Постанова

від 07.04.2010 по справі 39944/09/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 < Текст >  

 "07" квітня 2010 р.                                                                        № 2а- 39944/09/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді -  Курило Л.В.,

за участі секретарів  - Сеник О.С., Мирошниченко С.А., Добровольської М.С., Воронкової К.П.,

за участі: представників позивача –Ємельянова С.І., Шевченко Г.М.,

представників  відповідача –Галаган О.М., Верещака М.О., Пономарьової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом     Науково-виробничого кооперативу "Сервіс-5"  до    Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова  про   скасування податкових повідомлень-рішень №0000151800/0 від 16.01.2009р., №0000151800/1 від 10.03.2009р., №0000151800/2 від 03.04.2009р.,  №0000151800/3 від 24.06.2009р. ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Науково-виробничий кооператив "Сервіс-5" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова, в якому, з урахуванням доповнень до позову, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000151800/0 від 16.01.2009р., №0000151800/1 від 10.03.2009р., №0000151800/2 від 03.04.2009р.,  №0000151800/3 від 24.06.2009р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ у Київському районі м.Харкова проведено невиїзну документальну перевірку НВП "Сервіс-5", яка проводилася на підставі відомостей, викладених у акті перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» ДПІ у Московському районі м. Харкова № 4729/23-32948799 від 08.10.2008р. Відповідно до листа ДПА у Харківській області відповідача повідомлено, що за результатами перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» всі угоди та дані декларацій визнаються нікчемними. У зв'язку з тим, що між Науково-виробничим кооперативом "Сервіс-5" та ТОВ «ПБК «Вертикаль» були господарські правовідносини, відповідач на підставі даних, викладених у акті перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», самостійно визнав недійсними дані, зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість на суму 43271,0 грн.

Позивач вказує, що відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту підприємствами включаються суми на підставі податкових накладних, які можуть видаватися лише за умови наявності Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Оскільки на момент проведення перевірки  Науково-виробничого кооперативу "Сервіс-5" і у ТОВ «ПБК «Вертикаль» не скасовано свідоцтво платника ПДВ, таким чином позивач правомірно включив вказані суми у суми податкового кредиту.

При цьому позивач вказує на відсутність компетенції у контролюючого органу щодо визнання правочинів нікчемними.

Представники позивача в судовому засіданні  вимоги позову підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що 25.12.2008р. ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. За результатами перевірки складено акт №7010/18-010/21250787 від 25.12.2008р. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000151800/0 від 16.01.2009р. на загальну суму 64 906,50 грн., з яких основний платіж - 43 271,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21 635,50 грн.

При співставленні податкового кредиту НВК «Сервіс-5» в розрізі контрагентів та на підставі наданих підприємством пояснень та їх документальних підтверджень перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ "ПБК "Вертикаль" (код ЄДРПОУ 32948799).

Відповідач вказує, що листом ДПА у Харківській області №15946/7/23-412 від 31.10.2008 року було повідомлено наступне: в ході перевірки ТОВ «Проектно - будівельна компанія «Вертикаль», код ЄДРПОУ 32948799 встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПБК «Вертикаль» з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ «ПБК «Вертикаль» у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними. Таким чином, актом перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» встановлено, що угоди укладені протягом перевіряємого періоду даним суб'єктом господарювання, є нікчемними.

Таким чином, під час перевірки НВК «Сервіс-5» встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого платником за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. занижено податок на додану вартість у розмірі 43 271,00 грн.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м.Харкова проведено невиїзну документальну перевірку Науково-виробничого кооперативу «Сервіс-5» (код ЄДРПОУ 21250787) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. За результатами перевірки складено акт №7010/18-010/21250787 від 25.12.2008р. в висновках якого встановлено порушення платником податків п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/95-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. на загальну суму 46 317,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Київському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000151800/0 від 16.01.2009р. на загальну суму 64 906,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 43 271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 635,50 грн.).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та звернувся із скаргами про скасування податкового повідомлення-рішення, однак рішеннями ДПІ у Київському районі м.Харкова №3726/10/25-019 від 03.03.2009р., ДПА у Харківській області №1258/10/25-203 від 26.03.2009р., ДПА України №11553/7/25-0115 від 03.06.2009 р. вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги голови НВК «Сервіс-5» - без задоволення.

