Рішення

від 29.04.2010 по справі 2-393/10

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванківський районний суд Київської області

смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52

Справа 2-393/10.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П., при секретарі Ашуркіну Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду Українив Іванківському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання відповідача зробиш перерахунок пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до відповідача з позовами про визнання дій відповідача неправомірними,зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити їм основну та , додаткову пенсію з 09 . 07 . 2007 року по 31. 12 . 2007 року та з 22 . 05 . 2009 року відповідно до ст.. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи їх позови ухвалою суду від 16.04.2010 року об`єднані в одне провадження.

Позивачі посилаються на те, що вони є інвалідами 2 групи, категорії 1 внаслідок захворювання, пов`язаного з ЛНА на ЧАЕС.

Вони звернулися до відповідача із заявою про перерахування їм пенсії, як інвалідам 2 групи, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю особам, віднесеним до категорії 1 (інвалід 2 групи), оскільки відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, особам, віднесеним до категорії 1 (інвалідам 2 групи) відповідно до ст. 50 цього ж закону складає 75% мінімальної пенсії за віком. У перерахуванні такої пенсії їм було відмовлено.

Позивачі вважають відмову відповідача у перерахуванні та виплаті недоотриманих сум відповідно до визначених Законом розмірів незаконними, просять визнати такі дії неправомірними, зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити недотриману пенсію та додаткову пенсію відповідно до вимог ч.4 ст. 54 та ст. 50 зазначеного Закону.

Позивачі у судове засідання не з'явились , написали заяву про те, що позов підтримують, просять справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, про день і час слухання справи повідомлений вчасно, надіслали суду письмове заперечення, в якому позов не визнають, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі діяло в межах чинного законодавства України, визнавши, що відповіднодо ч.4 ст. 54 Закону України ,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Проте, ч.3 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов`язкове державне пенсійне

страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно із цим законом, а тому щодо пенсіонерів, яким призначена пенсія за іншими законами, він не застосовується. Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Відповідач діяв у межах бюджетного законодавства, постанов КМ України, якому відповідно до ст.. 62 Закону України Поро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи надано право роз`яснення порядкузастосування цього закону. Крім того у запереченні зазначено, що позивачі працюють, а тому не отримують пенсійному фонду доплату, передбачену ст.. 39 Закону - за проживання та роботу у радіоактивно забрудненій зоні - такі виплати проводяться за місцем роботи .

Відповідач просить у задоволенні позову позивачу відмовити.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є учасниками ЛНА на ЧАЕС 1986 року, потерпілими 1 категорії, інвалідами 2 групи, що підтверджено відповідними посвідченнями, довідками МСЕК ( а.с.). Позивачі, проживаючи у с.Болотня Іванківського району Київської області, отримають нараховані відповідачем пенсії: ОСОБА_2 - 1851,67 грн. ( основна пенсія), ОСОБА_1 - 1090 грн. ( основна пенсія). Додаткова пенсія у обох з 01.02.1997 року по 31.12.2007 року - 12,47 грн., з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року - 94 грн., з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року - 96,20 грн., з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року - 96,40 грн.ю, з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року - 99 60 грн . а з 01 . 11 . 2009 року - 114,60 грн . (а с).

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, у розмірах ... інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.4 ст. 54 цього ж закону „ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим ... по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Позовні вимоги позивачів охоплюють періоди, коли діяли зазначені вище норми Закону (виключено періоди, коли дія призупинялась і до визнання змін неконституційними).

Посилання відповідача на те, що ст. 28 Закону України „ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування » щодо розміру мінімальної пенсії за віком не може застосовуватися до визначення розміру пенсії, призначеної за Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , суд вважає некоректним, оскільки в останньому визначено за базу обрахування пенсії саме мінімальну пенсію за віком.

Пенсія та додаткова пенсія позивачу нараховувалася та виплачувалася саме відповідачем, а тому посилання на те, що вони не є розпорядниками коштів Фонду, з якого виплачуються такі видатки, є некоректним, як і посилання на те, що коштів на такі виплати Пенсійний фонд немає, оскільки вони не фінансуються з коштів пенсійного фонду. Так, Європейський Суд зправ людини у рішенні від 08.11 .2005 року по справі „Кечко проти України» в п.23 зазначив „ суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїх робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок , і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовити у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. П. 26 Суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодобюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов`язків .

З ст.62 Закону слідує, що Кабінет Міністрів України дає роз`яснення порядку застосування Закону, і аж ніяк не встановлює розмір компенсацій, чи змінює той, що вже вказаний в Законі. А отже постанови КМ України, на які посилається у своєму запереченні відповідач, як на підставу відповідності своїх дій чинному законодавству ( № 523 від 30.05.1997 року, № 530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року) є такими, що не відповідають нормам ст. 50 та ч,4 ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що визначав за базу обрахунку пенсії таким особам з розрахунку мінімальної пенсії за віком.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Виплата коштів у розмірі, який значно менший ніж той, що встановлений ст. 50, 54 Закону, є неправомірною.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю України є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх у твердження і забезпечення є головним обов`язком держави ( ст.3 ), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними ( ст. 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( ст.22).

Окрім того, встановлений ч 2 ст . 95 Конституції України, ч 2 ст . 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків , пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

За змістом положень ч.2 та З ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Таким чином, враховуючи те. що зазначені вище зміни до ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнані неконституційними, а отже втратили чинність саме з цього дня, відповідно чинними на з того ж дня і по даний час є попередня редакція цих статей, тому позов слід задовольнити частково): визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу недоплачених сум основної та додаткової пенсій у розмірах, визначених цимистаттями за період з 09.07.2007 року по 31.21.2007 року та з 22.05.2008 року. Подальший перерахунок та виплата пенсій позивачам має проводитись відповідачем з урахуванням змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зміни мінімальної пенсії за віком.

В частині позовних вимог перерахування та виплати допомоги, передбаченої ст. 39 Закону слід відмовити, оскільки позивачі працюють і відповідачем їм така допомога не нараховується та не виплачується.

На підставі викладеного, ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , керуючись ст. 5, 10, 57, 60, 64, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України Про Державне мито» , суд

ВИРІШИВ:

1.Цивільний позов задовольнити.

2.Визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати основної та додаткової пенсій позивачам у розмірах, менших, ніж передбачено Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катстатрофи неправомірними.

3.Зобов*язати відповідача - управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області зробити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перерахунок пенсій, а саме: основної пенсії, виходячи з встановлених розмірів 8 мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 зазначеного закону за період з 09.07.2 007 року по 31.12.2007 року та з 22,05,2008 року та стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням вже виплачених сум .

4.Від сплати судового збору звільнити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційнийсуд Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з моменту його проголошенні заяви про апеляційне оскарження, і протягом 20 днів з дня подачі такої заяви - апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. А якщо заява була подана, але у встановлений строк не подано апеляційну скаргу, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано - після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: