Рішення

від 09.02.2021 по справі 541/278/16-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 541/278/16-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської районної ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської районної ради Полтавської області (надалі також - відповідач) в якому просив визнати неправомірними дії Миргородської районної ради (надалі також - відповідач) по непризначенню його на рівноцінну посаду керуючого справами виконавчого апарату районної ради після закінчення його повноважень як заступника голови Миргородської районної ради 6 скликання з 06.11.2015, зобов`язати Миргородську районну раду поновити його на посаді яка є рівноцінною посаді керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради, стягнути з Миргородської районної ради на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 27185,00 грн та моральну шкоду в розмірі 26000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 02.01.2003 працював на посаді керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради, а 04.03.2014 обраний заступником голови Миргородської районної ради. 06.11.2015 року він звільнений з посади заступника голови Миргородської районної ради в зв`язку із закінченням строку повноважень відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . 09.11.2015 звернувся з заявою до голови Миргородської районної ради про забезпечення його депутатських та трудових прав, передбачених ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад щодо надання йому попередньої роботи (посади), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади). 16.11.2015 ОСОБА_1 отримав від голови Миргородської районної ради лист про неможливість надання йому попередньої посади керуючого справами виконавчого апарату районної ради у зв`язку з тим, що вона була ліквідована, а рівноцінна їй в штатному розписі районної ради відсутня. В зв`язку з цим позивач звернувся із заявою до сесії районної ради про забезпечення його депутатських та трудових прав, передбачених ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад , але дане питання не було включене до повістки денної пленарного засідання і не розглядалося. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 отримав відповідь голови районної ради від 03.12.2015 про те, що в штатному розписі виконавчого апарату районної ради відсутня посада керуючий справами виконавчого апарату районної ради , яку він займав до обрання заступником голови районної ради, або інша рівноцінна робота (посада), відсутні також посади і в інших установах, підприємствах і організаціях районного підпорядкування. Як наслідок, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду, спричинену йому вказаними незаконними діями відповідача

14.04.2016 відповідачем подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки законодавством чітко не визначено, ким повинна бути надана позивачу рівноцінна робота на іншому підприємстві, установі, організації та механізм її надання, отже районна рада не діяла незаконно та не займалася бездіяльністю, оскільки вживала ті заходи, які вона могла вжити в межах своїх повноважень, давала відповіді на звернення позивача. З 06 листопада 2015 року трудових відносин між відповідачем і позивачем не було, відповідно не було порушень трудових прав останнього, отже вимога про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставною, з цих же міркувань підстав для відшкодування моральної шкоди також немає, крім того, відсутня вина відповідача у її заподіянні. Законодавством передбачена можливість ненадання особі попередньої або іншої рівноцінної роботи, в такому випадку позивачу повинна була б виплачуватись середня заробітна плата до моменту працевлаштування але не більше ніж шість місяців, проте в зв`язку з тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності, тобто є соціально захищеним, ця гарантія на нього не розповсюджується. З викладених підстав просив у задоволенні позову відмовити /а.с. 98-108, т.1/.

До початку розгляду справи судом по суті, 13.05.2016 позивачем подано до суду заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, згідно яких він просив: визнати неправомірною та протиправною бездіяльність Миргородської районної ради Полтавської області щодо ненадання йому, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередньої роботи (посади керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді Полтавської області або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації; зобов`язати Миргородську районну раду Полтавської області надати йому, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередню роботу (посаду керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншу рівноцінну роботу (посаду) у Миргородській районній раді Полтавської області або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації; стягнути з Миргородської районної ради Полтавської області на його користь 100000 грн на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. Вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишилась без змін /а.с.181- 184, т.1/.

