Рішення

від 07.02.2021 по справі 627/1015/20

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1015/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Каліберди В.А.,

при секретарі - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підпрриємства водопостачання та водовідведення «Джерело» про нарахування та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до комунального підпрриємства водопостачання та водовідведення «Джерело» про нарахування та стягнення заробітної плати.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, з квітня 2018 року він був прийнятий на посаду електромонтера по обслуговуванню електрообладнання у комунальному підприємстві водопостачання та водовідведення «Джерело». З 16.10.2019 року позивач згідно наказу КП «Джерело» був увільнений від виконання посадових обов`язків на час строкової служби та з 17.10.2019 року був призваний на строкову військову службу, яку він проходить у Національній гвардії України у військовій частині НОМЕР_1 .

Проте відповідачем КП «Джерело» в порушення вимог ч.3 ст. 119 КЗпП за період проходжнення позивачем військової служби з 17.10.2019 року не здійснюється нарахування та виплата середнього заробітку на посаді, яку позивач займав на час призову, чим порушується гарантоване чинним законодавством України право позивача на отримання винагороди за працю.

Викладені обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити.

Представник відповідача комунального підпрриємства водопостачання та водовідведення «Джерело» в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовн вимогим ОСОБА_1 не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що з квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працюючи електромонтером по обслуговуванню електрообладнання комунального підприємства водопостачання та водовідведення «Джерело» та вказана обставина визнається сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, а також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) (а.с.5).

16 жовтня 2019 року на підставі копії повістки про призов на строкову військову службу ОСОБА_1 та довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідачем було прийнято наказ №133, згідно якого ОСОБА_1 електромонтера по обслуговуванню електрообладнання КП «Джерело» було увільнено з 16 жовтня 2019 року від виконання посадових обов`язків на час строкової військової служби (а.с.4).

18 жовтня 2019 року позивача було призвано на строкову військову службу у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.11.2020 року №964 та позивач перебуває станом на 10.11.2020 року перебуває на строковій військовій службі, що підтверджується довідкою (а.с.6).

Відповідно до положеньстатті 17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ним також визначені загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Видами військової служби відповідно до частини шостоїстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно ч. 3ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипризов або вступ працівника на військову службу є підставою припинення трудового договору, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьоюстатті 119 КЗпП України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким чином, позивач 18 жовтня 2019 року будучи призваним на строкову військову службу за призовом станом на 10.11.2020 року перебуває на службі, тобто не закінчив проходити військову службу у Збройних Силах України, а тому за ним має зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, у якому він працював на час призову 18 жовтня 2019 року, у відповідності до ч. 3ст. 119 КЗпП України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 року у справі N 501/2316/15-ц.

Також відповідно до п. 21 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення, тобто за період з 18.10.2019 року по 10.11.2020 року становить 62 777, 04 грн., оскільки:

- термін розрахунку - останні два місяці перед увільненням від виконання обов`язків з призовом на військову службу, тобто серпень та вересень 2019 року (довідка КП «Джерело» (а.с.50);

- середньоденна заробітна плата складає 235,12 грн. ( довідка КП «Джерело» (а.с.50);

- період перебування на військовій службі: з 18.10.2019 року по 10.11.2020 року, що складає всього 267 робочих дні;

- загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу 62 777,04 грн. (235,12 грн.*267 робочих дні =62 777,04 грн.)

В порушення вимог ст.ст.77,81ЦПК України відповідачем своїх розрахунків не надано.

Доводи представника відповідача, викладені в запереченні на позовну заяву як підстава для відмови в задоволенні позову, а саме те, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог ст. 245 ЦК України в зв`язку з посвідченням довіреності останнього на представлення його інтересів в суді т.в.о.директора Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а не командиром військової частини НОМЕР_1 , суд до уваги не приймає, оскільки вони є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства на підставі слідуючого.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Пунктом 9 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають ветерани війни та особи, на яких поширюється діяЗакону України"Простатус ветераніввійни,гарантії їхсоціального захисту",-на всівиди правовихпослуг,передбачених частиноюдругою статті13цього Закону,згідно якоїбезоплатна вториннаправова допомогавключає таківиди правовихпослуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

складення документів процесуального характеру.

Тобто, враховуючи вищевикладене, позивач є особою, на яку поширюється діяЗакону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому відповідно до п.9 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу.

Як вбачається з ч.3 ст. 245 ЦК України, довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім`ї і члена сім`ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з`єднання, установи або закладу.

Також вказаною нормою визначено, що довіреність суб`єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Також з п.1 ч.1, ч.2 ст. 62 ЦПК України вбачається, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:довіреністю фізичноїабо юридичноїособи. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Як вбачається з відпускного квитка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29.09.2020 №132, солдат ОСОБА_1 знаходився у основній відпустці з 08 жотня 2020 року по 19 жовтня 2020 року та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).

В період перебування в відпусці позивач 15 жовтня 2020 року надав начальнику відділу «Краснокутське бюро правової допомоги» Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Сбітнєвій А.В. довіреність, згідно якої упоановажив її здійснювати представництво його інтересів в судах, …без права отримання коштів та без права розпорядження иналежним йому нерухомим і рухомим майно, бути його представником у судових органах України будь якої ланки з усіма необхідними повноваженнями, які надані законному представнику позивача.

У зв`язку з чим уповноважив ОСОБА_2 підписувати, подавати від його імені та в його інтересах, а також замовляти і отримувати всі необхідні документи ( серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, витяги, … скарги (у тому числі апеляційну чи касаційну))…

Вказана довіреність посвідчена т.в.о. директора Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 з дотриманням вимог ч.3 ст. 245 ЦК України, ч.2 ст. 62 ЦПК України, оскільки позивач, в розумінні п.9 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, а тому т.в.о. директора Богодухівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Книш І.І., посвідчуючи вказану довіреність, діяв в межах повноважень, передбачених ч.3 ст. 245 ЦК України.

З урахуванням ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України правом на зверненням до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд у таких справах повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за період проходження позивачем строкової служби з 18.10.2019 року по 10.11.2020 року.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій - у справі, пов`язаній з порушенням його прав, а судом задоволено його майнову позовну вимогу в розмірі 62 777,04 грн., тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 840,00 гривень, що відповідає розміру встановленомуЗаконом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.ст.ст.4,10,12,13,62,78,81,82,106,141,263-265,354,430 ЦПК України, ст.119 КЗпП України, ст. 245 ЦК України, Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, ст.ст.2,24,27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підпрриємства водопостачання та водовідведення «Джерело» про нарахування та стягнення заробітної плати задовольнити.

Зобов`язати комунальне підпрриємство водопостачання та водовідведення «Джерело» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період проходження ним строкової військової служби з 18 жовтня 2019 року по 10 листопада 2020 року в розмірі 62 777 (шістесят дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн.04 коп.

Виплати вказані без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального підпрриємства водопостачання та водовідведення «Джерело» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за період проходження строкової військової служби у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженобезпосередньо до Харківськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Комунальне підпрриємство водопостачання та водовідведення «Джерело» (місцезнаходження: провул. Заклепенко №16, смт Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 32859154).

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2021 року.

Суддя В.А.Каліберда