З урахуванням рішень за результатами розгляду скарг та з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, ДПІ у Київському районі м.Харкова винесено податкові повідомлення-рішення №0000151800/1 від 10.03.2009р., №0000151800/2 від 03.04.2009р.,  №0000151800/3 від 24.06.2009р.

Суд зазначає, що фактичною підставою для визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість стали висновки акту перевірки щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ «ПБК «Вертикаль», внаслідок порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що НВК «Сервіс-5» мало господарські відносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль», за якими було отримано промислове обладнання (підводний відео-блок з освітлювачем, надводний блок з системою управління підводним блоком, манифолд-блок для роботи в шланговому режимі, манометр для перевірки тиску в балонах, ілюмінатор шлема зі склом триплекс, відеосистема, лопата, свердло, телефонна водолазна станція, реле часу та ін.) та послуги (транспортні послуги, послуги з прибирання території, реконструкції електричних мереж та ін.) за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року на загальну суму 273905,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 45650,94 грн.).

Представник позивача при розгляді справи пояснив, що договори між НВК «Сервіс-5» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» в письмовій формі не укладалися, однак факт вчинення правочинів та виконання сторонами зобов’язань за ними підтверджується письмовими доказами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками, що підтверджують проведення оплати.

Відповідно до банківських виписок між НВК «Сервіс-5» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року проведено розрахунків на загальну суму 39578,72 грн. станом на момент проведення перевірки дебіторсько-кредиторська заборгованість відсутня, про що зазначено в акті перевірки.

До складу податкового кредиту за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року НВК «Сервіс-5» було віднесено податкові накладні, отримані від ТОВ «ПБК Вертикаль» на загальну суму 46316,69 грн.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вимогами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України №168/97-ВР, поставка товарів - є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, визначення податкового кредиту законодавцем чітко пов’язується з наявністю конкретного товару (послуги), яку придбаває платник податку з метою подальшого використання виключно в межах господарської діяльності такого платника.

Суд зазначає, що відповідно до пп.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно – транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий – передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом) передається перевізнику.

Позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних, дорожніх листів чи інших документів, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «ПБК «Вертикаль» до НВК «Сервіс-5», хоча враховуючи обсяг поставляємих товарів, такі документи мали укладатися між сторонами, які здійснювали перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованого Мін’юстом за 12.06.1996 року за №293/1318 (із змінами та доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів щодо видання працівникам НВК «Сервіс-5» чи іншим уповноваженим особам довіреностей, на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ПБК Вертикаль».

Відповідно до податкової накладної №8528 від 17.08.2007 року ТОВ «ПБК «Вертикаль» виконані на користь НВК «Сервіс-5» роботи з реконструкції електричних мереж приміщення за адресою: м.Харків, просп. Московський 257, вартість яких склала 5102,40 грн. (в т.ч. ПДВ – 850, 40 грн.) (т.1 а.с.171).

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується виконувати будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До суду позивачем не надано письмових договорів між НВК «Сервіс-5» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» на виконання робіт з реконструкції електричних мереж, затвердженої сторонами проектно-кошторисної документації та будь-яких первинних документів, за якими сторонами визначалися обсяги виконуваних робіт, строки їх виконання та вартість цих робіт, у зв’язку з чим суд приходить до висновку що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов вказаних угод.

Відповідно до акту здачі-прийняття послуг від 09.03.2007 року та податкової накладної №253 від 09.03.2007р., ТОВ «ПБК «Вертикаль» надано автотранспортні послуги по доставці камери КСО 272 з м.Харкова до м.Житомира, вартість послуг складає 1000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 166,67 грн.) (т.1, а.с.180, 183).

Положеннями статі 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

При цьому позивачем не надано суду ні договір про перевезення вантажу у письмовій формі, не надано також будь-яких документів (транспортних накладних, дорожніх листів тощо) щодо транспортування ТОВ «ПБК Вертикаль» товарів, в рамках угоди по наданню транспортних послуг по доставці камери КСО 272 з м.Харкова до м.Житомир.

