Постанова

від 09.02.2021 по справі 440/6279/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 р.Справа № 440/6279/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року (ухвалену суддею Супрун Є.Б.) по справі № 440/6279/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.10.2020 р. ВП № 59810423.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 р. позов задоволено, а саме: визнати протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09.10.2020 р. у ВП № 59810423.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, представник позивачки просив проводити розгляд справи без його та позивачки участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Юхименко О.Л. перебуває виконавче провадження № 59810423 з примусового виконання виконавчого напису № 1135, вчиненого 26.07.2019 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 74 768,83 грн за кредитним договором (а.с. 41).

Вважаючи, що приватним виконавцем в порушення вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято до виконання виконавчий документ за відсутності доказів того, що в межах території виконавчого округу міста Києва наявне майно позивача-боржника, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було законних підстав для вчинення виконавчих дій та прийняття рішень, зокрема щодо звернення стягнення на заробітну плату з фізичної особи, яка має зареєстроване місце проживання у м. Полтава, а тому постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесена приватним виконавцем 09.10.2020 р. в рамках виконавчого провадження № 59810423 з порушенням правил територіальної підвідомчості, а тому підлягає скасуванню як протиправна.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

З положень Закону №1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі № 804/6996/17 та від 29.01.2021 р. у справі № 160/12729/19.

За статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 9, статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пунктом 1 розділом ІІ Інструкції № 512/5 відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов`язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві. Між тим, відповідачем, як встановлено судами, не доведено, що у заяві стягувача було зазначено адресу боржника, яка відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вказаними приписами визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що визначальними для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем є вчинення таких дій щодо боржника який проживає в межах його виконавчого округу або знаходження майна боржника в межах цього ж виконавчого округу.

Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, зокрема, паспорт громадянина України.

Судовим розглядом встановлено, що приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

14.08.2020 р. на адресу приватного виконавця Юхименко О.Л. надійшла заява ТОВ "Вердикт Капітал", в якій стягувач просив відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. № 1135 від 26.07.2019 р. (а.с. 38-41), у зв`язку з чим постановою відповідача від 15.08.2019 р. відкрито виконавче провадження № 59810423 (а.с. 46).

В подальшому постановою приватного виконавця Юхименко О.Л. від 09.10.2020 р. звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яку позивач отримує у Полтавській філії ТОВ "Венбест" (ЄДРПОУ 34189759) (а.с. 70).

Однак, згідно з наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, позивач з 23.05.2017 р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Доказів фактичного проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 відповідачем не надано, а судовим розглядом не встановлено.

Отже, приватний виконавець Юхименко О.Л. при відкритті виконавчого провадження та вчиненні подальших виконавчих дій не перевірила дані про дійсне місце проживання (реєстрації) позивача.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, за запитами приватного виконавця від 13.05.2020 р. № 79633029, від 23.09.2020 р. № 86937824 та від 30.09.2020 р. № 87306972 до ДФС України з`ясувалося, що позивач отримує дохід, джерело отримання доходу - податковий агент, який нараховує (сплачує) дохід на користь фізичних осіб, податковий номер 34189759 (а.с. 57, 59-60).

На запити від 13.05.2020 р. № 79633035, від 23.09.2020 р. № 86937829 та від 30.09.2020 р. № 87306974 приватного виконавця до ДФС України про наявні рахунки боржника за податковим номером фізичної особи - підприємця надано відомості про те, що боржника за вказаним податковим номером на обліку в органах ДФС не перебуває (а.с. 56, 58, 61).

Таким чином, відсутнє обґрунтування правомірності вчинення виконавчих дій на території виконавчого округу міста Києва та, як наслідок, винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що винесена приватним виконавцем 09.10.2020 р. в рамках виконавчого провадження № 59810423, оскільки ні місце проживання, ні місцезнаходження майна (отримання заробітної плати) не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює свою діяльність.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було законних підстав для вчинення виконавчих дій та прийняття рішень, зокрема щодо звернення стягнення на заробітну плату з фізичної особи, яка має зареєстроване місце проживання у м. Полтава, а тому постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесена приватним виконавцем 09.10.2020 р. в рамках виконавчого провадження № 59810423 з порушенням правил територіальної підвідомчості, а тому підлягає скасуванню як протиправна.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справіTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 271, 287, 308, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі № 440/6279/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. .

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін