Рішення

від 27.01.2021 по справі 335/10026/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/10026/20 2/335/763/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., за участю секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю., розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування , третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю Українське бюро кредитних історій , про встановлення нікчемності кредитного правочину та спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

До суду, з урахуванням уточнень, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ Служба миттєвого кредитування , третя особа: ТОВ Українське бюро кредитних історій , про встановлення нікчемності кредитного договору № 1931354089274 від 09.11.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Служба миттєвого кредитування та зобов`язати ТОВ Служба миттєвого кредитування спростувати недостовірну інформацію, стосовно укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № 1931354089274 від 09.11.2019 та існуючої заборгованості за ним перед ТОВ Служба миттєвого кредитування , шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 про нікчемність договору № 1931354089274 від 09.11.2019.

Позов обґрунтовано тим, що на початку січня 2020 року на адресу позивача надійшов лист, від ТОВ Просто Займи , де у конверті знаходилося два аркуша паперу, на яких зображений колючий дріт, було вказане прізвище позивача, домашня адреса та містився заголовок Підозра у шахрайстві , а також заява до прокуратури. Один із листів містив пропозицію сплатити заборгованість в розмірі 21 113 грн., яка виникла за договором № 1931354089274 від 09.11.2019, укладеного нібито позивачем з відповідачем, а інший погрозу-заяву про кримінальне правопорушення. Оскільки позивач ніяких кредитних відносин з відповідачем та ТОВ Прості Займи не мав та ніколи не звертався із даного питання до вказаних юридичних осіб, ніяких власних документів не втрачав, та сприйняв дану інформацію, як помилкову та не звернув на її уваги.

У середині лютого 2020 року на телефон матері позивача зателефонувала невідома особа, яка відрекомендувала себе - ОСОБА_2 (співробітник обласного управління національної поліції) запитав позивача з приводу отриманого позивачем кредиту та повідомив, що на нього подають заяву до поліції про шахрайство. 20.03.2020 позивач від ПАТ КБ Приват Банк отримав повідомлення, що його кредитний ліміт анульовано у зв`язку із боргом в іншому банку. Дана ситуація дуже схвилювала позивача та він звернувся до Українського бюро кредитних ліній , де з`ясував, що на його ім`я 09.11.2019 в один день відповідачем відкрито два невідомі договори займу на суму 600 грн. та 4100 грн., борг за якими складає 30 500 грн.

13.04.2020 відповідачем, у телефонному режимі, було повідомлено позивачу, що через мережу інтернет, їх співробітники уклали угоду з невідомою позивачу особою, яка діяла від його імені та надала копію його паспорта, ІПН, після чого грошові кошти було направлено на карту Монобанка .

12.05.2020 позивач звернувся із заявою до поліції, щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, які було внесено до ЄРДР за № 12020040650000968 від 13.05.2020 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім того, позивач зазначив, що він не подавав жодної електронної заявки, не ставив ні електронного, ані якого іншого підпису, тобто кредитний догорів в розумінні ст. 1055 ЦК України є абсолютно недійсним, тобто нікчемним. Оскільки відповідач поширив відносно позивача недостовірну інформацію в Українському бюро кредитних історій, тому відповідач має обов`язок її спростувати.

На підставі викладеного, позивач просить суд, встановити нікчемність кредитного договору № 1931354089274 від 09.11.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Служба миттєвого кредитування та зобов`язати ТОВ Служба миттєвого кредитування спростувати недостовірну інформацію, стосовно укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № 1931354089274 від 09.11.2019 та існуючої заборгованості за ним перед ТОВ Служба миттєвого кредитування , шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 про нікчемність договору № 1931354089274 від 09.11.2019, стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

31.12.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим, посилаючись на те, що обраний спосіб захисту, а саме визнання кредитного договору нікчемним є неналежним, тому в задоволенні позову має бути відмовлено. Зазначає, що спірний кредитний договір було укладено у електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на ч.1 ст. 1 Закону України Про електронну комерцію до нього мають бути застосовані приписи цього Закону. Згідно послідовності укладення спірного кредитного договору, клієнт заповнює свої дані на сайті відповідача. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов`язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню ІНФОРМАЦІЯ_1 і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій . Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через CMC на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua. CMC відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS (https://turbosms.ua/). Після отримання CMC, клієнт повинен внести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки. Після подачі заявки, позивач отримав на свій телефон, вказаний у заявці, CMC повідомлення з унікальним кодом, який ввів на сайті bistrozaim.ua. У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ СМК для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст. 11, 12 Закону України Про електронну комерцію , і тільки після цього система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці. Верифікація і додавання карти клієнтом при оформленні договору займу здійснюється за допомогою сторонньої платіжної системи WayForPay (https://wayforpay.com/), на сторінці якої клієнт самостійно вносить номер карти, CVV, термін дії, телефон, е-mail. Ця інформація по карті зберігатися і обробляється виключно на стороні платіжної системи WayForPay. При цьому клієнт може зазначити як свою картку, так і картку будь-якої іншої особи.

Посилання позивача на те, що ним не укладався кредитний договір та ним не отримувалися ніякі грошові кошти за цим договором не є підставою для визнання кредитного договору нікчемним. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд у задоволенні позову, відмовити.

04.01.2020 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. В якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.01.2021 залучено до участі у цій справі. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ТОВ Українське бюро кредитних історій .

14.01.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач звертає увагу на те, що спірний договір та будь який інший договір він з відповідачем не укладав та не підписував, тобто є такий, що укладений без відома позивача та без його волевиявлення. Крім того, зазначив, що в анкеті на отримання кредиту вказані дані, які є такими, що не відповідають дійсності, а саме: зазначений в анкеті номер мобільного телефону ніколи не належав і не належить позивачу; адреса електронної пошти ніколи не належала і не належить позивачу, домашня адреса також зазначена невірно.