Ухвалою суду від 04 листопада 2016 року /а.с.55-56, т.2/, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року /а.с.90-93, т.2/, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності Миргородської районної ради Полтавської області щодо ненадання йому, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередньої роботи (посади керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді Полтавської області, та зобов`язання Миргородської районної ради Полтавської області надати йому попередню роботу (посаду керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншу рівноцінну роботу (посаду) у Миргородській районній раді Полтавської області, залишено без розгляду.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.03.2017, що залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миргородської районної ради Полтавської області про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності щодо ненадання йому, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень, роботи (посади) рівноцінної тій, яку він займав до обрання на виборну посаду, на іншому підприємстві, в установі, організації, зобов`язання надати рівноцінну роботу (посаду) на іншому підприємстві, в установі, організації, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено /а.с. 194-197, 243-247, т.2/.

Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 58-66, т.3/.

08 грудня 2020 року дана справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями така справа передана судді Ясиновському І.Г.

З 15.12.2017 діє нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 10 Розділу VII "Перехідні положення" якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представником відповідача наголошено на відсутності підстав для задоволення позову та зауважено на фактичне прийняття рішення по суті вимог, що знову розглядаються /а.с. 72-73, т.3/.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку позовним вимогам, які є предметом розгляду у цій справі, з урахуванням Постанови Верховного суду від 01.12.2020, а саме в частині: визнання неправомірною та протиправною бездіяльності Миргородської районної ради Полтавської області щодо ненадання позивачу, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередньої роботи (посади керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді Полтавської області, та зобов`язання Миргородської районної ради Полтавської області надати позивачу попередню роботу (посаду керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншу рівноцінну роботу (посаду) у Миргородській районній раді Полтавської області, судом встановлено наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач з 02 січня 2003 року до 4 березня 2004 року працював на посаді керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради, з якої був звільнений розпорядженням голови районної ради №8-р від 04 березня 2014 року у зв`язку з обранням на виборну посаду заступника голови Миргородської районної ради шостого скликання на підставі рішення двадцять дев`ятої сесії районної ради першої сесії, шостого скликання від 04.02.2014/а.с.17, 110-114, т.1/.

06 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Миргородської районної ради в зв`язку із закінченням строку повноважень 6 скликання, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ч.2 ст.36 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці /а.с.17, т.1/.

Розпорядженням голови районної ради № 27-р від 06 листопада 2015 року було вирішено забезпечити протягом 09 листопада 2015 року оформлення та видачу трудових книжок та копій рішень Миргородської районної ради від 06.11.2015 про припинення повноважень та проведення повних розрахунків з ОСОБА_1 , повноваження якого припинені на підставі ст. 56 п.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні /а.с.141, т.1/.

09.11.2015 позивач звернувся із заявою до голови Миргородської районної ради, в якій просив забезпечити його депутатські та трудові права, передбачені ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад /а.с.7, т.1/.

Листом від 16.11.2015 № 350 відповідач повідомив позивача, що влітку 2015 року посада керуючого справами виконавчого апарату районної ради була ліквідована, тому в даний час така посада, або рівноцінна їй, в штатному розписі відсутня. Наявність рівноцінної посади в установах і організаціях району, яку можна запропонувати, вивчається, про що буде повідомлено додатково. Також позивачу було повідомлено про те, що зважаючи на отримання ним пенсії, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він отримував на виборній посаді /а.с.8, т.1/.

20 листопада 2015 року позивач звернувся до сесії Миргородської районної ради з заявою про вирішення питання по забезпеченню його трудових прав, як заступника голови районної ради 6 скликання, повноваження якого припинені 06.11.2015 року згідно ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад /а.с.11, т.1/, на яку отримав відповідь голови районної ради від 03.12.2015 № 388 про те, що забезпечити ці права, в обсязі зазначеному нормою закону, неможливо, про що раніше повідомлялося листом від 16.11.2015 № 350 на заяву від 09.11.2015 /а.с.12 т.1/.