Відповідно до податкових накладних №9516 від 31.10.2007р. та №1159 від 30.11.2007р. ТОВ «ПБК «Вертикаль» виконувалися роботи з прибирання території за жовтень 2007 року та листопад 2007 року, вартість яких складала 11400,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 1900,00 грн.) (т.1 а.с.145, 146). При цьому позивачем не надано суду договір про виконання робіт, у наданих суду податкових накладних сторонами не визначено місце виконання робіт, їх перелік та вартість.

Надані позивачем для підтвердження реальності виконання між НВК «Сервіс-5» та ТОВ «ПБК Вертикаль» зобов’язань докази, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, які, нібито, підтверджують подальший продаж придбаних (отриманих) позивачем у ТОВ «ПБК «Вертикаль» товарів (послуг), документально підтверджують лише наявність господарських відносин між НВК «Сервіс-5» та його контрагентами, за якими позивач виступав постачальником товарів (виконавцем послуг, робіт), однак вони не доводять реальності виконання умов угоди між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Також суд зазначає, що умовами договорів №06060 від 06.06.2007р., №708-09 від 01.07.2007р., №711-14 від 05.11.2007р. не передбачалося залучення до виконання робіт чи надання послуг, визначених вказаними договорами, субпідрядника – ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, визначеними в статті 70 КАС України.

У відповідності до вимог статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

В силу положень частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до листа ДПА у Харківській області №15946/7/23-412 від 31.10.2008 року було повідомлено, що в ході перевірки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», код ЄДРПОУ 32948799 встановлено недодержання вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПБК «Вертикаль» з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ «ПБК «Вертикаль» у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними. Перевіркою виявлено, що дані ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відображені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними. Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ПБК «Вертикаль» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених  угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає.

Таким чином, відсутність у ТОВ «ПБК «Вертикаль» необхідних умов для результатів господарської діяльності, економічної діяльності, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підтверджує той факт, що укладаючи угоди НВК «Сервіс-5» з ТОВ «ПБК Вертикаль», сторони ставили за мету не здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції (надання послуг чи виконання робіт) та, як наслідок, отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до Державного бюджету.

Відсутність обґрунтованості розумності економічних чи інших причин (ділової мети) при вчиненні вказаних правочинів є підставою для створення умов, за яких платник податку мав намір не одержувати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, а мав намір виключно чи переважно сформувати «штучний» податковий кредит шляхом проведення безтоварних операцій, тим самим нанести шкоду державі та суспільству.

Позивачем не доведено необхідність, доцільність здійснених витрат із придбання у ТОВ «ПБК «Вертикаль» вказаних товарів (послуг, робіт), не обґрунтовано їх пов’язаність із господарською діяльністю платника податків, тобто, не надано доказів, що  доводять наявність розумних фінансово-економічних причин укладення із ТОВ «ПБК «Вертикаль» вказаних угод та їх вплив на результати господарської діяльності НВК «Сервіс-5».

Виходячи із вищенаведеного, суд погоджується із висновками відповідача про нікчемність правочинів, здійснених між Науково-виробничим кооперативом «Сервіс-5» та ТОВ «ПБК «Вертикаль», як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність винесення ДПІ у Київському районі м.Харкова податкових повідомлень-рішень №0000151800/0 від 16.01.2009р. (№0000151800/1 від 10.03.2009р., №0000151800/2 від 03.04.2009р.,  №0000151800/3 від 24.06.2009р.), якими Науково-виробничому кооперативу «Сервіс-5» визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 64906,50 грн. ( в т.ч. за основним платежем - 43271,00 грн., за штрафними санкціями - 21635,50 грн.).

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому  адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі не підлягають присудженню на користь позивача відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову   Науково-виробничого кооперативу "Сервіс-5"  до  Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова  про  скасування податкових повідомлень-рішень №0000151800/0 від 16.01.2009р., №0000151800/1 від 10.03.2009р., №0000151800/2 від 03.04.2009р.,  №0000151800/3 від 24.06.2009р    –відмовити у повному обсязі..

  Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 12.04.2010 року.

   < сума стягнення (цифрами) >  < Текст >   

Суддя                                                                                                      Курило Л.В.