Рішення

від 08.02.2021 по справі 949/901/20

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/901/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Дубровицької міської ради та просить визнати за ним право власності на спадкове майно за законом, після смерті його баби - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:009:0313, площею 0,69 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:009:0372, площею 0,55 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:011:0084, площею 0,31 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:011:0016, площею 0,49 га, належних спадкодавиці на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №690523, виданого Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження Дубровицької районної державної адміністрації №252, у межах згідно з планом, призначених для введення особистого селянського господарства.

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті його баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилось спадкове майно, а саме зазначені вище земельні ділянки. Заповіту на вищевказане нерухоме майно немає. Позивач є спадкоємцем за законом п`ятої черги, інших спадкоємців майна померлої за законом немає. Для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , позивач звертався до приватного нотаріуса, однак постановою від 03.07.2019 року у вчиненні нотаріальних дій йому було відмовлено. А тому виникла необхідність звернутись з давним позовом до суду.

До початку судового засіданні від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2005 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.1 п.11 ст.346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.

На підставі розпорядження голови Дубровицької райдержадміністрації №252, ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯА №690253 на право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Соломіївської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, площею 2,05 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.7).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 заповіт не склала, а тому право на спадкування після її смерті, згідно ст. 1223 ЦК України, здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

За положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 , яка засвідчена 17 серпня 2020 року секретарем виконавчого комітету Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області він на спадщину, яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_2 не претендує та просить його вважати таким, що спадщину не прийняв (а.с.25).

Відповідно до ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Позивач ОСОБА_1 є онуком спадкодавиці, що підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28 вересня 1984 року (а.с.9); копією свідоцтва про народження його батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 11 квітня 2017 року (а.с.10) та копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію №00026747127 від 19.06.2020 року з якого встановлено, що 23 серпня 1980 року спадкодавицею ОСОБА_4 змінено прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_2 " (а.с.11).

Згідно довідки, виданої Соломіївською сільською радою Дубровицького району Рівненської області за вих. №1133 від 17 серпня 2020 року, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала, була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав та був зареєстрований внук - ОСОБА_1 (а.с.27).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Для оформлення своїх спадкових прав, позивач звернувся до приватного нотаріуса Дубровицького районного нотаріального округу Чубая О.С. Проте, постановою приватного нотаріуса від 03 липня 2020 року, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст.126 ЗК України в редакції, яка діяла на момент видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.п.3.1, 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 8 від 30.05.2008 року, відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно дост. 392 ЦК Українив власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтями 81, 131 ЗК України, передбачено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи вищезазначені та досліджені докази, враховуючи те, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації, при цьому, позивач має право на спадщину за законом після смерті баби, однак не має можливості отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, суд приходить до висновку про те, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку, а позовні вимоги задоволенню.

Керуючись ст.ст. ч.4 ст. 25, ст 346, 328, 392, 1223, 1268, 1296, 1297 ЦК України, 81, 125, 152 ЗК України ст.ст. 12, 13, 81, 89, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, після смерті його баби - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:009:0313, площею 0,69 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:009:0372, площею 0,55 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:011:0084, площею 0,31 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 5621887700:04:011:0016, площею 0,49 га, належних спадкодавиці на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №690523, виданого Дубровицьким районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження Дубровицької районної державної адміністрації №252, у межах згідно з планом, призначених для введення особистого селянського господарства.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: Дубровицька міська рада, вул.Воробинська, 4, м.Дубровиця Рівненської області, код ЄДРПОУ: 05390997.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.