03.12.2015 ОСОБА_1 повторно звернувся до сесії Миргородської районної ради із заявою аналогічного змісту /а.с.147 т.1/, на яку відповідачем 10.12.2015 надана відповідь за вих. № 396, в якій повідомлено, що підняте в заяві питання не підлягає для винесення на розгляд пленарного засідання (сесії) районної ради, так як воно не стосується переліку питань, передбачених ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також запропоновано позивачу влаштуватися на вакантні посади: заступника головного лікаря КЗ Миргородський центр первинної медико-санітарної допомоги з технічних питань (не державна служба), спеціалістів Управління Держгеокадастру у Миргородському районі, адміністратора відділу з питань надання адміністративних послуг райдержадміністрації /а.с.148, т.1/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з даним позовом.

При цьому, Полтавським окружним адміністративним судом підлягають розгляду лише позовні вимоги про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності Миргородської районної ради Полтавської області щодо ненадання позивачу, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередньої роботи (посади керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді Полтавської області, та зобов`язання Миргородської районної ради Полтавської області надати позивачу попередню роботу (посаду керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншу рівноцінну роботу (посаду) у Миргородській районній раді Полтавської області.

Надаючи оцінку таким вимогам, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07 червня 2001 року (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до статті 3 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Згідно з ст. 7 згаданого Закону правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про статус депутатів місцевих рад , Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів , цим та іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні заступник голови районної, районної у місті (у разі її створення) ради, перший заступник, заступник голови обласної ради обираються відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснюють свої повноваження до припинення ними повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків дострокового припинення їх повноважень у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою цієї статті.

Згідно з ч.2 ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вимога щодо надання попередньої або іншої рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації не є безальтернативною і передбачає інші форми захисту його прав, зокрема збереження депутату місцевої ради середньої заробітної плати на період його працевлаштування та зарахування строку працевлаштування до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю. При цьому строк дії цих гарантій обмежений 6 місяцями з дня закінчення повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про статус депутатів місцевих рад та іншими законами України не передбачений порядок надання депутату, строк повноважень якого закінчився, рівноцінної попередній роботи (посади) на іншому підприємстві, в установі, організації, та не визначено, на кого покладено обов`язок надати таку роботу місцеву раду, депутатом якої була особа, роботодавця за місцем попередньої роботи або державу в особі відповідних її органів, оскільки цей обов`язок є державною гарантією, встановленою Законом України.

Суд наголошує, що Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.03.2017, що набрала законної сили 18.05.2017, у даній справі надано оцінку відповідним вимогам та зазначено наступне.

При цьому виконання цього обов`язку місцевою радою або роботодавцем не відповідає вимогам Кодексу законів про працю України, оскільки відповідно до ч.2 ст.2 та ч. 1, 2 ст. 21 цього Кодексу працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Можливість впливу інших осіб на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізичну особу з метою спонукання його до укладення трудового договору з конкретним працівником законодавством про працю не передбачена. В той же час, згідно з ч.1 ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, тому позивач з метою реалізації свого права на отримання рівноцінної роботи (посади) на іншому підприємстві, установі, організації мав звернутись до державної служби зайнятості.

Крім того, у разі неможливості надання такої роботи (посади), позивач має право на зарахування часу, коли він не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою він працював до обрання заступником голови Миргородської районної ради. При цьому виплата йому не одержаного заробітку за час прогулу законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах, які є предметом судового розгляду, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України тому у вимозі позивача про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності щодо ненадання йому рівноцінної роботи (посади) на іншому підприємстві, в установі, організації після закінчення повноважень депутата місцевої ради слід відмовити.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності щодо ненадання йому рівноцінної роботи (посади) на іншому підприємстві, в установі, організації, у задоволенні якої судом відмовлено, то у задоволенні цих позовних вимог також слід відмовити за їх безпідставністю .

