Рішення

від 03.02.2021 по справі 525/1263/19

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1263/19

Номер провадження 2/525/18/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2021 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанська державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання заповіту нікчемним, -

встановив:

У вересні 2019 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування свого позову позивачка ОСОБА_4 вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, за місцем свого проживання помер ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на право власності на земельну ділянку площею 7,16 га на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ №231291. При житті ОСОБА_5 склав заповіт від 07 листопада 2009 року, посвідчений Державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області Сахаровою Л.І., згідно якого все своє майно він заповів позивачці. 05 вересня 2019 року позивачка звернулась у Великобагачанську державну нотаріальну контору Полтавської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого спадкодавця ОСОБА_5 , але нотаріус своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 вересня 2019 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Зі змісту постанови нотаріуса позивачу стало відомо, що нотаріальною конторою заведена спадкова справа під № 28/2019, внаслідок прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_5 та прийняття спадщини ОСОБА_2 згідно останнього заповіту ОСОБА_5 , посвідченого Устивицькою сільською радою Великобагачанського району Полтавської області від 08 квітня 2017 року за реєстром № 62. Позивач впевнена у тому, що 08 квітня 2017 року ОСОБА_5 не складав заповіту, за яким заповів би ОСОБА_2 своє майно, а сам цей заповіт вважає підробним, оскільки зі своєю рідною донькою ОСОБА_2 , спадкодавець на протязі десятиріч і до самої смерті не спілкувався і заявляв, що їй від нього нічого не дістанеться.

Позивачка просила суд визнати недійсним заповіт, складений 08 квітня 2017 року від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Драбово, Харківської області, посвідчений секретарем Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та зареєстрований в реєстрі за реєстром № 62.

02 березня 2020 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої просять визнати заповіт складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем виконкому Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Оришич Тамарою Петрівною від 28 квітня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 62 - нікчемним, скільки складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме вимог Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року (а.с. 99-103).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у резолютивній частині уточненої позовної заяви підтримав, посилався на аргументи зазначені в змісті позовної заяви поданої до суду.

Представник відповідача подала до суду відзив (а.с. 40-42, 106-108) з посиланням на відповідні докази, які долучені до матеріалів справи, у задоволенні позовних вимог позивача просила суд відмовити повністю. Відповідачка в судовому засідання вважала, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю, посилалася на аргументи зазначені у змісті відзиву поданого до суду.

Третя особа Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області направили до суду листи, в яких просили розглянути справу за відсутності представника та не заперечували проти задоволення позову (а.с. 83, 128, 138, 167).

Третя особа Великобагачанська державна нотаріальна контора направили до суду листи, в яких просили розглянути справу за відсутності представників нотаріальної контори, при вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду (а.с. 82, 88, 142, 156, 168)

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_5 отримав Державний акт серія ПЛ № 231291 про право власності на земельну ділянку від 25 березня 2004 року на підставі розпорядження Великобагачанської районної державної адміністрації від 31 грудня 2003 року, за реєстраційним № 656, є власником земельної ділянки загальною площею 7,16 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5320285300:00:003:0016, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с. 8).

07 листопада 2009 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, яким він все належне йому майно заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , даний заповіт посвідчений державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори Сахаровою Л.І. (а.с. 7), та підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с. 35-39).

28 квітня 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, яким він належну йому земельну ділянку загальною площею 7,16 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5320285300:00:003:0016, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповів своїй дочці (а.с. 49) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією заповіту (а.с. 30), підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с. 35-39).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина (а.с. 6).

Спадщину після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом подачі заяв до органів нотаріату, прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори (а.с. 28-36).

Постановою державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в зв`язку із зупиненням вчинення нотаріальних дій до вирішення справи судом (а.с. 9).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що працювала на посаді секретаря виконавчого комітету Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. Вона дійсно посвідчувала заповіт складений ОСОБА_5 від 28 квітня 2017 року, яким останній заповів своїй дочці ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 7,16 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 5320285300:00:003:0016, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Заповіт підписаний особисто ОСОБА_5 , особу його було встановлено, дієздатність перевірена.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Щодо позиції сторони позивача про визнання заповіту нікчемним на підставі порушення вимог щодо його форми та посвідчення з посиланням на п. 1.4 глави ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за № 1298/20036, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4 глави ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за № 1298/20036, заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: "визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України".

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_6 , що вона посвідчувала заповіт від 28 квітня 2017 року, складений ОСОБА_5 , яким останній заповів своїй дочці ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 7,16 гектарів, на що свідок мала права відповідно чинного законодавства щодо посвідчення заповітів.

Отже, заповіт, складений ОСОБА_5 28 квітня 2017 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування. Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було. Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заповіту.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Суд зазначає, що розмір витрат був встановлений судом на підставі наданих суду доказів (договорів, рахунків, тощо). Тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позов ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області , місцезнаходження юридичної особи: вулиця Шевченка, 4, село Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21044846, Великобагачанська державна нотаріальна контора Полтавської області , місцезнаходження юридичної особи: вулиця Каштанова, 19а, селище Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21044846, про визнання заповіту нікчемним , про стягнення заборгованості за договором оренди землі , відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судові витрати в сумі 7000,00 (сім тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 10.02.2021 року.

Суддя Ю.І. Ячало