Рішення

від 09.02.2021 по справі 320/10170/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року м. Київ № 320/10170/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Головне управління ДПС у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною

бездіяльності,

ВСТАНОВИВ :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі по тексту - відповідач, Обухівський МРВ ДВС ЦМУ МЮ), у якому позивач з урахуванням уточненого позову просить суд:

- визнати протиправною і скасувати постанову Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 07.10.2020 (ВП № 62478853) про повернення виконавчого документа стягувачу;

- визнати протиправною бездіяльність Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо ухилення від закінчення виконавчого провадження № 62478853 з виконання вимоги №Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області від 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн. і винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 62478853;

- зобов`язати Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) закінчити виконавче провадження № 62478853 з виконання вимоги № Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн. і винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62478853.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконанні Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ф-1914499-55-у виданої ГУ ДПС у Київській області 04.03.2020. Постановою відповідача від 07.07.2020 відкрито виконавче провадження № 62478853 з виконання вказаної вимоги, а постановою від 07.10.2020 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Позивач вказав, що у постанові від 07.10.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідач вказав, що заходи щодо виявлення майна, належного боржникові виявилися безрезультатними, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки боржником було в повному обсязі сплачено суму боргу згідно виконавчого документу, відтак оскаржувана постанова є протиправною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження. Крім того, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Київській області. Також суд витребував докази по справі від Акціонерного товариства Таскомбанк та Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ЮАПЕЙ .

Відповідач позов не визнав подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що просить відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за відсутності представника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У судове засідання, призначене у справі на 09.02.2021 позивач, відповідач та третя особа не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 09.02.2021 про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2020 Головним управління ДПС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-191499-55-У, якою ОСОБА_1 нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 918,06 грн.

06.07.2020 Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-191499-55-У. Також зазначено про те, кошти стягнуті з боржника просять перерахувати на р/р: UA 368999980000355639204001016, Одержувач: ГУ ДПС у Київській області, код одержувача: 43141377, Банк: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998.

Постановою державного виконавця Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ від 07.07.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62478853 по примусовому виконанню вимоги № Ф-191499-55-У виданої 04.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області та про стягнення з ОСОБА_1 суму єдиного внеску 918,06 грн. Стягнуто з боржника виконавчий збір/ основну винагороду приватного виконавця у розмірі 9,18 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалася сплата боргу за виконавчим провадженням №62478853 на рахунок Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) код ЄДРПОУ: 34911011 УДКСУ в Обухівському районі IBAN:UA 720355269034900700159, що підтверджується відомостями наступних квитанцій:

- квитанція №Y14В-3441-А77Е від 09.08.2020 на суму 40,00 грн. ;

- квитанція №М8М1-ZМ37-7SLE від 18.08.2020 на суму 45,00 грн.;

- квитанція № DDLD-ZF99-DK7E від 26.08.2020 на суму 50,00 грн.;

- квитанція № 8TQQ-UK1B-11LE від 30.08.2020 на суму 55,00 грн.;

- квитанція №Y39B-Q1U2-M11E від 17.09.2020 на суму 65,00 грн.;

- квитанція № SYBT-2155-K21E від 23.09.2020 на суму 70,00 грн.;

- квитанція № UD53-3MD5-M5KE від 28.09.2020 на суму 75,00 грн.;

- квитанція № TL28-K4DD-A6FE від 07.10.2020 на суму 678,86 грн.

Постановою державного виконавця Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ від 07.10.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62478853 визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних втрат виконавчого провадження загальна сума мінімальних витрат: 69,00 грн.

Постановою державного виконавця Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ від 07.10.2020 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 62478853 визначено для боржника ОСОБА_1 розмір додаткових витрат виконавчого провадження: загальна сума додаткових витрат: 300 грн.

Постановою державного виконавця Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ від 07.10.2020 про стягнення виконавчого збору від 07.10.2020 у виконавчому провадженні ВП № 62478853 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 91,80 грн.

Постановою державного виконавця Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ від 07.10.2020 у виконавчому провадженні ВП №62478853, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1578,86 грн.

Постановою від 07.10.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 62478853 виконавчий документ вимогу № Ф-191499-55-У видану 04.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 суму єдиного внеску 918,06 грн. на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження повернуто стягувачу. У вказаній постанові державним виконавцем встановлено, що заходи виявлення майна, належного боржникові, виявились безрезультатними, а саме в ході проведення виконавчих дій встановлено: Згідно витягу МВС України за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі відсутні відомості щодо наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна. Згідно відповіді Державної податкової служби боржник не має відкритих рахунків. Згідно відповіді Пенсійного фонду України боржник не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами та не отримує пенсію.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищевказаної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , а також бездіяльністю відповідача щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною 1 ст.14 Закону №1404 визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.18 Закону №1404).

