Постанова

від 02.02.2021 по справі 320/3690/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3690/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Юрковець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЦЕНТР" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЦЕНТР" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЦЕНТР" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2020 року №0001220511.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентом ТОВ Глінберк не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Глінберк за період з 01.03.2019 по 31.07.2019 року, щодо операцій придбання послуг за номенклатурою: послуги перевезення кукурудзи, пшениці та послуги простою автотранспорту, за результатами якої складено акт від 04.12.2019 року № 226/10-36-05-11/36432055.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР порушено п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1098843 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість станом на 31.07.2019 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.01.2020 року №0001220511, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2019 року на суму 1098843,00 грн.

Не погоджуючись із такими висновками акту перевірки та спірним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним, оскільки позивачем ненадано доказів, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території У країни, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з;

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді: б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) зокрема передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 р. по справі 826/11377/14, від 27.02.2018 р. по справі № 813/1974/17.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та ТОВ Глінберк було укладено Договір №01-03-2018-1 про надання послуг від 01.03.2018 року (далі - Договір). Відповідно до умов якого ТОВ Глінберк (Виконавець) бере на себе зобов`язання, за заявками ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР (Замовник), протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату послуги з перевезення вантажу, а ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР , взяло на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний надати послуги із використанням власних або залучених автотранспортних засобів. Згідно п. 2.1. Договору, перевезення вантажу здійснюється на умовах, визначених у затвердженій сторонами заявці у якій зазначається: найменування та кількість вантажу, що перевозиться, вартість вантажу, маршрут перевезення, адреса пунктів завантаження та розвантаження, дані про одержувача, дата завантаження та строки доставки, вартість перевезення, тип та кількість транспортних засобів (копії міститься у матеріалах справи).

Пунктом 2.4 Договору, передбачено, що факт належного виконання послуг виконавцем та приймання їх замовником засвідчується актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів здати закінчення надання послуг.

У Розділі 4 Договору, сторонами визначено вартість послуг та порядок їх оплати. Так, відповідно до умов п 4.1. Договору, вартість послуг визначається згідно підписаних сторонами заявок на перевезення. Згідно п. 4.2. Договору, Замовник зобов`язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі оплатити фактично надані послуги відповідно до погодженої Сторонами заявки, за умови надання ТТН. заповнених відповідно до вимог законодавства, що підтверджують факт надання послуг у відповідності до п. 14 Наказу Мінтранс №363 від 14.10.1997 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Договору Виконавцем надано Замовнику послуги по перевезенню зерна кукурудзи та пшениці за період березень-червень 2019 року на загальну суму 6 593 055,50 грн. (шість мільйонів п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятдесят п`ять гривень 50 копійок) в т.ч. ПДВ 1 098 842,58 грн. (один мільйон дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок дві гривні 58 копійок), що підтверджується Актами надання послуг.

Крім цього, на підтвердження виконання умов Договору, дійсності та реальності господарської операції між ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та ГОВ Глінберк щодо надання останнім послуг по перевезенню зерна, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних на загальну суму 6 593 055,50 грн. в т.ч. ПДВ.

Колегія суддів звертає увагу, що усі товарно-транспортні накладні, які додані до матеріалів справи, містять відбиток штампу, накладеного у порту призначення (місці поставки вантажу, який перевозився згідно умов даного Договору).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на усіх товарно-транспортних накладних, вказано пункти навантаження товару та пункти розвантаження товару, на звороті кожної товарно-транспортної накладної стоїть відмітка вантажоотримувача товару у порту (електронний штамп про розвантаження товару у порту), шо вказує на те, що товар завантажувався у місці навантаження, згідно заявок Замовника, на транспорт Виконавця, і вивантаження його відбувалось у вказаному у заявці порту та на картку вказаного у заявці вантажоотримувача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання послуг по перевезенню, ТОВ Глінберг виписано податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН на суму 6 593 055,50 грн. (ПДВ 1 098 852,58 грн.).

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР проведено оплату за надані ТОВ Глінберк послуги по перевезенню пшениці та кукурудзи на загальну суму 6 972 845,90 грн. в т.ч. ПДВ. Оплату послуг проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ Глінберк . шо підтверджується платіжними дорученнями.

Додатково на підтвердження реальності господарської операції (а саме використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності) позивачем було надано зовнішньоекономічні контракти (№PF20719/4 від 18.02.2019 року укладеного між ТОВ ТАС АГРО ЦЕН 1 Р та PRIOR FINANCE AG. №PF833/5 від 14.01.2019 року у кладеного між ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та PRIOR FINANCE AG. №PF2683/3 від 22.04.2019 року укладеного між ГОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та PRIOR FINANCE AG, №PF115/2 від 17.01.2019 року укладеного між ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та PRIOR FINANCE AG. №PF 190/3 від 17.12.2018 року укладеного між ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та PRIOR FINANCE AG. №PF2545/2 від 13.02.2019 року укладеного між ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР та PRIOR FINANCE AG, №PF20722/l від 18.02.2019 року укладеного між ТОВ ГАС АГРО ЦЕНТР та PRIOR FINANCE AG (копії містяться у матеріалах справи).

Так, предметом послуг, які позивач придбав у ТОВ Глінберк , є послуги з перевезення кукурудзи та пшениці за період березень-червень 2019 року. Метою придбання вищевказаних послуг було забезпечення виконання ГОВ ТАС АГРО ЦЕНТР взятих на себе зобов`язань за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами. За умовами вищевказаних контрактів ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР взяло на себе зобов`язання поставити Компанії PRIOR FINANCE AG кукурудзу та пшеницю, у порядку та обсязі визначеному вищевказаними контрактами.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що всі вищевказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення та зовнішньоекономічні контракти, підтверджують дійсність та реальність господарської операції (послуги перевезення).

Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Висновки податкового органу про нереальність господарської операції спростовуються наданими позивачем документами, які суд апеляційної інстанції вважає необхідним прийняти до уваги для встановлення дійсних обставин у справі та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Суд наголошує, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, Верховний Суд в постанові від 29.01.2018 (справа №810/844/16) зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Колегія суддів звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про зміст виконаних робіт та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи позивача колегія суддів вважає обґрунтованими, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321-322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЦЕНТР" - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 20200 року - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2020 року № 0001220511.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЦЕНТР" понесені судові витрати за подання адміністративного позову у розмірі 16483,00 та за подання апеляційної скарги у розмірі 24725, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Л.В. Бєлова

Повний текст постанови складено 08 лютого 2021 року.