незахищених громадян, в тому числі інвалідів, на відповідний рівень життя, фінансування якого здійснюється за рахунок  як держави, так і підприємств, організацій, що повинні сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу  згідно із ст. 19,20 Закону України № 875.

          Оскільки держава гарантує соціальний захист інвалідів, вона здійснює  виконання цієї програми двома засобами: перший - шляхом зобов'язання підприємства створити для інваліда робоче місце (тобто забезпечити його роботою) з наслідками, що випливають (одержання зарплати, лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги, пенсійне забезпечення, страхування та інш.) та другий - шляхом фінансування витрат бюджету  на соціальне забезпечення інвалідів, що не працюють.

        При таких обставинах, враховуючи положення Конституції України,  Законів України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» суд  вважає, що підприємства, організації зобов'язані створити робоче місце для інваліда, тобто виконати норматив, або перерахувати до Державного бюджету відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, за рахунок яких держава в особі відповідних уповноважених органів влади забезпечує соціальну підтримку інвалідів, в т.ч. і тих, що не працюють (перша група інвалідності, пенсіонери-інваліди, діти-інваліди та інші).

       За кількість  робочих місць, незайнятих інвалідами  адміністративно-господарські санкції становлять  2709,00 грн. і підлягають стягненню в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                            П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з  ТОВ «Корделет-Крим» (м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 17; р/р 26005307430011 в філії КРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 384436, код ЄДРПОУ 31364667) на користь  Кримського республіканського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а (одержувач держбюджет м. Євпаторія, 50070000, банк одержувача: УГК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740798, р/р 31213230700015, призначення платежу  *; ЄДРПОУ платника; 50070000; 01; 4% за незайняті інвалідами робочі місця)  2709,00 грн. адміністративно-господарських санкцій.

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

         Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Копилова О.Ю.