Частиною 1 ст. 37 Закону № 1404 обумовлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Аналогічні приписи містять положення пункту 20 розділу ІІІ Інструкції, якою обумовлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постанова про повернення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії.

Згідно з вимогами розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що у межах виконавчого провадження ВП № 62478853 по примусовому виконанню виконавчого документу вимоги №Ф-191499-55-У виданої 04.03.2020 ГУ ДПС у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 суму єдиного внеску 918,06 грн., державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 07.10.2020 було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При вирішенні питання щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, судом враховано таке.

Відповідно до приписів пункту 22 розділу ІІІ Інструкції закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

Постанова про закінчення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії.

У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону .

Аналогічні приписи містить пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404, якою обумовлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 було сплачено на рахунки Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) борг за виконавчим провадженням № 62478853 на загальну суму 1078,86 грн., що підтверджується відомостями квитанцій №Y14В-3441-А77Е від 09.08.2020; № М8М1-ZМ37-7SLE від 18.08.2020; № DDLD-ZF99-DK7E від 26.08.2020; № 8TQQ-UK1B-11LE від 30.08.2020; № Y39B -Q1U2-M11E від 17.09.2020; № SYBT-2155-K21E від 23.09.2020; № UD53-3MD5-M5KE від 28.09.2020; № TL28-K4DD-A6FE від 07.10.2020.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Відтак, враховуючи ту обставину, що станом на 07.10.2020, зокрема на момент внесення останньої суми оплати боргу ОСОБА_1 на рахунок виконавчої служби, у державного виконавця виникли обставини для підготовки розпорядження, передбаченого пунктом 13 розділу VII Інструкції, та для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Попри те, державним виконавцем Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ не було вчинено дій по закінченню виконавчого провадження на підставі фактичного виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Натомість державним виконавцем Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ 07.10.2020 було прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 62478853; про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 6247885; про стягнення виконавчого збору; про накладення арешту на грошові кошти; та постанову від 07.10.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 62478853 на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Відтак, враховуючи сплату ОСОБА_1 станом на 07.10.2020 на рахунок Обухівського МРВ ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) суми боргу за виконавчим провадженням в розмірі 1078,86 грн., суд вважає, що підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо ухилення від закінчення виконавчого провадження № 62478853 з виконання вимоги № Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області від 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн..

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням досліджених судом доказів та встановлених в ході судового розгляду обставин справи, постанова Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 07.10.2020 (ВП № 62478853) про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає скасування як така що прийнята відповідачем протиправно та необґрунтовано, так як боржником було повністю виконано рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) закінчити виконавче провадження № 62478853 з виконання вимоги №Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн. і винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62478853 не підлягає задоволенню з огляду на викладене.

Пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції визначено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

При закінченні виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, або повернення такого виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження паперову копію такого виконавчого документа.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційними повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один із кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

При цьому, зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, адже вирішення питання про закінчення виконавчого провадження належить до дискреційних повноважень державної виконавчої служби.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З урахуванням тієї обставини, що позивачем 07.10.2020 було фактичного виконане в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, зокрема сплачено суму боргу за виконавчим провадженням ВП № 62478853, а прийняття рішення щодо закінчення виконавчого провадження відноситься виключно до компетенції відповідача та не може бути вирішено судом, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог.

Відтак належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження № 62478853 з виконання вимоги №Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн. у на підставі фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом і винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 62478853.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій та рішення при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 62478853, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується відомостям квитанцій від 19.11.2020 №29540933 на суму 840,80 грн., від 25.11.2020 № 54 на суму 840,80 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, та пропорційний розмір задоволених позовних вимог до суми судового збору, суд вважає, що сума судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 71, 77, 90, 143, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 07.10.2020 (ВП № 62478853) про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Визнати протиправною бездіяльність Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо ухилення від закінчення виконавчого провадження № 62478853 з виконання вимоги № Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області від 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн.

4. Зобов`язати Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вирішити питання про закінчення виконавче провадження № 62478853 з виконання вимоги №Ф-191499-55-у, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області 04.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 суми єдиного внеску 918,06 грн. та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 62478853.

5. У задоволенні іншої часини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ( код ЄДРПОУ 34911011; місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 5) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.