В силу частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо відсутності посади керуючий справами виконавчого апарату районної ради та про відсутність рівноцінної посади в Миргородській районній раді відповідачем було повідомлено позивача у відповіді від 16.11.2015 №350 на його заяву від 09.11.2015 року та у відповіді від 03.12.2015 на заяву позивача від 20.11.2015 /а.с.7, 8 т.1; а.с. 12 т.1/.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Рішенням сорокової сесії шостого скликання Миргородської районної ради Полтавської області від 26.06.2015 внесені зміни до рішення тридцятої сесії районної ради шостого скликання від 30.04.2014 року Про структуру, чисельність та витрати на утримання районної ради та її виконавчого апарату в 2014 році , яким затверджено додаток Структура виконавчого апарату районної ради , а саме: - вивести зі структури виконавчого апарату районної ради посаду керуючий справами виконавчого апарату районної ради ; - ввести до структури виконавчого апарату районної ради посаду головний спеціаліст виконавчого апарату районної ради /а.с. 13; 119-121 т.1/. Тобто станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою від 09.11.2015 року про забезпечення депутатських та трудових прав, передбачених ст.33 Закону України Про статус депутатів місцевих рад в структурі виконавчого апарату Миргородської районної ради не було посади на якій перебував позивач до обрання заступником голови Миргородської районної ради.

Вказаним вище рішенням сорокової сесії шостого скликання Миргородської районної ради Полтавської області від 26.06.2015 було введено в структуру виконавчого апарату районної ради нову посаду, а саме: головний спеціаліст виконавчого апарату районної ради .

В той же час, відповідно до додатку 49 Постанови КМУ від 09.03.2006 №268 місячний посадовий оклад для посади керуючий справами (в районі) передбачено в розмірі 1659-1712 грн, а для посади головний спеціаліст (в районі) передбачено в розмірі 578-607 грн.

В статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування від 07 червня 2001 року № 2493-III (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад , керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад .

Відтак, посада головний спеціаліст виконавчого апарату районної ради не є рівнозначною посаді керуючий справами виконавчого апарату районної ради . Крім того, позивачем не було подано заяву до відповідача про працевлаштування його на посаду головного спеціаліста виконавчого апарату районної ради.

Закон України Про статус депутатів місцевих рад не визначає обов`язку колишнього роботодавця створити попереднє місце роботи (посаду) для депутата місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення його повноважень, у разі відсутності в штатній структурі такої посади станом на час закінчення повноважень депутата та його звернення із відповідною заявою. Однак абзацом другим частини другої ст. 33 цього закону передбачено таку гарантію як середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету, але не більше, як за шість місяців, саме у випадку неможливості надання відповідної роботи (посади).

В той же час, вказана гарантія в частині виплати з відповідного місцевого бюджету, але не більше, як за шість місяців середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, не поширюється на особу, яка має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності.

Як встановлено судом, позивач станом на час звернення до відповідача про надання попереднього місця роботи перебував на пенсії по інвалідності /а.с. 38 т.1/.

Відсутність в даному випадку у позивача права на виплату з відповідного місцевого бюджету, але не більше, як за шість місяців середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, у зв`язку із неможливістю надання попереднього місця роботи (посади) встановлена в рішенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.03.2017 у цій справі, яке залишене без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017, а відтак має преюдиційне значення у цій справі.

Виходячи з викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірною та протиправною бездіяльності Миргородської районної ради Полтавської області щодо ненадання йому, як депутату місцевої ради, який працював у Миргородській районній раді Полтавської області на постійній основі, після закінчення таких повноважень попередньої роботи (посади керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) у Миргородській районній раді Полтавської області, та зобов`язання Миргородської районної ради Полтавської області надати йому попередню роботу (посаду керуючого справами виконавчого апарату Миргородської районної ради Полтавської області), а за її відсутності іншу рівноцінну роботу (посаду) у Миргородській районній раді Полтавської області.

Відповідно до ч.5 ст.94 КАС України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, що кореспондується з положеннями статті 139 КАС України станом на дату розгляду решти позовних вимог Полтавським окружним адміністративним судом) у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. В зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, питання про їх компенсацію судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Миргородської районної ради Полтавської області (вул. Гоголя, 120, м. Миргород, Полтавська область, 37600, ідентифікаційний код 21051438) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Ясиновський