15.01.2020 відповідачем подано до суду письмові пояснення щодо збільшення позовних вимог, відповідно до яких, відповідач зазначає, що спірний кредитний договір був укладений з позивачем, за умовами якого відповідач у разі виникнення заборгованості має право передати його дані, в тому числі до УБКІ. В той же час, позивач неналежним чином виконав зобов`язання за кредитним договором, в наслідок чого відповідач передав інформацію про позивача до ТОВ Українське бюро кредитних історій . Жодної недостовірної інформації при цьому розповсюджено не було. Позивачем жодним чином не обґрунтовано, у чому полягає недостовірна інформація та чим це підтверджується. Тому, у задоволенні позову просить відмовити.

У судове засідання позивач не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Із заяви-анкети для отримання кредиту № 1931354089274 від 09.11.2019 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ознайомившись з кредитним договором, додатком 2 - Умовами надання та обслуговування кредитів, що розміщенні на офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, та погодившись з ними, ознайомившись із Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства, просив надати йому кредит на особисті потреби у розмірі 600 грн., розмір затвердженої суми 4700 грн., строком на 16 днів до 24.11.2019, та зобов`язався повернути кредит у розмірі 1600 грн., та сплатити проценти у розмірі 192,00 грн., а також зобов`язався при простроченні оплати за кредитом та процентами сплатити процент за користування кредитом з розрахунку 2% за кожен день користування (730 відсотків річних або 732 відсотки річних якщо на період користування кредитом припадає високосний рік). Також, в заяві зазначено, що при виникненні заборгованості зобов`язується сплатити неустойку в розмірі штрафу 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості. (а.с.17).

Відповідно до Витягу з ЄРДР номер кримінального провадження 12020040650000968 від 13.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, вбачається, що 12.05.2020 до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 , що невідома особа шахрайським шляхом використовуючи персональні дані потерпілого заволоділа майном заявника. (а.с.10, 11).

З кредитної історії Українське бюро кредитних історій (станом на 21.09.2020) відносно ОСОБА_1 , вбачається, що є договір позики від 09.11.2019 на суму 600 грн. та 4100 грн., які відкриті, також є в наявності кредитна картка ПриватБанк, загальна сума кредитів становить 4700 грн., загальна сума відкритих лімітів 4700 грн., загальна поточна заборгованість складає 64 668,24 грн. (а.с.15).

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.ч.1 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ч.2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції

За правилами ст. 12 Закону України Про електронну комерцію , якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст.11 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами частини 1 статті 13 Закону України Про споживче кредитування , Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

З аналізу положень п.6, 12 ч.1 ст.3, ст.11, 12 Закону України Про електронну комерцію , ст.13 Закону України Про споживче кредитування вбачається, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.п. 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України Про електронну комерцію є алфавітно-цифровою послідовністю.

Дослідивши заяву-анкету для отримання кредиту № 1931354089274 від 09.11.2019, суд встановив, що вона не підписана позивачем, оскільки не містить ні алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) позивача.

Матеріали справи також не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору з використанням власних персональних даних ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів у сумі 600 грн. в онлайн - режимі на підставі заяви-анкети для отримання кредиту № 1931354089274 від 09.11.2019, матеріали справи не містять і доказів того, що відповідачем виконані умови зазначеного кредитного договору та надано позивачу зазначений кредит.

Крім того, суд зазначає, що у статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось існування між позивачем та відповідачем кредитних або інших зобов`язальних правовідносин.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ч.2 ст.207, ст.1055 ЦК України, якими встановлені вимоги щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору, з огляду на те, що кредитний договір № 1931354089274 від 09.11.2019 не підписаний позивачем у відповідності до ст.12 Закону України Про електронну комерцію , а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, як укладення договору № 1931354089274 від 09.11.2019, так і існування між сторонами кредитних або зобов`язальних правовідносин, суд приходить до висновку, що договір № 1931354089274 від 09.11.2019 є нікчемним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Аналогічні роз`яснення містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлено, що договір № 1931354089274 від 09.11.2019 є нікчемним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу позивача про зобов`язання ТОВ Служба миттєвого кредитування спростувати недостовірну інформацію, стосовно укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № 1931354089274 від 09.11.2019 та існуючої заборгованості за ним перед ТОВ Служба миттєвого кредитування , шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 про нікчемність договору № 1931354089274 від 09.11.2019, слід зазначити наступне

У ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантовано судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.ст. 297, 299 Цивільного кодексу України, кожна фізична особа має право на повагу до своєї честі, гідності та недоторканість ділової репутації та має право звернутися до суду для захисту цих прав.

Згідно ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Беручи до уваги, що судом визнано спірний договір нікчемним, суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає вказану позовну вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відтак, враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 про встановлення нікчемності кредитного правочину та спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 77-82, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати кредитний договір № 1931354089274 від 09.11.2019 укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування - нікчемним.

Зобов`язати ТОВ Служба миттєвого кредитування спростувати недостовірну інформацію, стосовно укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № 1931354089274 від 09.11.2019 та існуючої заборгованості за ним перед ТОВ Служба миттєвого кредитування , шляхом внесення змін до інформації, що міститься в Українському бюро кредитних історій у кредитній історії ОСОБА_1 , про нікчемність договору № 1931354089274 від 09.11.2019.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Служба миттєвого кредитування на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.) грн.

Повне рішення суду складено 27.01.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ТОВ Служба миттєвого кредитування (код ЄДРПОУ 38839217, місцезнаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (Сорок років Радянської України), буд.39-А, офіс 25);

Третя особа: ТОВ Українське бюро кредитних історій (код ЄДРПОУ 33546706, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д).

Суддя І.А. Крамаренко