Рішення

від 09.02.2021 по справі 701/16/21

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/16/21

Номер провадження2/701/77/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Молодецької сільської ради про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тлумачення вимог заповіту, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тлумачення вимог заповіту, визнання права власності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молодецьке Маньківського району Черкаської області помер брат позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.01.2014 року виданим Виконкомом Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини земельної ділянки площею 2,0940 га., посвідчується державним актом про право власності серія ЯБ 166612 від 15.09.2004 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, витяг ДЗК з новим кадастровим номером 7123185500:02:003:0656 буде додано по факту отримання. Позивачка є єдиним спадкоємцем померлого брата за заповітом.

Щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця позивачка не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини оскільки не знала про наявність заповіту виданого на її ім`я. Нотаріус Завірюха О.В., повідомила позивача про необхідність звернення до суду для продовження строку для прийняття спадщини і видала відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Пропущення встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини пов`язане з двома причинами:

Позивачка не знала про існування заповіту від 28.03.2006 року тому не вчиняла жодних дій з приводу оформлення права власності на майно після смерті брата.

На догляді у позивачки перебуває її чоловік ОСОБА_3 , який є інвалідом 2 гр., про що отримано довідку МСЕК №868454, якою встановлено 21.07.2017р. 2 гр. інвалідності. Оскільки чоловік позивачки постійно перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, а позивачка відповідно здійснювала догляд за ним і не мала змоги звернутись до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, а тому змушена звертатись до суду з даною позовною заявою.

Щодо тлумачення змісту заповіту.

У зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо тлумачення заповіту, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Позивач вважає, що безпосередньо бланк державного акту на земельну ділянку не є предметом спадкової маси і що даний документ носить виключно особистісні ознаки та в свою чергу зазначає, що відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Тлумачення заповіту з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Щодо визнання права власності

У позивача наявний оригінал державного акту щодо земельної ділянки площею 2,0940 га., про право власності серія ЯБ 166612 від 15.09.2004 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, витяг ДЗК з новим кадастровим номером 7123185500:02:003:0656 буде додано по факту отримання зі старим кадастровим номером 7123185500:02:001:0401, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача та позивач до суду не з`явились, але в своїй позовній заяві просили справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача до суд не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просять справу слухати уйого відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до частвого задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молодецьке Маньківського району Черкаської області помер брат позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 0.01.2014 року виданим Виконкомом Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини земельної ділянки площею 2,0940 га., посвідчується державним актом про право власності серія ЯБ 166612 від 15.09.2004 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця позивачка не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини оскільки на знала про наявність заповіту виданого на її ім`я. Нотаріус Завірюха О.В. повідомила позивача про необхідність звернення до суду для продовження строку для прийняття спадщини і видала відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Пропущення встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини пов`язане з двома причинами:

-позивачка не знала про існування заповіту від 28.03.2006 року тому не вчиняла жодних дій з приводу оформлення права власності на майно після смерті брата.

-на догляді у позивачки перебуває її чоловік ОСОБА_3 , який є інвалідом 2 групи, про що отримано довідку МСЕК №868454, якою встановлено 21.07.2017 року 2 групу інвалідності. Оскільки чоловік позивачки постійно перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, а позивачка відповідно здійснювала догляд за чоловіком і не мала змоги звернутись до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, а тому змушена звертатись до суду з даною позовною заявою.

У постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 Верховний Суд України визначив, коли строк прийняття спадщини буде вважатися пропущеним з поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

-тривала хвороба спадкоємців;

-велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

-складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

-перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

-необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з часу смерті спадкодавця.

Ст. 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Дані причини пропуску строку для подання заяви про прийнятя спадщини нотаріусу суд вважає поважними, тому позов цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині тлумачення змісту заповіту.

Правовідносини, наявні між сторонами на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Згідно зі статтями 1233, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок свої смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (стаття 1245 ЦК України).

Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно достатті 213 цього Кодексу.

Частина третя статті 213 ЦК України визначає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

У частині четвертій статті 213 ЦК України вказано, що у разі, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення заповіту судом здійснюється за наявності таких умов: зміст заповіту містить суперечності або неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача, та наявний спір між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту. Об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений із слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом уточнення волі заповідача після його смерті. Суд при тлумаченні заповіту не може виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Вказані правові висновки відображено у постанові ВС від 23.09.2019 у справі №722/963/17 та підтверджено у постанові ВС від 21.01.2020 у справі №326/1573/18.

Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку змісту заповіту ОСОБА_2 від 28.03.2006р., суд прийшов до висновку про те, що слова, використанні при складанні заповіту, не допускають розбіжностей у тлумаченні змісту точної волі заповідача, який здійснив у вказаному заповіті розпорядження щодо свого державного акту на право на земельну ділянку.

Отже правових підстав для тлумачення змісту цього заповіту при судовому розгляді встановлено не було, адже спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту немає, та зміст заповіту є точним та однозначним, адже згідно положень ст. 1256 ЦК України спір щодо тлумачення заповіту вирішується судом у разі його наявності між спадкоємцями, а з обставин цієї справи вбачається, що спадкоємцем є лише одноосібно позивач. Отже наявність відповідного спору не підтверджена.

Відповідно позовні вимоги у справі в частині тлумачення змісту заповіту є безпідставними, адже обставин, які б свідчили про необхідність тлумачення заповіту, при судовому розгляді не встановлено.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності

В матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії з інших причин ніж у зв`язку із пропущеним терміном для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Якщо немає офіційної відмови нотаріуса у формі постанови, це є підстава для відмови в позові позивачці. В судовому засіданні досліджено лише постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.09.2019р. якою позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропущеним терміном для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а суд не може виконувати функції інших установ в компетенцію яких входить визнання права власті на майно. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі наявності у позивачки відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в формі постанови з підстав інших ніз зазначено в постанові приватного нотаріуса Завірюхи О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.09.2019р., то позивачка зможе звернутися до суду з відповідним позовом за правилами позовного провадження.

Суд не може підміняти функції нотаріуса, оскільки це не його компетенція. Щодо оформлення права власності на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , то позивачці як спадкоємцю, після набрання законної сили даного рішення суду в частині позовних вимог про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини, слід звернутися в нотаріальну контору для прийняття спадщини в порядку спадкування після смерті спадкодавця за заповітом, тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають до задоволення як передчасно заявлені, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1223, 1233, 1236, 1256, 1268, 1272 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт НОМЕР_1 , виданий Уманським РВ УМВС України в Черкаській області виданий 28.12.2001 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованій по АДРЕСА_1 ), додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Молодецьке, Маньківського району, Черкаської області, терміном три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк